Відлихо.Автор: Софія Кримовська.

Крига. Зими кайдани.




Весни. Та де ті весни?



Хто розкладати стане



ватру, і так, за безцінь?



Прапор – ста гривень мало,



щоби піти на площу.



Совість останнє зняла,



вбила, зламала тощо.



Господи, ця країна



віддана на поталу.



Я же ще вірю нині,



що самостійна стане.



Слова шукаю, щоби



хворе не звати мертвим.



Ми не в смугастих робах,



але ж раби. І стерву



дивимось в очі, наче



знає той шлях і правду.



Сиві ікони плачуть.



Радяться чорні ради.



Чубляться сильні світу –



ділять на половини.



Доки дійде до літа –



буде лише руїна.



http://krimovska.ucoz.ua/publ/vidlikho/1-1-0-193