Володимир Вермінський - "Лісові генерали"

По незбираних яблуках, по нескошених травах
Утікали до лісу від зради затравлені
І палали під небом свічі кинутих хат,
За молодшого брата ішов старший брат.
Приспів:
Лісові генерали наділив Бог сповна,
Вистачало звитяги, відваги і честі.
Лісові генерали, та життя ж - не війна,
Озирніться довкола - скільки спалених весен!
А коли за край неба позлітались круки
І жінки голосили, залишившись з синами,
Вишиванки топтали москалі-яструбки
І везли сім'ї їх до Сибіру возами.
Приспів.
Виростали сини - люті діти війни,
Тим снігам, таборам у продовженні сниться
Хтось на білім коні, хтось на тім вороні
Досі скачуть і годі спиниться!
Приспів. (2)
Озирніться довкола - скільки спалених весен...