Як правильно пити горілку.

Насамперед, в морозилку кладуть кілька змін чарок. Бо, всупереч поширеній думці, заморожувати належить не горілку, а чарки! Горілку слід тільки охолодити, градусів до десяти-п'ятнадцяти. Дверка холодильника цілком підійде. І, природно - горілка повинна бути доброю.

Далі, ставимо варити картоплю. Але не аби яку! Картопля, зварена в трохи підсоленій воді, неодмінно повинна бути розсипчастою і запашною! Всі інші варіанти ми з презирством відмітаємо.

Поки картопелька вариться, треба підготувати оселедець. Обов'язково - дуже жирний, бочкового пряного посолу. Акуратно чистимо, позбавляємо кісток абсолютно, ріжемо на скибочки і викладаємо на сельодочницю (подовжено-овальну тарілочку з висотою бортів близько 6-9 мм). Розклавши її так, щоб створювалося враження практично цілої рибки, зверху густо покриваємо її найтоншими півколечкамі ріпчастої цибулі (білої і червоної), після чого скроплюємо (не багато, але так, щоб на кожен шматочок попала) соняшниковою олією . І боронь вас Бог взяти рафіновану! Тільки пахучу! Тільки! Тим часом картопелька майже дійшла, але є ще час розкласти по мисочках солоні грибочки (опеньки, лисички, рижики), і солені огірочки. Застерігаю - саме бочкові солені! Або мариновані! Вельми не зашкодить дрібно-дрібно порізати кріп, петрушку, на смак - селери або цибулі-порею, поклавши нарізане в окрему велику мисочку і гарненько перемішавши.

Природно, що напередодні була куплена сметана. На ринку! Густа! Те, що називається - "ложка стоїть" ... Це - основа для отримання смаку горілки. Решта (за бажанням) закуски можна подавати не раніше, як тільки після третьої чарки.

Отже ... Кладемо на тарілочки варену картоплю. Виделкою кожну картоплину трохи надломлюємо посередині, і кладемо поверх сметану. Щедро посипаємо сумішшю зелені. Дістаємо крижані чарки, горілку і наливаємо. Проголосивши що-небудь відповідне, дружно перехиляємо чарки.

А ось тут - найцікавіше: порядок закушування! (Бо від цього багато що залежить) Слід чинити так: поставивши чарку, наколоти скибочку-дві оселедця (неодмінно прихопивши цибульки), відправити в рот і почати повільно жувати. У цей час відламується шматочок картоплини (зі сметанкою, з зеленню), і туди ж. Тобто - в рот. Далі - шматочок свіжого, запашного чорного хліба. Пожувати, проковтнути.

І - ось тут-то і виявиться справжній смак горілки, який він повинен бути! Після того вже можна огірочка, грибочки або повторити чогось попереднього - це вже куди вилка попаде. Бо мудрувати тут не треба! Організм - він мудрий підсвідомо, і сам розбереться, куди руку з виделкою направити ...

Микита Вознесенський
"Київська рибалка" (с)