Публікації
”Від Богдана до Івана не було гетьмана”. Саме такою влучною приказкою український народ характеризував своїх провідників від середини 17 до початку 18 століття. Зрозуміло, що "Богданом" був Богдан Хмельницький, а "Іваном" - Іван Мазепа. 373 роки від дня народження останнього виповнються сьогодні. Згадаймо деякі історичні події, пов'язані з його ім'ям.
1700 року між Московським царством та Королівством Швецією вибухнула Північна війна - війна за володіння узбережжям Балтійського моря, що мало стратегічне значення для експансії на територію Європи. До військових дій було залучено козацькі полки. Замість того щоб захищати свою землю від безпосередніх ворогів - поляків, татар і турків, українці були тепер змушені битися зі шведськими арміями у далекій Лівонії, Литві чи Центральній Польщі. Керували козацькими полками московитські та німецькі командири. Людські втрати українських частин сягали до 70% особового складу, оскільки вони вважалися гіршими і часто використовували просто як гарматне м'ясо. Моральний дух козаків занепав.
В той же час в містах і селах Гетьманщини розквартирувалися московитські війська, які завдавали утисків місцевому населенню. Навіть гетьман став відчувати загрозу, коли пішли поголоси про наміри царя замінити його чужоземним генералом чи московитським вельможею.
Коли польський союзник Карла XII Станіслав Лещинський став погрожувати нападом на Україну, Мазепа звернувся по допомогу до Петра I. Цар, чекаючи наступу шведів, відповів: «Я не можу дати навіть десяти чоловік; боронися, як знаєш». Оскільки Петро І порушив зобов'язання обороняти Україну від ненависних поляків, що являло собою основу угоди 1654 р., український гетьман перестав вважати себе зобов'язаним зберігати вірність цареві.
Восени 1708 р., коли Карл XII ішов походом на Москву, Петро I вдався до тактики випаленої землі, спалюючи усе що могло горіти на шляху шведської армії. Через це війська Карла XII завернули в Україну. Опинившись перед загрозою тотального спустошення свого краю ворожою військовою силою, Мазепа послав гінців до Карла XII із пропозицією укладання військового союзу. Мазепу підтримало кілька тисяч козаків і провідних членів старшини. Відтепер вони мали воювати на боці шведів. Карл XII, у свою чергу зобов'язався у разі потреби надавати збройну підтримку гетьману у боротьбі із зовнішніми загрозами.
Дізнавшись про вчинок Мазепи, Петро I жорстоко помстився. Вже через кілька днів після переходу Мазепи до шведів на гетьманову столицю Батурин напав командуючий російськими військами в Україні князь Меншиков і вирізав усіх жителів, не милуючи ні жінок, ні дітей, а саме місто спалив дотла.
Звістка про різню в Батурині й терор, що його розпочали в Україні російські війська, заарештовуючи й страчуючи за найменшою підозрою в симпатіях до Мазепи, змінила плани багатьох із потенційних прибічників гетьмана. Не підтримало гетьмана і селянство, оскільки жорстокість російських військ сіяла серед народу жах, і водночас чужоземці-шведи із незнайомою протестантською вірою, викликали в них настороженість.
Єдиною значною групою українського населення, що таки стала на бік гетьмана, були запорожці. Але за це рішення вони мали дорого заплатити. У травні 1709 р. російські війська зруйнували Січ, а цар видав постійно чинний наказ страчувати на місці кожного пійманого запорожця.
Протягом осені, зими й весни 1708-1709 рр. військові сили суперників маневрували, прагнучи знайти для себе стратегічно вигідні позиції та заручитися підтримкою українського населення. Нарешті 28 червня 1709 р. під Полтавою відбулася битва. Переможцем у ній вийшов Петро І.
Втікаючи після поразки від переслідування російської кінноти, Мазепа і Карл XII знайшли притулок у Молдавії, що належала Османській імперії. Тут, біля міста Бендери, 21 вересня 1709 р. Іван Мазепа помер.
http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D0%B
1700 року між Московським царством та Королівством Швецією вибухнула Північна війна - війна за володіння узбережжям Балтійського моря, що мало стратегічне значення для експансії на територію Європи. До військових дій було залучено козацькі полки. Замість того щоб захищати свою землю від безпосередніх ворогів - поляків, татар і турків, українці були тепер змушені битися зі шведськими арміями у далекій Лівонії, Литві чи Центральній Польщі. Керували козацькими полками московитські та німецькі командири. Людські втрати українських частин сягали до 70% особового складу, оскільки вони вважалися гіршими і часто використовували просто як гарматне м'ясо. Моральний дух козаків занепав.
В той же час в містах і селах Гетьманщини розквартирувалися московитські війська, які завдавали утисків місцевому населенню. Навіть гетьман став відчувати загрозу, коли пішли поголоси про наміри царя замінити його чужоземним генералом чи московитським вельможею.
Коли польський союзник Карла XII Станіслав Лещинський став погрожувати нападом на Україну, Мазепа звернувся по допомогу до Петра I. Цар, чекаючи наступу шведів, відповів: «Я не можу дати навіть десяти чоловік; боронися, як знаєш». Оскільки Петро І порушив зобов'язання обороняти Україну від ненависних поляків, що являло собою основу угоди 1654 р., український гетьман перестав вважати себе зобов'язаним зберігати вірність цареві.
Восени 1708 р., коли Карл XII ішов походом на Москву, Петро I вдався до тактики випаленої землі, спалюючи усе що могло горіти на шляху шведської армії. Через це війська Карла XII завернули в Україну. Опинившись перед загрозою тотального спустошення свого краю ворожою військовою силою, Мазепа послав гінців до Карла XII із пропозицією укладання військового союзу. Мазепу підтримало кілька тисяч козаків і провідних членів старшини. Відтепер вони мали воювати на боці шведів. Карл XII, у свою чергу зобов'язався у разі потреби надавати збройну підтримку гетьману у боротьбі із зовнішніми загрозами.
Дізнавшись про вчинок Мазепи, Петро I жорстоко помстився. Вже через кілька днів після переходу Мазепи до шведів на гетьманову столицю Батурин напав командуючий російськими військами в Україні князь Меншиков і вирізав усіх жителів, не милуючи ні жінок, ні дітей, а саме місто спалив дотла.
Звістка про різню в Батурині й терор, що його розпочали в Україні російські війська, заарештовуючи й страчуючи за найменшою підозрою в симпатіях до Мазепи, змінила плани багатьох із потенційних прибічників гетьмана. Не підтримало гетьмана і селянство, оскільки жорстокість російських військ сіяла серед народу жах, і водночас чужоземці-шведи із незнайомою протестантською вірою, викликали в них настороженість.
Єдиною значною групою українського населення, що таки стала на бік гетьмана, були запорожці. Але за це рішення вони мали дорого заплатити. У травні 1709 р. російські війська зруйнували Січ, а цар видав постійно чинний наказ страчувати на місці кожного пійманого запорожця.
Протягом осені, зими й весни 1708-1709 рр. військові сили суперників маневрували, прагнучи знайти для себе стратегічно вигідні позиції та заручитися підтримкою українського населення. Нарешті 28 червня 1709 р. під Полтавою відбулася битва. Переможцем у ній вийшов Петро І.
Втікаючи після поразки від переслідування російської кінноти, Мазепа і Карл XII знайшли притулок у Молдавії, що належала Османській імперії. Тут, біля міста Бендери, 21 вересня 1709 р. Іван Мазепа помер.
http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D0%B
Немає коментарів:
Дописати коментар