«Війна — український рахунок» серія 5-9 повна версія

«Війна — український рахунок» серія 5-9 повна версіяНас довго навчали, що ніякої війни в Україні не було, а діялося все те в Радянському Союзі. Наявність самої України у ті часи, у відриві від Радянського Союзу, й досі трактують часом як вигадку «панів з галичанських закутків, котрим примарилося щось таке самостійне й автономне». Тому й вести мову про підсумки цієї війни з української точки зору було неприпустимим. Тому існує підтвердження — Олександр Довженко спробував зробити це в сценарії «Україна в огні» й отримав вердикт «націоналіста» і до самої смерти не зміг його позбутись.ожна з дев'яти серій має свою проблемно-тематичну визначеність. У фільмі демонструється величезна кількість воєнної хроніки, незрідка тієї, яка досі не була на екранах. А як і була, то в іншій інтерпретації. Та найголовніше — це свідки тих подій, для кого війна стала майже основною частиною їхньої долі. Автор фільму намагається зберегти об'єктивність, надаючи можливість висловитися усім, навіть якщо їх погляд на одну й ту ж саму подію є діаметрально протилежним. Буковський не намагається заперечити чи змінити офіційні судження про війну, він не змагається з істориками. Він просто дає слово людям, чий рахунок війні — особистий і незаідеологізований. Як сказано в заключному закадровому коментарі, хто раніше мовчав — надто драматично думали й згадували вони війну, надто не вписувалися їхні версії в історичний офіціоз. А «без них рахунок неповний...». За режисуру цього фільму Сергій Буковський був удостоєний української премії «Телетріумф» (2003).

русские за УПА

Росіянин і бувший воїн УПА: я горжусь, когда меня называют бандеровцем!

Dino MC47 - Нам говорят

Про червоний прапор або нехитра гра бім-бом...

Кожної весни, ближче до 9 травня, в Україну неодмінно вкидується чергова доза провокацій. Вкидують кому не ліньки. А оскільки принципова схема всіх провокацій є приблизно однаковою, то наші ліниві провокатори просто запозичують ідеї у сусідів.


Сьогодні, звичайно ж, у старших братків. У них досвід багатющий. Коли Владімір Путін прийшов до влади він "для сосредоточения страны" сконструював специфічну двоголову ідеологію поєднавши і царську і комуністичну парадигму – царські прапор та орел, зате гімн та КГБ-ФСБ совєтські.



Звісно, що цей ідеологічний покруч не має нічого спільного з логікою. Але дозволяє сакралізувати клептоманську владу російського олігархату. Дуже істотним елементом цього антинародного режиму є узурпація права бути спадкоємцями Перемоги у Другій світовій війні у Європі. Ну звісно в окопах гинули тільки бійці невидимого фронту прямими спадкоємцями яких і є режим в Росії. А також власники паспортів Російської Федерації. Нещодавно виявилося, що вони є єдиними спадкоємцями – принаймні так вже зовсім пустившись берега нещодавно висловився Путін.



Одним з елементів такого ідеологічного прикриття для влади в сусідній країні і є створення міфологеми "Знамени Победы" – комуністичного червоного прапора, який більшовики зробили прапором совєтської імперії. Ці знамена вітер рвав і над ГУЛАГом, і над арміями зеків, яких гнали в бій без зброї, і над хлопцями з Лівобережжя та Правобережжя, а також Галичини, яких необстріляними, як гарматне м'ясо, кидали у різні "котли". Щоправда і над переконаними чи задурманеними – теж правда. І чи не під цим червоним "Знаменем победы" 1 вересня 1939 року Сталін з Гітлером і розпочали цю криваву війну?



На цьому прапорі стільки крові, що аж сочиться. Воно стало знаменням жаху, нелюдського відношення до своїх солдатів. Якщо Вермахт втратив 4 мільйони солдат, то військові втрати Червоної армії склали 26,4 мільйонів солдат! Ось так воювали "отцы-командиры" – трупами закидували! Під червоним прапором! Прапором кровавих сліз. Тому й змінили його у 1991 році на російський триколор та українське синьо-жовте знамено, щоб кривава комуністична бійня не повторювалася – ні через гітлерівсько-сталінські зговори, ні через некомпетентність червоних командирів. (Б.В.Соколов "Цена войны. Людские потери СССР и Германии, 1939-1945 гг.": http://www.infran.ru/vovenko/60years_ww2/demogr8_1.htm)



Та вернімось до сьогодення – маючи неабиякі геополітичні плани у "блиском зарубежье", тобто у країнах, що колись входили до СССР, – російські політики та політтехнологи, що працюють у цих країнах почали накидувати цю почварну самодержавно-кагебістську дурню й іншим країнам. Тим більше, що за останні десять років вони натворили там чимало п'ятих колон, які не без радості прийняли цю ідеологічну суміш.



Тому й готуються в Україні марші колон під червоним "Знаменем Победы" та московськими попами з хрестами та хоругвами. Сюрреалізм якийсь – хто-хто, а комуністи вирубали тих самих попів без ліку. Хоча, які священники з підвербованих ще КГБ "служителей культа"?



Ту саму технологію цього року пробують застосувати в Україні і місцеві політичні "разводилы". З "покращенням життя вже вчора" не вийшло – найтупіший зрозумів, що "щось не теє". Тому увагу суспільства потрібно відвернути. Безкінечний танці бенкердорфа з арфушем та лохотрони шустерів-кисельових вже нікого не цікавлять. Потрібне щось нове, щоб відволікти увагу клієнта (тобто народу) від спритних рук шулерів, які, попри вже повальне зубожіння, встигають прикуповувати найбагатші апартаменти десь у Лондоні чи Парижі. Головне, щоб за руками не встигали дивитися...



А тому розробляється нехитра схема – гра у бім-бом. Бім та Бом – це два джокери, по-народному – клоуни, з одного рукава, рукава Великого Шулера – здогадайтесь кого.



Одним Бімом є такі собі грізні одесько-кримські партії "Родина" та "Русское единство", які за кілька місяців до 9 травня анонсують свою переможну ходу вулицями "вражеского бандеровского Львова" – просто таки "поверженого нацистського Берлина".



Другим Бомом є грізне Всеукраїнське об'єднання Свобода, яке дає гідну відсіч підступам ворогів нації – очевидно відстоює "обложений Львів". Устами пануючої у обласній раді фракції ВО Свобода забороняє використовувати червоний прапор та готується до "бойових дій" на вулицях Львова.



Все це повторюється в інших радах – і гра запущена. Знову ми займаємося чим завгодно, тільки не справді істотними справами. Б'юсь об заклад, що наступним "розводіловом" буде ламання списів довкола Великого герба України – бо ж це сьогодні головне...



А питання лавиноподібного зубожіння під проводом всіх цих борців та професіоналів – дурниця. Проблема єдності країни, яку вони роздирають – дурниця. Жирування професіональних захисників народу на тілі того ж народу – дурниця.



Вся ця веремія "врагів з супостатами" супроводжується спектакулярними поданнями у найоб'єктивніші в світі українські суди, які відміняють рішення бунтівних обласних рад. Окреме соло відведене прокуратурам.



А крім того Верховна рада по-панськи про всяк випадок підвішує це питання – вносить у порядок денний Верховної ради, але не вирішує остаточно – президент тягне кота за хвіст. І весь народ губиться у здогадах, що ж буде – нестимуть червоне комуністичне знамено по Хрещатику знову – підморгуючи та евфемічно називаючи його "Знаменем Победы" чи ні? "Вот в чем вопрос – бить или не бить!" Просто Шекспір якийсь.



Все це були б чергові мерзенні політичні трюки, якби за цим не стояли дійсно мільйони жертв тієї м'ясорубки, яка й закінчилася не то 8, не то 9 травня. А для вояків УПА ще на кілька літ пізніше. А також старі люди, що доживають віка. З усіх армій – і Червоної і Повстанської. І гидко дивитися, як мордаті мужлани використовуватимуть їх, вкотре прикриватимуться ними тільки для того, щоб і далі грати у свої наперстки та жирувати на тілі України.




http://blogs.pravda.com.ua/authors/voznyak/4dba94c6dcb0a/

Россия - забытые годы. История КГБ - Профессионалы

Год выпуска: 1999 Жанр: Документальный, Исторический Режиссер: Alexsander Aizenberg, Matthew King Kaufman Фильм основан на уникальных материалах,многие из которых впервые стали доступны широкой зрительской аудитории. Понять историю России невозможно, не зная истории её секретных служб.С лёгкостью захватив власть в ноябре 1917 года, большевики быстро поняли, как важно создать инструмент для её удержания.7 декабря 1917 года, по инициативе В.И.Ленина Совнарком утверждает ВЧК - щит и меч советской России. Менее чем за десятилетие, открытое сопротивление внешних и внутренних противников большевизма было подавлено с помощью ЧК .Наиболее деятельная, самостоятельно мыслящея часть общества, оказалась уничтоженной, изгнанной из страны, запертой в лагерях. В разные времена и под разными названиями КГБ функционировал более 75 лет.Официально КГБ прекратил своё существование в конце 1991 года .Однако и сегодня для миллионов людей в коротком слове КГБ продолжает звучать нечто таинственное, страшное, а то и зловещее. Первая часть фильма-«Становление» ,-рассказывает о деятельности и деятелях советских спецслужб от Джержинского до Ягоды. Вторая часть фильма-«Профессионалы» ,-охватывает период от печально известных предвоенных репрессий до конца сталинско-бериевского режима.

Россия - забытые годы. История КГБ - Становление

Год выпуска: 1999 Жанр: Документальный, Исторический Режиссер: Alexsander Aizenberg, Matthew King Kaufman Фильм основан на уникальных материалах,многие из которых впервые стали доступны широкой зрительской аудитории. Понять историю России невозможно, не зная истории её секретных служб.С лёгкостью захватив власть в ноябре 1917 года, большевики быстро поняли, как важно создать инструмент для её удержания.7 декабря 1917 года, по инициативе В.И.Ленина Совнарком утверждает ВЧК - щит и меч советской России. Менее чем за десятилетие, открытое сопротивление внешних и внутренних противников большевизма было подавлено с помощью ЧК .Наиболее деятельная, самостоятельно мыслящея часть общества, оказалась уничтоженной, изгнанной из страны, запертой в лагерях. В разные времена и под разными названиями КГБ функционировал более 75 лет.Официально КГБ прекратил своё существование в конце 1991 года .Однако и сегодня для миллионов людей в коротком слове КГБ продолжает звучать нечто таинственное, страшное, а то и зловещее. Первая часть фильма-«Становление» ,-рассказывает о деятельности и деятелях советских спецслужб от Джержинского до Ягоды. Вторая часть фильма-«Профессионалы» ,-охватывает период от печально известных предвоенных репрессий до конца сталинско-бериевского режима.

"Руській мір" із українським гетто

Для них усе – заводи й «пароходи», газотранспортну трубу, атомну енергетику - під російський дах. Українські електронні ЗМІ на московський інтелектуальний абордаж. Гундяєву – всі церкви. А українцям? Напевне, гетто…






У пасхальні дні довелося подивитися передачу «Специальный корреспондент» на російському каналі «РТР. Планета» про те, як зневажають, поганять росіян, подеколи знущаються над ними в Киргизстані та Узбекистані.





І там, і там найбільше, виявляється, кривдять колишніх "старших братів" тим, що при вступі на державну службу вимагають досконало володіти і спілкуватися виключно державною мовою. І ніхто там не церемониться з тими, хто зневажає цю законну вимогу країни.





Я вже не кажу про те, щоб сталося, якби якийсь росіянин назвав там державну мову – мовою сніжного барса, чи винторогого козла. Там, будьте певні, такого не станеться…





Не можуть зрозуміти носії «великого и могучого», що він нікому не потрібен ні на Тянь-Шані і Паміро-Алаї, ні на ариках Ферганської долини. Рідна мова для цих людей – основа їх державності, культури, освіти. І цим вони істинно дорожать.





У Киргизстані російський журналіст попросив місцевого хлопчика-росіянина зі свого шкільного підручника історії (виданого, до речі, російською мовою) прочитати два абзаци про те, як в якомусь там віці російські війська порубали на шматки понад шість сотень беззбройних киргизів…

Висновок телевізійників: жахливе неподобство. Треба за будь-що добитися вилучення цього факту з історії Киргизстану. Закликають дол. цього свій уряд і депутатів держдуми…





Чи не нагадує вам, друзі все це те, що вчиняється московітами щодо України. До нашої мови, історії, культури. Коли останнім часом буквально до всього національного українського є точка зору імперської цензури. Вчиняються спроби жорсткого диктату. В усьому безцеремонно і нахабно намагаються поставити Київ на місце. Втягнути його в орбіту всіх своїх «старшобратських» інтересів.





Щоправда є одна суттєва різниця. Висновок знімальної групи, і гостей студії, а серед них були науковці і високопосадовці, в тому числі і представник президента Росії з якихось там напрямків Михайло Швидкой - один. У цих азіатських країнах повороту до російського панування вже не буде ніколи. Це втрачені зони для Росії.





Хіба що влаштовувати нову м’ясорубку на кшталт тієї, про яку описується в історії Киргизстану…





Мабуть, саме оця безвихідність із утратою свого віковічного впливу на окремі окраїни СРСР (додайте сюди абсолютну втрату всієї Балтії, Грузії) і зумовлюють у Москві справжнє шаленство щодо буйного орусачення України.





У результаті національних зрад, як на мене, зокрема, з боку недолугого правителя Віктора Ющенка, недалекоглядної і хворобливої щодо своїх дивних «канцлеровських» забаганок Юлії Тимошенко, примітивних і лубочних «противсіхів», до влади проштовхнули. Напевне ж, не без допомоги північного сусіда, групу донецьких. Основу яких складають національні безбатченки.





У Москві чудово зрозуміли, що це зоряний час для нового буквального закабалення України голими руками…





Поки на чолі незалежної держави стоїть людина, яка є наперстком в руках у головного московського попа Кіріла (Гундяєва), поки український уряд очолює маркшейдер із Калуги. А в його найближчому оточенні знаходиться вся «рускоговорящая» команда. Котра й на подих, як чорт ладану сторониться всього українського, глибоко національного.





Ви думаєте Росія не підкине коштів для того, щоб прикупити ще два-три десятки зрадників у парламенті, аби конституційною більшістю в триста голосів зробити російську другою державною мовою?





У Москві наче розв’язалася торба. В Україну їдуть і їдуть заздалегідь проінструктовані, навчені, добряче оплачені агенти впливу. Насамперед, головними дійовими особами на українські телевізійні канали. До значного числа тих, котрі в поті чола вже трудяться тут.





Ви, приміром, хоч раз останнім часом бачили передачу в Шустера чи Кисельова, де б не було гостей із Москви, чи вони не вчили нас жити через сателіт?





Ви хоч один останнім часом спостерігали великий концерт із Києва, який би вівся української і без обов’язкового конферансьє із кремлівської тусовки?

Це кажуть тому, що українські правителі і персонально мер Одеси О. Костусєв не можуть зрозуміти про що говорять зі сцени національні шансоньє…





Тільки ж як це все виходить так, що вулиця з Москви до Києва і по всій Україні для агентів впливу є дорогою з одностороннім рухом? Звідтіля сюди із спецзавданнями залюбки літаками і вагонами СВ летять і котять журналісти, політологи, політики, артисти, усі ті, хто впливає на маси, створює інтелектуальну агресію на нашу національну аудиторію. А ось нашим у зворотному напрямку, даруйте, – зась. І миша не прошмигне.





Я до того, що як стало відомо, у ніч на 25 квітня на першій російській залізничній станції Суземка, прикордонники РФ висадили із українського поїзда і «етапували» назад в Україну відомого українського журналіста Миколу Хрієнка. При цьому наряд «зеленопогоннників» сповістив, що йому офіційно заборонений в’їзд до Російської Федерації.





Микола Хрієнко журналіст особливого амплуа. Мене звела із ним доля по спільній роботі в газеті «Сільські вісті». Знаю, що до особливої його творчої обдарованості відноситься і якась феноменальна прив’язаність до тем. Вірність їм він несе через усе життя.





Приємний, талановитий дивак із рідкісною відданістю журналістському ремеслу.





Микола, приміром, свого часу кинув роботу в центральній пресі і подався організовувати, налагоджувати випуск газети Чорнобильської АЕС. Там трудився багато-багато літ. В Україні, повірте, не має більш посвяченого в чорнобильські проблеми журналіста як Микола Хрієнко.





Років із три тому випадково зустрів його на Хрещатику. Він поспішав на залізничний вокзал купувати квитки кудись у глиб Росії. Розповів, що досліджує тему українців, які мешкають за Уралом.





У ніч на поливний понеділок після цьогорічної Пасхи Микола їхав до Москви. Він мав на меті побувати на траурному мітингу чорнобильського меморіалу на Митинському кладовищі білокам’яної. Там, як відомо, покояться 27 ліквідаторів аварії на ЧАЕС. Серед них герої-пожежники, які в перші години після трагедії отримали надвисоку дозу опромінення. Серед інших - молоді хлопці-українці – Володимир Правик, Віктор Кібенок, Микола Ващук, Василь Ігнатенко, Володимир Тишура, Микола Титенок, чиїми іменами названі вулиці в наших містах і селах.





Журналіст Хрієнко мав на меті передати для українських ЗМІ репортажі про вшанування пам’яті чорнобильців на московському чорнобильському меморіалі. Святу справу задумав чоловік. І як завжди, все робив за власний кошт.





У зв’язку із цим нахабством, хочеться й запитати. Що ж це за «руській мір» такий вони хочуть улаштувати тут, в Україні?





Щоб для них усе – заводи й «пароходи», газотранспортну трубу, атомну енергетику - під російський дах. Українські електронні ЗМІ на московський інтелектуальний абордаж. Гундяєву – всі церкви з перетворенням їх у юридичні особи, позбавленням їх оподаткування…





І ще для «руського міра» тисячі великих і малих вигод.





А що ж українцям?





Невже не зрозуміло – гетто…





Олександр Горобець





Корреспондент (27.04.2011 13:09:17) durdom.in.ua

Файна Юкрайна.Выпуск 65.Частина 1.

Є в світі країна, з якою не зрівняється жодна в світі. У нас хоч урожаї найменші - за те чорноземи найкращі, у нас люди хоч і за кордоном - але працьовиті, у нас курс гривні хоч і падає - за те стабільно, у нас влада нічого не робить - за те як гарно обіцяє, у нас бувають негаразди, але як не крути ми Файна Юкрайна і хай йому грець! Так же у нас на сайте Вы можете скачать Файна Юкрайна. Выпуск 65. ДАІшники - наказ нового начальника МРЕВ Юкрайна має таланти - чорний маг Гарік Поцер Др. Хлус та його помічник Фурман - хвора наскрізь

УПА. Тактика боротьби повна версія

Вони йшли на смерть, не очікуючи пільг та пенсій. Вони йшли, щоб віддати своє життя трішки раніше, аніж чужинці заберуть його у їхніх матерів чи сестер. Десятки років потому цілі інститути наполегливо працювали над образом українського повстанця, послідовно перетворюючи його на подобу людожерської потвори. Свідки, очевидці подій, історики -- проти брехні радянської та німецької пропагандистських машин у першій частині документального фільму -- «УПА. Тактика боротьби». У них немає Великої землі. У них є «своя земля», яку треба захищати. А навколо кільце фронтів: німецький, радянський, польський. І всі грабують, вивозять на каторгу, палять До 1950 року в Сибір та на Північ Радянського Союзу йшли «телячі» вагони, набиті полоненими повстанцями та «бандпосібниками». А на заході України дислокувалась третина всіх внутрішніх військ СРСР. У політичний лексикон Радянського Союзу міцно увійшли терміни -- «бандити», «найманці» та «вбивці». За українським визвольним рухом Москва вбачала «чиюсь руку», не допускаючи думки, що українцям просто хочеться вільно жити в своїй державі. Носити тавро доля переможених. Про безкомпромісну та героїчну боротьбу українських повстанців у другій частині документального фільму -- «УПА. Тактика боротьби».

Битва за Чернобыль

Привітання Президентів(мова оригіналу).

Как сообщает пресс-служба Президента Украины, главы государств( Виктор Янукович и Президент Российской Федерации Дмитрий Медведев встретились в Чернобыле)обменялись приветствиями «Газ подрос!» – «Воистину подрос!».

Чернобыль-вчера-сегодня

Упокоївся в Бозі отець-доктор Дмитро Блажейовський.

Сьогодні, 23 квітня, близько 6.00 на 101 році життя упокоївся в Бозі отець-доктор Дмитро Блажейовський. Історик, доктор наук, автор низки наукових праць і численних публіцистичних статей із церковної історії та українських релігійних вишивок. Рукою майстра вишито понад 350 ікон та хоругв.




26 - 27 квітня у Архикатедральному соборі Святого Юра у Львові усі охочі матимуть можливість попрощатися із спочилим у Бозі о. Дмитром.



Парастас відбудеться у Світлий вівторок, 26 квітня, о 19.00 у соборі Святого Юра, а у середу, 27 квітня, о 12.00 після Архиєрейської Божественної Літургії відбудеться чин погребення.





Прес-служба Львівської архиєпархії







Некролог



Отець Дмитро Блажейовський народився 21 серпня 1910 року у Вислік Горішній, Лемківщина – тепер частина села Вислік Великий Підкарпатського воєводства у Польщі.



У 1922-1930 роках навчався в українській гімназії у Перемишлі.У 1933 році як студент-електротехнік Празької Політехніки пішов на пішу прощу з Праги до Риму і тут вступив до Папської української семінарії святого Йосафата.



За 12 років перебування у Римі вивчав філософію, теологію та історію і з відзнакою успішно захистив дві докторські дисертації – з богослов'я в Папському Урбаніянському університеті, а з церковної історії в Папському Грегоріянському університеті.



З 1946 до 1973 року душпастирював у різних греко-католицьких парафіях у США, організувавши 3 парафії, одну місійну станицю та спорудивши кілька храмів.



1973 року повернувся до Риму, де зайнявся науковою діяльністю, зокрема, у царині історії України, української Церкви та педагогіки, та вишиванням ікон.



Отець Дмитро є автором коло 25 наукових праць, серед яких цінні церковні історичні довідники (шематизми) українських парафій Перемишльської, Станіславівської, Львівської єпархій та української діаспори, численних публіцистичних статей; у діаспорі він відродив традицію української вишиваної ікони і тепер в його творчому доробку понад 350 ікон та образів на релігійну тематику, крім того він видав 16 збірок «Українських релігійних вишивок». Його вишивані ікони можна побачити в багатьох країнах світу, в Україні і за кордоном відбулось понад 100 виставок його творів.



Понад 10 років тому о. Блажейовський заснував у Львові власний музей вишиваних ікон та образів, до речі, єдиний в Україні, який утримував своїм коштом. Отець Дмитро нагороджений Папською медаллю «Христос – наш мир», і державною нагородою України – Орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.



2009 року Львівський музей вишиваних ікон та образів отця-доктора Дмитра Блажейовського і Товариство «Україна-Світ» висунули кандидатуру о. Блажейовського на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка.



21 серпня 2010 року громадськість України відзначила 100-річчя з дня народження о. Дмитра Блажейовського у Національному театрі ім. М.Заньковецької у Львові.







http://www.chiesaucraina.it/ucra/index.php?option=com_content&task=view&id=396

ЗАВГАР. Політичне БЛRДСТВО.

Українці в Італії: Великодні святкування вдома кращі.

http://vagabondo-str.livejournal.com/128661.html

LAURA SMET-Besame Mucho-LAURA SMET

Консуэло Веласкес Торрес (исп. Consuelo Velázquez Torres) (29 (или 21) августа 1916 (или 1924), Сьюдад-Гусман, Мексика — 22 января 2005, Мехико, Мексика) — мексиканская пианистка, композитор, известная прежде всего как автор песни «Bésame mucho». Консуэла Веласкес написала «Бесаме мучо» в 1940, когда ей было неполные 25 (по другой информации — 16) лет. К настоящему времени существует более 700 исполнений этой песни разными певцами и оркестрами.
Точная дата рождения неизвестна. Разные источники называют следующие даты: 21 августа 1916, 29 августа 1916, 21 августа 1924 или 29 августа 1924 г.http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B5%D0%BB%D0%B0%D1%81%D0%BA%D0%B5%D1%81,_%D0%9A%D0%BE%D0%BD%D1%81%D1%83%D1%8D%D0%BB%D0%BE

Упа-Війна сотенного Симчича повна версія

У минулому пан Мирослав — сотенний УПА, політв'язень, який більше 32 років (або 11 тисяч 775 діб) провів у тюрмах і концтаборах. Його мордували і катували, проте не втихомирили ані жорстокість таборових наглядачів, ані безжальність оточення на волі. За гратами Симчич познайомився і затоваришував із найвідомішими українськими шістдесятниками: письменником Євгеном Сверстюком, поетами Іваном Світличним та Ігорем Калинцем, журналістом Валерієм Марченком. Разом вони поставили на вуха Радянський Союз, переславши з уральського табору за кордон лист-протест, який надрукував відомий німецький журнал «Шпігель». Увесь світ тоді дізнався про жахи, що коїлися за ґратами у «великому й нерушимому"Бандерівська столиця" розкриває перед глядачами нові сторінки української історії, які присвячені боротьбі українських повстанців з радянськими карательними загонами НКВС. Березівська сотня Мирослава Симчича (Кривоноса), що входила до складу Карпатського куреню, стала головним героєм фільму. Гостросюжетний документальний фільм, побудований на достовірних фактах і свідченнях очевидців та учасників, переносить нас в період відчайдушної боротьби загонів УПА за незалежну Україну.За даними московських спецслужб, сотенний УПА Мирослав Симчич-"Кривоніс" у 40 боях здобував перемоги над військами НКВД і лише у двох противники розходилися, хоч і не мирно, але не здобувши успіху. -- Насправді тих боїв і перемог було більше, -- додає з легкою усмішкою Мирослав Симчич. В одному з боїв, 15 січня 1945 р., під селом Рушір, що неподалік Космача, сотня під його командуванням (212 -- 220 стрільців) розбила батальйон 256-го конвойного полку НКВД. Загинув у тому бою і командир підполковник Олексій Дергачов (часом його називають генералом). -- Скільки ж ви поклали там москалів? -- запитав я. -- Та рахувати не було часу. До того ж я був поранений розривною кулею у праву руку. Встиг лише прикинути, що загиблих було близько 200 осіб. Так і написав у звіті. Вже 1968 року, на дослідстві, дізнався, що москалі перехопили моє донесення. -- Ти нє 200 чєлавєк у нас убіл, -- злобно шипів слідчий, -- только на полє боя паґібло 375 челавєк. І 50 ещьо у госпіталях паґіблі ат ран... У кабінеті слідчого зустрівся арештант Симчич із сином та дружиною підполковника Дергачова. Слідчий запропонував їм "пасматрєть в ґлаза" тому, хто відіслав до дідька "іхнєґо атца і мужа". На питання каґебіста, якої кари заслуговує підсудний, вдова ката одповіла рішуче: -- Только висшая мєра, только висшая...

Основной закон Рассеи.

Иван Миронов, один из подозреваемых по делу о покушении на Анатолия Чубайса, написал книгу, ставшую бестселлером, — «Замурованные».








Это книга о СИЗО, в которых он провел два года. Категорически не разделяя взгляды И. Миронова, называющего себя «русским националистом», мы предложили ему сравнить наши законы, по которым «как бы живем», и понятия, по которым живут за решеткой. А Иван написал «реальную Конституцию», где, по его мнению, отражены настоящие, а не декларируемые законы. Приглашаем всех к дискуссии.







Мы, многострадальный народ, исходя из общепризнанных уголовных понятий, административного произвола и милицейского беспредела; поминая суверенную государственность и утверждая незабвенность ее демократической основы, принимаем эту Чисто Конкретную Конституцию (ЧКК) Рассеи, в дальнейшем — Р.



Чисто Конкретная Конституция



Глава 1. Основы конституционного строя







Статья 1







1. Р. есть уголовно-процессуальное государство с олигархической формой правления.







2. Коррупция есть финансово-административный механизм управления государством, обеспечивающий динамичное развитие Р.







Статья 2







Человек, его права и свободы являются высшей ценностью, которая по карману лишь избранным. Признание, соблюдение и защита прав и свобод человека и гражданина — преследуются в установленном законом порядке.







Статья 3







Народ осуществляет свою власть непосредственно, а также через коррумпирование органов государственной власти и органов местного самоуправления. Никто не может присваивать присвоенную власть.







Статья 4







Конкретная Конституция, милицейские обычаи и «б… буду» имеют верховенство на всей территории Р.







Статья 5







Р. состоит из удельных княжеств и феодальных областей, отдаваемых в кормление вассалам администрации президента за особые услуги.







Федеративное устройство основано на понтах и понятиях, бизнес-интересах представителей государства, разграничении предметов ведения и полномочий между правоохранительными структурами и организованными преступными группировками.







Статья 6







Масть в Р. приобретается и меняется в соответствии с Уголовным кодексом. Каждый гражданин Р. обладает на ее территории правами и свободами, в зависимости от своей масти, и несет разные обязанности, предусмотренные ЧКК. (Масть — не советская власть, может поменяться.)







Статья 7







Р. — социальное государство, политика которого направлена на создание условий, обеспечивающих достойную жизнь и свободное развитие человека в пределах ЦАО города Москвы, района Челси города Лондона, Рублево-Успенского шоссе и других мест компактного проживания чиновничье-милицейской буржуазии.







Статья 8







Получение экономической выгоды от оборота оружия и наркотических средств, организации притонов и вовлечение в занятие проституцией является исключительным правом государства.







Статья 9







Государственная власть в Р. осуществляется на основе разделения на блатную, заводную* и ментовскую. Органы законодательной, исполнительной и судебной власти экономически самостоятельны.







Статья 10







Государственную власть в Р. осуществляют премьер Р., президент Чиченской Республики, президент Р., руководители силовых ведомств, выборные представители блаткомитетов, воры в законе.







Разграничение предметов ведения и полномочий между органами государственной власти Р., правоохранительными и криминальными структурами, бизнес-сообществами и органами государственной власти субъектов Р. осуществляется настоящей ЧКК, Уголовным кодексом, законными и незаконными вооруженными формированиями.







Статья 11







В Р. признается идеологическое многообразие партии «Единая Рассея». Никакая идеология не может устанавливаться в качестве государственной или обязательной для членов партии «Единая Рассея».







Общественные объединения равны перед уголовным преследованием.







Статья 12







Р. — культовое государство. В качестве государственных и обязательных устанавливаются культы ВВП, «Газпрома», «Единой Рассеи», пива, воров в законе, зимней Олимпиады в Сочи.







Статья 13







ЧКК Р. имеет реальную силу, прямое действие и без базара применяется на всей территории Р. Законы, понятия, милицейские обычаи, воровские прогоны и иные правовые акты, принимаемые в Р., не должны противоречить ЧКК.







Глава 2. Права и свободы человека и гражданина







Статья 18







Права и свободы человека и гражданина, а также достоинство личности утрачиваются с момента начала уголовного преследования.







Статья 19







Все равны перед законом и судом, кроме представителей последних.







Статья 20







Каждый имеет право на жизнь, качество и продолжительность которой ограничены ЧКК, федеральными законами и представителями государственной власти.







Смертная казнь на месте впредь до ее отмены может приводиться в исполнение представителями правоохранительных органов. Право приведения приговора в исполнение определяется его целесообразностью, а также психическим, наркотическим и алкогольным аффектом сотрудников силовых ведомств.







Самоубийство — есть высшая, непосредственная форма распоряжения правом на жизнь.







Самоубийство в ходе следствия признается деятельным раскаянием гражданина в совершенном преступлении.







Статья 21







Достоинство личности умаляется государством. Ничто не может быть основанием для его сохранения.







Пытка — есть физическое преодоление преступной воли. Пытка гарантирует объективность и всесторонность уголовного расследования. Показания, полученные под пытками, признаются объективными и чистосердечными.







Статья 22







Каждый представитель власти имеет право на свободу и личную неприкосновенность.







Добросовестное доносительство является долгом и обязанностью гражданина.







Арест, заключение под стражу и содержание под стражей допускаются только по судебному решению, в основание которого должны ложиться необходимость и целесообразность.







Статья 23







Сбор, хранение, использование и распространение информации о частной жизни лица без его согласия являются прерогативой государства.







Репрессии против граждан — есть комплекс профилактических мер по обеспечению безопасности государства. Репрессии могут включать в себя широкий спектр действий органов государственной власти, направленных на ограничение прав и свобод, неприкосновенности частной жизни.







Статья 24







Каждому гарантируется свобода единомыслия.







Выражение своих мнений и убеждений является предметом исследования правоохранительных органов.







Каждый имеет право свободно искать, получать и передавать информацию в Федеральную службу безопасности Р. Сведения о деятельности органов власти составляют государственную тайну.







Статья 25







Граждане имеют право собираться мирно — без оружия, шнурков, ремней и металлических предметов, проводить собрания, митинги и демонстрации, шествия и пикетирования в изоляторах временного содержания и камерах предварительного заключения.







Статья 26







Право избирать в органы государственной власти и органы местного самоуправления является почетной обязанностью гражданина.







Избранные граждане имеют право быть избранными в органы государственной власти.







Во имя незыблемости демократических основ и уважения к памяти умерших за гражданами Р. после смерти сохраняется право голоса, поступающее в доверительное распоряжение участковым избирательным комиссиям.







Статья 27







Материнство и детство, семья являются бременем для государства.







Педофилия признается нарушением прав ребенка и влечет за собой наказание вплоть до условного лишения свободы.







В Р. разрешаются привокзальные формы начального образования. Бродяжничество и попрошайничество являются методами практического получения знаний и социальной адаптации для несовершеннолетних.







Статья 40







Каждый имеет право на жилище, выбор которого возложен на институт судебных приставов. Никто не может быть произвольно лишен жилища, только целенаправленно.







Органы государственной власти и органы местного самоуправления порождают систему откатов и кумовство в жилищном строительстве и создают невыносимые условия для осуществления права на жилище.







Статья 41







Медицинская помощь в государственных и муниципальных учреждениях здравоохранения оказывается гражданам бесплатно за счет их личных пожертвований.







В Р. финансируются федеральные программы охраны и укрепления здоровья и благосостояния представителей государственной власти.







Сокрытие должностными лицами фактов и обстоятельств, создающих угрозу для жизни и здоровья людей во имя личного обогащения, влечет за собой профессиональный и карьерный рост.







Статья 51







Отказ свидетельствовать против себя признается объективным доказательством собственной вины.







Статья 59







Защита Отечества является трудовой повинностью малоимущих граждан.
http://ipvnews.org/bench_article23042011.php

Вишивка на яйцях.

Вишивка дуже копітке заняття, а вишивка на яйцях копіткеhttp://www.livejournal.ru/themes/id/27923 подвійно. Але краса виходить невимовна.

У Копенгагені помічений незвичайний велосипед. Він у формі живчика і обладнаний системою охолодження. У ньому доставляються в різні клініки міста свіжі зразки чоловічого насіння. Такий рекламний хід придумав якийсь євробанк сперми.

 

Великдень 2011.Рим.

Робот писанкар.

http://vagabondo-str.livejournal.com/127573.html

Easter Greetings! HAPPY EASTER 2011! Easter Vintage Postcards

Easter Greetings! HAPPY EASTER 2011! Easter Vintage Postcards

Страсті Христові повна версія

Страсті Христові (англ. The Passion of the Christ) - американський фільм, в якому розповідається про останній день Христа. Фільм викликав шквал критики, в якій Мела Ґібсона звинувачували в антисемітизмі. Попри це "Страсті Христові" зібрали в прокаті понад 600 млн. доларів. Спроба детально відтворити останнюі 24 години земного життя Ісуса Христа. Дія починається в саду Гефсиманському, куди Ісус прийшов помолитися після таємної вечері. Ісус чинить опір спокусам, яким піддає його сатана. Зраджений Іудою Іськаріотом, Ісус арештований. Його приводять назад до Єрусалиму, де керівники фарисеїв звинувачують його в богохульстві, і суд над ним завершується смертельним вироком. Ісуса приводять до прокуратора Іудеї Пилата, який вислуховує звинувачення, висунуті фарисеями. Зрозумівши, що мова йде про політичний конфлікт, Пилат передає справу цареві Іроду. Ірод посилає Ісуса назад до Пилата, і той пропонує натовпу зробити вибір між Ісусом і розбійником Варравою. Натовп вибирає: свободу - Варраві і смерть Ісусові. Ісуса передають римським солдатам і піддають биттю. Спотвореного до невпізнання його знову приводять до Пилата, який показує його натовпу, немов кажучи: «Хіба цього недостатньо?» Натовпу недостатньо. Пилат умиває руки і наказує зробити так, як бажає натовп. Ісусові дають хрест і наказують пронести його по вулицях Єрусалиму до самої Голгофи. На Голгофі Ісуса розпинають, і він проходить через останню спокусу: страх, що Отець його покинув . Він долає цей страх, дивиться на свою матір Марію і вимовляє слова, які може зрозуміти до кінця тільки вона: «Відбулося».

Як розписують в Україні писанки.

Кожна українська писанка - це витвір мистецтва. Традиція розпису писанок до Великодня в різних регіонах України має свої особливості. Для різних територій характерний різний вид візерунку, кольоровою гами і технології розпису. Наприклад, полтавські писанки фарбують у білі, жовті та зелені кольори. На Чернігівщині використовують білі, червоні та чорні, а на Прикарпатті писанки роблять у жовтих, оранжевих, червоних та чорних тонах. http://sadxaka.livejournal.com/53693.html#cutid1

«Війна — український рахунок» серія 4-9 повна версія

Сергей Козинцев, фотограф и путешественник. (30 фотографий)

http://fototelegraf.ru/?p=43445

Украина не Россия

Коли,ще школярем,вперше їхав за межі України(в Прибалтику),взяв з собою атлас,щоб відслідковувати дорогу.На що мій батько сказав-коли закінчиться територія України,побачиш і без атласа.Потім довелось поколесити бувшу імперію,переїзд з однієї республіки в іншу був очевидним,особливо коли вїжджав до Росії.

Václav Klaus krade pero z Chile / President Vaclav Klaus stealing pen in...

Клептоманія.

Невідома Україна-Трикутник смерті

Енеїда (1991 рік)

Мультфільм "Енеїда" 1991 року. Сюжет: Енеїда — мультфільм, створений за мотивами поеми Івана Котляревського. Саму поему Котляревський написав, як жартівку на «Іліаду» Гомера й «Енеїду» Вергілія. Дрімучий рік до нашої ери. Троянська Січ. Мужні запорожці обороняють місто від набігу кровожерливих греків. Головний командувач Еней, кошовий отаман війська троянського отримує телеграму з попередженням забратися з міста до... Подальших його пригод бажано дітям не показувати... Дещо інтимне про Зевса, Венеру й інших небомешканців. Нові відомості про те, хто й як заснував Вічний Рим. Поема «Енеїда» була написана Іваном Котляревським у 1798 році. Вона стала першою друкованою книгою, написаною народною українською мовою.

Котляревський -перший класик української літератури

В центрі фільму -- видатна постать Івана Котляревського, письменника-гуманіста, письменника-просвітителя,Творчість Котляревського високо цінував Т. Шевченко. Поет в 1838 написав вірш «На вічну пам'ять Котляревському», в якому підносив Котляревського, як національного співця та прославляв як творця безсмертної «Енеїди». М. Коцюбинський, характеризуючи роль І. П. Котляревського в розвиткові української культури, підкреслив, що «занедбане й закинуте під сільську стріху слово, мов фенікс з попелу, воскресло знову... і голосно залунало по широких світах» із його творів. В 1903 році в Полтаві було споруджено перший у світі пам'ятник Котляревському (скульптор Л.Позен), у 1973 році — пам'ятник-погруддя в Києві (скульптор Г. Кальченко), у 2004 році — пам'ятник літописцям Русі-України, подвижникам українського письменства з барельєфом І. П. Котляревського і написом «Енеїда» у Чернівцях (скульптор В. Гамаль). В 1952 у Полтаві було відкрито літературно-меморіальний музей Котляревського. У багатьох містах України (Київ, Полтава, Чернігів, Вінниця, Хмельницький, Чернівці, Прилуки, Лубни, Бердичів тощо) є вулиці, названі на честь поета. Котляревський Із 1780 по 1789 вчився у духовній семінарії. В 1789—1793 працював канцеляристом, у 1793—1796 — домашнім учителем у сільських поміщицьких родинах. У 1796—1808 перебував на військовій службі в Сіверському карабінерському полку. В 1806—1807 Котляревський в ранзі штабс-капітана брав участь у російсько-турецькій війні 1806—1812, був учасником облоги Ізмаїлу. В 1808 вийшов у відставку. З 1810 працював наглядачем «Дому для виховання дітей бідних дворян». У 1812 під час походу Наполеона I Бонапарта на Росію Котляревський, за дозволом генерал-губернатора Я.Лобанова-Ростовського, сформував у містечку Горошині Хорольського повіту на Полтавщині 5-ий український козачий полк (за умови, що полк буде збережено після закінчення війни як постійне козацьке військо), за що отримав чин майора. В 1817—1821 — директор Полтавського вільного театру. В 1818 разом з В.Лукашевичем, В.Тарновським та ін. входив до складу полтавської масонської ложі «Любов до істини». Член Вільного товариства любителів російської словесності з 1821 року. За показаннями декабриста Муравйова-Апостола Матвія Івановича, які він дав під час слідства у справі декабристів, член Малоросійського таємного товариства. [1]Слідчий комітет залишив це без уваги. Котляревський сприяв викупові М.Щепкіна з кріпацтва. У 1827—1835 — попечитель «богоугодних» закладів. Помер і похований у Полтаві.

«Війна — український рахунок» серія 3-9 повна версія

Взрывы в Минске и Москве: найди 5 совпадений.

18 АПРЕЛЯ 2011 г. МИХАИЛ БЕРГ


Хотя лукашенковское КГБ сообщило о задержании подозреваемого во взрыве, который уже признался, что он — Рамзес Второй, ни доверия к этой информации, ни имени заказчика — нет, и скорее всего не будет.



Тем временем Валерия Новодворская и Константин Боровой еще раньше озвучили версию, в соответствии с которой взрыв в минском метро дело рук батьки Лукашенко. Удачно была припомнена цитата из «Преступления и наказания» Достоевского: как это - кто убил? Вы и убили, батенька, потому что больше некому. Понятное дело, что никаких фактических доказательств своей версии ни у Борового, ни у Новодворской нет. Однако батенька замечательно рифмуется с Батькой, да и других удивительных совпадений действительно много. Хотя есть и отличия.



Белоруссия — не Россия, империей никогда не была, другие народы, в частности кавказские (с их традиционным институтом мести), огнем и мечом никогда не завоевывала, обид не наносила, ждать вот такого вот громкого ответа от мусульманских фундаменталистов или иных сепаратистов неоткуда. Идеи, что Лукашенко мстят со стороны («Аль-Каеда» или Запад) за то, что белорусские наемники воюют в Ливии, или за то, что Батька противопоставляет себя западным цивилизационным нормам, смешны. Именно при сравнении с историей Белоруссии история России приобретает наиболее кровавые и непримиримые черты: у России те, кому она причиняла обиды, — и близко, и далеко, и под сердцем, и в подбрюшье, и вдоль всех границ.



http://www.ej.ru/?a=note&id=10965

Виктор ты наш лучезарный!

Одноклассник Януковича с гЭниальными стихами!

Українська революція. Тізер

Українська революція за спогадами В. Петріва. У ролі Симона Петлюри - Олесь Доній.

05.04.2011 Ірина Фаріон про неуків з МВС

5 квітня 2011 року на сесії Львівської обласної ради депутат від ВО "Свобода" Ірина Фаріон зачитала відповідь Галицького районного відділу МВС України у Львівській області щодо незаконного затримання депутата Стрийської районної ради Мар'яна Берездецького під час театрального дійства «Рік у ярмі».

Англыйська з гумором.

Перший урок, англійська для початківців:








"Три відьми розглядають троє годинників" Свотч ". Яка з відьом розглядає який годинник?"







Тепер по англійськи!







Three witches watch three swatch watches. Which witch watches which swatch watch?







Другий урок, англійська для просунутих:







"Три відьми-трансвеститки роздивляються три кнопочки на годиннику



"Свотч". Яка з відьом-трансвеститок розглядає який кнопочку на



годиннику "Свотч"? "







Тепер по англійськи!







Three switched witches watch three Swatch watch switches. Which switched witch watches which Swatch watch switch?







Третій і останній урок, англійська для абсолютних професіоналів:







"Три швейцарські відьми-сучки, які хочуть змінити свою стать, роздивляються



три кнопочки на годиннику "Свотч". Яка з Швейцарських відьом-сучок,



бажаючих змінити свою стать, розглядає який кнопочку на годиннику



"Свотч"? "







Тепер по англійськи!







Three swiss witch-bitches, which wished to be switched swiss



witch-bitches, watch three swiss Swatch watch switches. Which swiss



witch-bitch, which wishes to be a switched swiss witch-bitch, wishes to



watch which swiss Swatch watch switch?

Гарна розвага для любителів малювання.

http://pencilmadness.com/pencil_madness

Twitter Bird Origami

Тандем в России больше, чем тандем

Со мною вот что происходит: Ко мне мой старый друг не ходит, И даже открывает рот, И говорит наоборот! А я катал его на лыжах, Учил не отдавать Курил... Он слов тогда не то что лишних — Он никаких не говорил! Допустим, я, руля державой Небрежной левою рукой, Часы ношу всегда на правой, А он не помню на какой. Но, в общем, мы ходили цугом, Я был вполне доволен другом — И вот в один прекрасный миг В прямом эфире он возник. Еще зимой, не ради спору, Имея ЮКОС на уме, Я внятно высказал, что вору Сидеть положено в тюрьме. А он с хихиканьем подспудным Сказал, что я давлю на суд, мол, И зарезвились в суете Разнообразные не те. Потом с усмешкою рисковой Сказал я, пальцем погрозя, Что, мол, на Ливию Крестовый Поход устраивать нельзя. И услыхал от друга строго, Мол, мы пойдем другой дорогой! Меня публично он уел. Ты что же, милый, обалдел? Зачем тебе со мною ссора? Иль ты наслушался ИНСОРа? Иль ты забыл, освоив власть, Что не на все ты можешь класть? Ты мне невежливо ответил, И в общем, судя по губе, Ты неосознанно наметил Второе царствие себе! Иль соблазнил тебя Гонтмахер Своей словесною пургой? Тебе его послать бы в рифму, Но ты не Быков, ты другой. Тебя прельстили эти цацки, Тебя опутывает лесть, Но это так не по-пацански! Ты помни, Дима, кто ты есть! Какой резон в таких демаршах? Запомни, Дима, ты из младших, Ваш долг — доверие к отцам! Димон! Ты что как не пацан?! А дальше вот что происходит: Ко мне в волнении приходят Силовики, сырьевики И остальные земляки, Визжат Сванидзе и Альбацы, А я в ответ: спокойно, братцы. Он президент, но я же — вождь, И это знает даже "Дождь". И пусть порой он смотрит злобно, Серьезный парень, но не царь, И вышло как бы неудобно... Но мы подружимся, как встарь.

«Війна — український рахунок» серія 2-9 complete version

Вербна неділя.

Неділя за тиждень перед Великоднем називається "Вербною", "шутковою" або "квітною", а тиждень перед цією неділею - "вербним".

За християнським вченням у цей час Спаситель Христос уїжджав до Єрусалиму на ослику, і миряни устеляли перед ним дорогу пальмовим листям. Оскільки в Україні пальми не ростуть, то їх замінили вербовими гілками. Це дерево здавен вельми шановане серед нашого народу, тому що воно перше сповідає про прихід весни і має цілющі властивості.



На вербну неділю в усіх церквах відбувається урочистий обряд посвячення вербних галузочок. Вважається що вони при цьому набувають магічних властивостей. На покуті вербова галузка оберігає оселю від блискавок. З галузок чи листочків верби роблять настоянку й лікують людей від головних болей, гарячки, шлункових хвороб, заживляють рани, зцілюють домашніх тварин.



У Вербний тиждень, за народним віруванням, не можна сіяти конопель і городини, бо "буде ликовате, як верба". Не сіяли колись і буряків, бо "будуть гіркі".



У Вербну неділю святять вербу. Під церкву заздалегідь навозять багато вербового гілля. Зранку на Богослуження сходяться всі - старі й малі, - бо "гріх не піти до церкви, як святять вербу". Коли закінчується відправа і священик окропить гілля свяченою водою, то діти - одне поперед одного - стараються якнайшвидше дістати вербу і тут же проковтнути ії по кілька "котиків" - "щоб горло не боліло". Як уже згадувалося, був колись на Україні звичай носити свячену вербу з церкви до церкви. Це робилося не тільки в суботу, а і в неділю. Так, у Харкові у Вербну неділю учні разом з вихователями та вчителями урочисто несли свячену вербу від міської парафіяльної церкви Святого Дмитра до "колегіюму".



Колись господарі, повертаючися з церкви з свяченою вербою, до хати не заходили, а відразу ж садили на городі по кілька гілок або - якщо було близько - то в полі, "щоб росла Богові на славу, а нам, людям, на вжиток"; а решту, що залишилася, несли до хати і ставили на покуті під святими образами. Якщо, ввійшовши до хати, заставали когось, що проспав заутреню, то били такого свяченою вербою, примовляючи:



Не я б'ю - верба б'є,



За тиждень Великдень,



Недалечке червоне яєчко!



Молоді хлопці та дівчата билися свяченою вербою ще й коло церкви, та й дорогою, як додому йшли; а б'ючись, примовляли:



Будь великий, як верба,



А здоровий, як вода,



А багатий, як земля!



В Галичині примовляли так:



Шутка б'є - не я б'ю,



Віднині за тиждень



Буде в нас Великдень!



Свячена верба користується великою пошаною серед нашого народу. "Гріх ногами топтати свячену вербу", а тому навіть найдрібніше гілля, якщо воно залишилося після освячення, палили на вогні, щоб, боронь Боже, під ноги не потрапило.



Свяченій вербі приписується магічна сила. Як вперше навесні виганяють скот на пасовисько, то конче свяченою вербою - "щоб нечисть не чіплялася до тварин". Більше того, викидають гілля свяченої верби надвір під час граду - "щоб град зупинився". Верба має велике значення в народній медицині. Коли хворіють люди або тварини, то знахарі варять свячену вербу разом з цілющими травами і напувають тим' варивом хвору людину чи тварину - у повній надії, що "поможе". Виваром свяченої верби мочать голову і цим лікуються від болю голови. Лікуються свяченою вербою і від пропасниці та ревматизму, збивають нею гарячку.



Товчене листя з верби кладуть на рани, а горшку, настояну на її листі, п'ють проти шлункових захворувань. Верба має неабияке значення і в науковій медицині Ось як пише про це Юрій Липа в книзі "Ліки під ногами": "Кора верби в легких напарах прдається в ревматичних хворобах суглобів і болях м'язів. Найліпше пити її в мішанці, і то впродовж багатьох тижнів. Відвари з кори давати треба в гарячкових станах і пропасниці, зв'язаних з побільшеною нервовістю. Головний складень світової слави ліку на нерви "Пасифльорин", побіч пасифльори - це кора білої верби".



Поруч такої пошани до верби і віри в її лікувальну силу дивно звучить народна леґенда про козячу вербу - один з видів верби. Леґенда каже, що козяча верба проклята Богом за те, що з неї робилися цвяхи для хреста, на якому розп'яли Спасителя: "за це її черви точать". Крім того, за народнім віруванням, у сухій вербі сидить чорт; звідси й прислів'я: "Закохався, як чорт у суху вербу!" Козяча верба часто зустрічається на Україні, особливо в лісах і на левадах. Її характеризують коротке і широке листя, а також грубі "базоки" або "котики".



Олекса Воропай. "Звичаї нашого народу".

«Війна — укр рахунок» 9травня серія 1-9 пов версія

Нас довго навчали, що ніякої війни в Україні не було, а діялося все те в Радянському Союзі. Наявність самої України у ті часи, у відриві від Радянського Союзу, й досі трактують часом як вигадку «панів з галичанських закутків, котрим примарилося щось таке самостійне й автономне». Тому й вести мову про підсумки цієї війни з української точки зору було неприпустимим. Тому існує підтвердження — Олександр Довженко спробував зробити це в сценарії «Україна в огні» й отримав вердикт «націоналіста» і до самої смерти не зміг його позбутись.ожна з дев'яти серій має свою проблемно-тематичну визначеність. У фільмі демонструється величезна кількість воєнної хроніки, незрідка тієї, яка досі не була на екранах. А як і була, то в іншій інтерпретації. Та найголовніше — це свідки тих подій, для кого війна стала майже основною частиною їхньої долі. Автор фільму намагається зберегти об'єктивність, надаючи можливість висловитися усім, навіть якщо їх погляд на одну й ту ж саму подію є діаметрально протилежним. Буковський не намагається заперечити чи змінити офіційні судження про війну, він не змагається з істориками. Він просто дає слово людям, чий рахунок війні — особистий і незаідеологізований. Як сказано в заключному закадровому коментарі, хто раніше мовчав — надто драматично думали й згадували вони війну, надто не вписувалися їхні версії в історичний офіціоз. А «без них рахунок неповний...». За режисуру цього фільму Сергій Буковський був удостоєний української премії «Телетріумф» (2003).

oldpaper.kiev.ua - история в бумагах | Василь Гулак

oldpaper.kiev.ua - история в бумагах Василь Гулак 10 заповідей молодим дівчатам.

Янукович читает РЭП

Гагарін: популярний і дуже небезпечний.

Однокласник і друг дитинства Юрія Гагаріна розповідає про те, чому міг загинути перший космонавт планети.

Останній шанс Росії.

Українській владі важливо не дозволити втягнути себе в об’єднання, покликані відтермінувати кризу в Росії за рахунок її сусідів.




Теракт у мінському метро – хоч би хто насправді стояв за цією трагедією – подає дуже серйозний сигнал. Він знаменує кризу того світоустрою, який намагається встановити нинішнє кремлівське керівництво на території Росії та держав, які погодилися йти в її фарватері.



Принади «русского міра»

http://historychern.ucoz.ru/news/ostannij_shans_rosiji/2011-04-15-94

Руки русских палачей.

Как народ-преступник укрывает улики.
Перед вами уникальный документ. Он повествует о том, как народ-преступник укрывает улики о своих кровавых делишках.
Записка председателя КГБ при СМ СССР А.Н. Шелепина Н.С. Хрущеву о ликвидации всех учетных дел на польских граждан, расстрелянных в 1940 г. с приложением проекта постановления Президиума ЦК КПСС. 3 марта 1959 г.
Рукопись.
РГАСПИ. Ф.17. Оп.166. Д.621. Л.138-139.http://ipvnews.org/pandora_article10042011_2.php

Московский патриархат просит Януковича не вести Украину в Евросоюз | Politiko

Московский патриархат просит Януковича не вести Украину в Евросоюз | Politiko

"Анничка" (1968)

Жанр: драма
Країна: Україна
Кінокомпанія: Кіностудія ім О.Довженка
Режисер: Борис Івченко
Актори: Любов Рум'янцева-Черновол, Ґріґоре Ґріґоріу, Костянтин Степанков, Іван Миколайчук, Анатолій Барчук, Іван Гаврилюк, Ольга Ножкіна, Борислав Брондуков, Василь Симчич...
Сценаристи: Борис Загорулько, Віктор Івченко
Оператор: Микола Кульчицький
Художник: Валерій Новаков
Звукорежисер: Рива Бісновата
Композитор: Вадим Гомоляка

Сюжет:
Романтична оповідь про 1943 рік та кохання юнки і совіта, якому рятує життя, вилікувавши від ран. Вирішивши тікати з коханим до партизанів, вона доводить до божевілля батька і гине від його рук.

Нагороди:
1969 — спеціяльна премія журі — "Золота вежа Байона" (Міжнародний кінофестиваль у Пномпені, Камбоджа);
1969 — Диплом Борису Івченку за режисерський дебют (Кінофестиваль України і Закавказзя, Київ).

Тривалість: 01:23:25



http://dovzhenkofilm.com

Сайт "Свобода Слова" Полет Гагарина - инсценировка!

Украинская семья глазами российского ТВ

Ифан, сдавайся!

Информация о том как воевала "непобедимая" Красная Армия в 1941 году.
За 4 первых месяца боёв в крупнейших котлах, в немецкий плен сдалось 2 миллиона 285 тысяч 898 солдат и офицеров Красной Армии!
Давно собирался свести воедино цифры немецких трофеев в первые месяцы «русской кампании» 1941 года. Дело в том, что «военные стратеги» из лагеря советских патриотов тупичкового разлива, всячески приуменьшают потери пленных. То есть то, что бои были жестокими и потери убитыми огромными – этого вроде никто не оспаривает. А вот про пленных как-то не хотят говорить, всячески приуменьшая их численность. Поэтому просто приведу краткую справку о числе пленных и военной техники, захваченных вермахтом в крупнейших «котлах» в период до ноября 1941 года, т.е. в первые 4 месяца войны.

Резонный вопрос: откуда дровишки? То есть, откуда взяты данные? Данные взяты их капитального труда «История Второй мировой войны» генерала Курта фон Типпельскирха, служившего во время войны в генеральном штабе сухопутных сил Германии. Конечно, советским патриотам образца 2009 года, немецкий генерал не указ. Однако никто ещё до сих пор не опроверг выверенные и точные цифры Типпельскирха (хотя, думаю, аналитическо-тупичковый отдел должен впоследствии восполнить этот пробел и объявить Типпельскирха мудаком и метущимся либеральным интеллигентом). Да и вообще, чего-чего, а пунктуальности немцам не занимать, причём даже в неприятных для себя моментах. Так что данные в общем и целом точные. К тому же, говоря откровенно, более нигде, кроме как у немцев, взять данные о количестве советских пленных – негде. Советский Союз не имел точных данных о количестве погибших и пленённых своих солдат и офицеров. Это парадоксально, но это факт. Ужасная формулировка «без вести пропавший» скрывала за собой пленение, смерть, дезертирство – да всё что угодно. Но даже и точного количества «без вести пропавших» с разбивкой по годам и фронтам до сих пор неизвестно. Так что уж извините, но Типпельскирх – это видимо самый надёжный источник по цифрам пленных и военных трофеев.
http://ipvnews.org/bench_article10042011.php

Коли гинуть невинні люди,все інше не важить.

Взрыв в минском метро: не менее 7 человек погибли, около 70 пострадали (ВИДЕО)

vagabondo_str
квітня 11-е, 20:22
http://vagabondo-str.livejournal.com/117737.html

Космонавты А.А. Леонов и В.В. Петров о Гагарине

Гудiмов - Не Политика

Сайт "Свобода Слова" Скайп и Гугл запрещают Россию!

Фильмы сайта "Свобода Слова" http://ipvnews.org
Скайп и Гугл запрещают Россию!
Производство Constantin Film.

Проект о введении единомыслия в России:
1) Велеть всем редакторам частных печатных органов перепечатывать руководящие статьи из официального органа, дозволяя себе только их
повторение и развитие.
2) Вменить в обязанность всем начальникам отдельных частей управления: неусыпно вести и постоянно сообщать в одно центральное учреждение списки всех лиц, служащих под их ведомством, с обозначением противу каждого: какие получает журналы и газеты. И не получающих официального органа, как не сочувствующих благодетельным указаниям начальства, отнюдь не повышать ни в должности, ни в чины, и не удостаивать ни наград, ни командировок.

Метелик.

Одного разу в коконі з'явилася маленька щілина.Чоловік, що випадково проходив поруч, довгі години стояв і спостерігав, як через цю маленьку щілину намагається вийти метелик. Минуло багато часу, метелик ніби залишив свої зусилля, а щілина залишалася все ж маленькою. Здавалося, метелик зробив все, що міг, і що ні на що інше в нього не було більше сил.Тоді людина вирішила допомогти метелику: він взяв складаний ножик і розрізав кокон. Метелик одразу вийшов. Але його тільце було слабким і немічним, його крила були нерозвиненими і ледь рухалися. Людина продовжувала спостерігати, думаючи, що ось-ось крила метелика розправляться і зміцніють, і він зможе літати. Нічого такого не сталося! Залишок життя метелик волочив по землі своє слабке тільце, свої не розправлені крильця.Він так і не зміг літати. А все тому, що людина, бажаючи йому допомогти, не розуміла того, що зусилля, потрачені на вихід через вузьку щілину кокону, необхідні метелику, щоб рідина з тіла перейшла в крила і щоб метелик зміг літати. Життя змушувало метелика з працею покинути цю оболонку, щоб він міг рости і развиватися.Інколи саме зусилля необхідні нам у житті. Якщо б нам дозволено було жити, не зустрічаючись з труднощами, ми були б обділені. Ми не змогли б бути такими сильними, як зараз. Ми ніколи не змогли б літати.Я просив сил ... а Бог дав мені труднощі, щоб зробити мене сильним.Я просив мудрості: а Бог дав мені проблеми для вирішення.Я просив багатства: а Бог дав мені мозок і м'язи, щоб я міг працювати.Я просив можливості літати ... а Бог дав мені перешкоди, щоб я їх долав.Я просив кохання ... а Бог дав мені людей, яким я міг допомагати в їх проблемах.Я просив благ ... а Бог дав мені можливості.Я нічого не отримав з того, про що просив, але я отримав все, що було мені насправді потрібне.Живи без страху, сміливо зустрічай всі перешкоди і доведи, що ти можеш їх подолати.

Нескорений (повна версія)

1950 рік. З кінцем Другої світової війни ведеться нерівна на теренах Західної України боротьба на два фронти: спочатку проти німецьких окупантів, а потім — проти більшовицької навали. У Карпатах продовжують збройну боротьбу знесилені, знекровлені, — але нескорені духом — збройні частини та невеликі боївки Української повстанської армії, здавна могутньої, добре організованої та вишколеної армії.

На чолі армії — видатний Командир, легендарний генерал-хорунжий Роман Шухевич, знаний серед воїнів УПА як Тарас Чупринка. Саме долю цього командира покладено в гостросюжетну й динамічну основу фільму «Нескорений»: це реальна спроба художніми засобами донести до глядача правду про події воєнного та повоєнного часу на Західній України.

Казка життя.

А вранці Її вже чекала кава.
І прохолоду вранішніх годин
Розвіяв поцілунок.
Так ласкаво
Умів Її будити тільки Він.
…Вона була помітна всім відразу,
Хоча і не красуня. Але втім
Красу робили не якісь прикраси,
А щастя, подароване лиш Ним…
…Та й Він – на перший погляд все буденно:
В житті нестача часу, ніжних слів,
Але ж в Його очах була натхненна
Її любов. Він з Нею разом жив.
…Ну а Вона жила лиш для одного
На це не вимагалося причин,
Адже Вона була в житті у Нього.
Ну, а у Неї у житті був Він.

http://ostap-una-unso.livejournal.com/43287.html

СРАЖЕНИЕ РОССИИ И ЕС ЗА УКРАИНУ (Stratfor) « Список новостей « Резонанс | Цензор.Нет

СРАЖЕНИЕ РОССИИ И ЕС ЗА УКРАИНУ (Stratfor) « Список новостей « Резонанс | Цензор.Нет

Упа-Бандерівці.повна версія

Стрічка присвячена визвольній боротьбі у Західній Україні в 1918--1950 роках і в основі сюжетної лінії лежить правдива історія про одного з районних провідників УПА.
Стрічку знімали у містах Західної України, а саме у Лопатині, що на Радехівщині Львівської області, у тюрмі, що у Комарно на Городоччині.

Порозумілись.

Мені здається у нас з Вами немає спільних тем для розмови.

- Абсолютно з Вами згоден. Нам просто немає про що поговорити.

- Не подумайте, що я зараз намагаюся підтримати розмову, але я щиро вважаю, що відсутність спільних тем-це настільки непогано, що навіть добре.

- Мушу з вами погодитися. Я завжди починаю нервувати і відчувати себе не в своїй тарілці, коли виявляється, що я і мій співрозмовник обидва захоплюємося, наприклад, кінним спортом.

- Тому що один з вас незмінно більш успішний, обтертий або обізнаний у цій темі ніж інший, так. Погляди на речі не співпадають, а підгрунтя інтересу до теми у кожного своє. Все це веде до незручної натягнутості спілкування, бажання згладити кути і не заглиблюватися у суперечку.

- Так, так, ненавиджу це почуття. Як тільки дізнаюсь, що співрозмовник як і я завзятий читач, намагаюся звести спілкування нанівець. Адже напевно виявиться, що він обожнює Мопассана, а я його ставлю в один ряд з белетристами. Незручна ситуація.

- Ех, як добре що у нас з вами немає спільних тем для розмови.

- Так ...

- До речі, а от ще випадок був. На з'їзді колекціонерів марок.

- Ненавиджу марки. Так що там?

Оратанія - А я в батька рослий!

Джентельмен шоу и Маски шоу

ГОЛОД 33 Famine-33.повна версія «Жовтий князь».

Zima...

VovaZiLvova - Я не напрягаюсь

самый большой в мире аквариум

Таке видовище я можу спостерігати годинами.І чому я не став підводником?І музика чудова.Релаксація повна.

Україна: найбільша проблема Європи. Виступ у Лондоні 1935 року.

З огляду на унiкальне географiчне положення будь-яка серйозна спроба з боку України скинути понево­лювачiв i об'єднати свої чотири розмежованi частини в одну незалежну Українську державу неодмiнно викличе справжню панiку.

Однiєю з ключових фiгур, яка мала значний вплив на фор­мування проукраїнської громадської думки в британському суспiльствi першої половини ХХ-го сторіччя, був вiдомий журналiст-мiжнародник Ланселот Лоутон.

На початку 1930-х рокiв його увагу привернула напружена полiтична ситуацiя, що окреслилася на Сходi Євро­пи. На думку Лоутона, найбiльш глибинною причиною iсну­ючих глобальних мiждержавних суперечностей стало україн­ське питання.

На його думку, для британської полiтики на Сходi вкрай необхiдно було включити Україну в систему Захiдної Європи. "Незалежна i автономна Україна, - писав вiн, - необхiдна для європейського економiч­ного прогресу i свiтового миру".

...29 травня 1935 р. в примiщеннi Палати Громад парламенту Великої Британiї за iнiцiативою Англо-українського комiтету (громадська організація, в яку входили члени парламенту, вiйськовi, вiдомi вченi та журналiсти Британії - ІП) вiдбулися публiчнi слухання, присвяченi ситуацiї навколо України.

Ланселот Лотон виступив iз доповiддю, яка мала про­мовисту назву "Українське питання" i згодом була опублiко­вана вiд iменi комiтету.

...Чимало оцiнок та висновкiв Лоутона є надзвичайно несподiваними з огляду на те, що сформульованi вони були дiячем, котрий за своїм походженням жодним чином не був пов'язаний з Україною та українською нацiєю - настiльки виразно вони поданi з проукраїнських позицiй.

Парадок­сально, але для "стороннього" погляду Ланселота Лоутона абсолютно ясними були такi складнi та дражливi питання, якi не лише тодi, але й навiть в наш час нерiдко є предметом полiтичних спекуляцiй - питання власної нацiональної iден­тичностi українського народу та його глибоких iсторичних коренiв, своєрiдної ментальностi, традицiй i культури, пово­ротних моментiв iсторiї.

У доповiдi Л. Лоутона вказується на несправедливий щодо українцiв характер Версальської системи мирних договорiв, якi закрiпили розчленування України пiсля Першої свiтової вiйни.

Вiдкрито говориться про польсько-українське протистояння в Схiднiй Галичинi в 20-х - 30-х рр. ХХ ст. та полiтику полонiзацiї українського населення, що тодi проводила польська влада.

Говорячи про масовi репресiї бiльшовицької диктатури проти українського нацiонального руху на територiї СРСР, Л. Лоутон стверджує, що „страшний голод, який спустошив Україну" в 1932-1933 роках, мав спланований характер i був складовою частиною цих репресiй.

Пiдсумовуючи, британський журналiст робить висновки:

„Українська нацiя - це реальнiсть, яка має пiд собою при­наймнi тисячу лiт автентичної iсторiї. Жоден народ не боровся так тяжко, як українцi, щоб утвердити свою незалежнiсть; українська земля наскрiзь просякнута кров'ю".

...Наприкiнцi 30-х рокiв ХХ ст. грозовi хмари над Європою досягли критичної межi. Для багатьох полiтикiв та аналiтикiв стало очевидним, що в Європi наближається новий великий перероз­подiл сфер впливу та нова вiйна.

На тлi цих драматичних подiй Ланселот Лоутон намага­ється в черговий раз привернути увагу громадськостi та офi­цiйних чинникiв Великої Британiї до українського питання. 1 лютого 1939 р. вiн виступає з великою доповiддю на засiданнi членiв Близько- i Середньосхiдного товариства, яке вiдбулося в Лондонi.

Текст доповiдi пiд промовистою назвою „Україна: найбiльша проблема Європи" був опублiкований на сторiнках щоквартальника "East Europe and Contemporary Russia" ("Схiдна Європа та сучасна Росiя"), головредом якого був Лоутон.

За своєю структурою та змiстом ця доповiдь близька до ви­ступу Ланселота Лоутона на засiданнi у Палатi Громад у 1935 р.

Історична Правда пропонує читачам переклад цієї доповіді, здійснений для збірки доповідей Лоутона "Українське питання". Цікаво поглянути на сприйняття нашої країни та її історії британцем.

Виклад доповiдi, виголошеної Ланселотом Лоутоном у Близько- i Середньо­схiдному Товариствi 1 лютого [1939 р.], з ласкавої згоди сера Франка i ледi Нювнес, за адресою Принцес Гейт, 55 [Лондон]. Головував мiстер Трейсi Фiллiпс, кавалер Вiйськового Хреста.

Протягом останнiх кiлькох мiсяцiв Україна - зовсiм невiдома Заходовi країна - опинилася в центрi свiтової уваги. Гадаю, бiльшiсть людей можуть сказати, що знають мало або й нiчого не знають про неї. Це не їхня провина.

Для такого незнан­ня є поважнi причини. Поневолювачi України добре подбали про те, щоб вона залишалася незнаною; вони заперечували навiть її iснування. Дуже важко уявити собi щось бiльш гiдне осуду, нiж замовчування народу, котрий за давнiм правом на­лежить до родини європейських нацiй.

Але неконтрольованi подiї тепер вивели Україну на мiжнародну арену.

Попри загальну, хоча й зрозумiлу непоiнформованiсть у цiй справi, переважає думка, що вiд вирiшення української проблеми буде залежати доля Європи. Ця думка має своє виправдання.

Територiєю Україна в три-чотири рази пере­важає, а населенням дорiвнює Великiй Британiї. Коли Мос­ква захопила Україну, то швидко по тому був завойований i Кавказ. Вiдтодi для Росiї вiдкрилися шляхи до Близького Сходу, i її мрiї про захоплення Константинополя тепер не здаються фантастичними.

Вiдтодi ж таки європейським на­родам - крiм тих, що зважились на заморську експансiю, - доводиться тулитися на пiвостровi на краю велетенського континенту, що розкинувся вiд Пiвнiчного моря до Тихого океану. Версальський договiр затвердив цей територiальний подiл.

Як наслiдок, сьогоднiшня Московiя, яка тепер називає себе Радянським Союзом, панує над понад 200 нацiональ­ностями, займає територiю близько дев'яти мiльйонiв квад­ратних миль, а всi iншi нацiї Європи тiсняться на пiвтора мiльйонах квадратних миль.

З усiх країн, пiдлеглих Радянському Союзовi, Україна найбiльша й найважливiша. Розташована мiж двома вели­кими системами гiр - Кавказом i Карпатами - на сходi вона межує з Азiєю, на заходi втискається в Центральну Европу, а на пiвднi, з чорноморських берегiв, має доступ до Середзем­номорського басейну.

Перед вiйною вона була роздiлена мiж двома державами, Росiєю та Австро-Угорщиною, i пiсля вiй­ни розчетвертована мiж Росiєю, Польщею, Румунiєю та Чехословаччиною.

З огляду на унiкальне географiчне положення України, ма­ємо всi пiдстави вважати, що в наш час, коли стiльки народiв хочуть не просто утриматися на своїх посiлостях, але й пошири­ти їх, будь-яка серйозна спроба з боку України скинути понево­лювачiв i об'єднати свої чотири розмежованi частини в одну незалежну Українську державу неодмiнно викличе справжню панiку.

Якщо ж Українi в цьому пощастить, то на сходi Європи з'я­виться держава, за територiєю й населенням друга пiсля Росiї. Такого масштабу подiя, найвiрогiднiше, викликала б одночаснi й важливi змiни всюди.

Вона вплинула б, i чи не вирiшальним чином, на долю бiльшовизму в Радянському Союзi, а можливо, й нацiонал-соцiалiзму в Нiмеччинi. Вона також вирiшила б майбутнє Польщi, Румунiї та сусiднiх земель i вiдкрила б новi грандiознi проблеми перед Британською iмперiєю.


Якими є надiї на успiх України? Перш нiж вiдповiсти на це питання, хочу зауважити, що сам я не належу до друзiв України. Я зацiкавлений цiєю боротьбою лише як дослiдник Схiдної Європи.

Бiльшiсть росiян завжди виявляли - i сьогоднi ще вияв­ляють - дуже примiтивний пiдхiд у стосунках з Україною. Я кажу про старорежимних, а не про пiдрадянських росiян: "Немає й нiколи не було нiякої української нацiї", - твердять вони в заслiпленнi.

Таке запевнення було офiцiйно прого­лошене мiнiстром внутрiшнiх справ у 1863 роцi i вiдтодi часто повторюється. Україна, мовляв, це просто пiвденна частина Росiї. Багато полякiв також заперечували iснування української нацiї, кажучи, що Україна - це тiльки частина Польщi.

За цими амбiтними суперечками й претензiями лежить причина трагедiї України.

Оскiльки є багато чого сказати про сучаснi подiї, менi не слiд довго зупинятися над давноминулим. Але тому, що ще й тепер росiяни i декотрi, хоч i меншою мiрою, поляки твердять, що український нацiоналiзм не має глибокого корiння, коротке звернення до iсторiї необхiдне для розумiння сучасних подiй.

Можна довести, що Українська держава iснувала впродовж трьох окремих перiодiв. Перший iз них - вiд дев'ятого до три­надцятого столiття. Бiльш нiж триста рокiв на територiї, знанiй сьогоднi як Україна, iснувала потужна й культурна держава, одна з найпередовiших у Європi.

Це й була Україна, вiдома тодi пiд назвою Русь, i її столицею був Київ. Хоч її зв'язки з пiвнiччю були незначнi, росiяни тепер стверджують, що вона тотожна з Росiєю - тобто з країною, яка виникла на кiлька столiть пiзнiше. А далi вони привласнили собi її територiю, її народ, героїв, святих, культуру i все майно.

Проте їхнiй-таки видатний iсторик Клю­чевський визнає, що населення цих двох регiонiв складалося з окремих рiзних етносiв i що їхнi фiзичнi властивостi чiтко вiд­рiзнялися.

Другим перiодом української незалежностi була Козацька доба. Коли Україна, спустошена татарськими ордами й напа­дами з пiвночi, лежала безпомiчна, Литва й Польща зайняли її територiю. І в XVI столiттi, коли цi двi держави уклали союз, Україна майже вся опинилася пiд польським пануванням.

Цi­каво пригадати, що в той час i литовцi, й поляки однаково боя­лися Москви й Нiмеччини. Тодi здавалося, що Україна як дер­жава мала остаточно зникнути. Щоб вижити, вищi верстви української нацiї мусили полонiзуватись, а українське селян­ство було закрiпачене польською шляхтою та євреями.

І тут сталася подиву гiдна рiч. Козаки, якi iснували ще в стародавнiй Українi (називалися вони „бродниками"), з'єдна­лися й заснували свою славетну державу на островах нижче порогiв на Днiпрi.

Систему правлiння в тiй державi можна, ма­буть, назвати демократичним деспотизмом. Щорiчно козаки голосуванням вибирали собi правителя, якого називали геть­маном i який мав владу над життям i смертю своїх виборцiв. Але завжди наприкiнцi гетьманування вiн складав звiт про свою дiяльнiсть при владi, i якщо виявлялося, що надто зловживав нею, то мiг i на палю потрапити або позбутися голови.

Козацька держава була фактично продовженням - у своє­рiднiй формi - незалежностi українського народу.

Це правда, що та держава визнавала суверенiтет польських королiв над собою i часом служила їм, але не терпiла над собою нiякого iншого закону, крiм свого, i жодна сила на землi не пробувала вибити її з острiвньої твердинi.

Козаки, коли бачили в тому потребу, воювали з татарами, турками, а то й з поляками. Тож не диво, що польський король Стефан Баторiй сказав про них: "Колись iз цих лотрiв постане незалежна держава".

Однаково сильнi на водi й на сушi, козаки часто дiставалися аж до Анатолiї й поверталися з великою здобиччю. Серед них завжди панував дух бунту, живе вiн i в сьогоднiшнiй Українi.

Боплан, французький iнженер, що служив у тих часах польсь­кому королю й прожив в Українi цiлих 17 рокiв, так написав про них: „Без волi в них немає бажання жити, i це, власне, є при­чиною того, що вони швидкi на опiр i бунт проти державного закону, коли почувають себе обмеженими ним; рiдко коли про­минає сiм-вiсiм рокiв без їхнiх повстань".

Подiбнi речi говорили про них i iншi вченi. Всi погоджува­лись на тому, що козакiв нiщо не може стримати в їхнiх намiрах, що вони гордi й марнославнi i легше приймають смерть, нiж неволю.

Часто ряди козакiв поповнювали українськi селяни, що втiкали вiд польських панiв, а також чоловiки iнших нацiй, за­коханi в вiльне бойове життя. З цiєї войовничої, заповзятливої й кмiтливої людностi формувався кiстяк української нацiї.

Українська проблема, отже, має бiологiчну й расову природу, i жоднi заходи, якi не враховують цього факту, не сприятимуть її розв'язанню.

Козаки завжди захищали українське селянство. Безстороннi науковцi погоджуються, що затиснутi мiж поль­ськими землевласниками та євреями, що служили їм агентами, а нерiдко й управителями, селяни були доведенi до крайнiх злиднiв i зневаженi.

Навiть єврейськi iсторики з похвальною об'єктивнiстю визнають, що євреї в тi часи були всемогутнi. Вони управляли панськими економiями, монополiзували цiлi мiста i тримали контроль у своїх руках не тiльки над податками, але й над доходами православної церкви, стягали плату за хре­щення й похорони, часто в ролi чиновникiв вели судочинство.

Один єврей, що жив у тi часи, якийсь Мозес Гановер, згадуючи, як козаки часто вiдбирали у євреїв золотi та срiбнi скарби, вiд­значав, що то була лише розплата за їхнi грiхи.

http://www.istpravda.com.ua/articles/4d9cf5c8a7a8a/

ОСТАННІЙ БУНКЕР(повна версія)

У центрі уваги НКВС-івське кубло, в якому панують цікаві відносини. Повстанці радше на другому плані, хоча постать їхнього командира дуже колоритна. НКВС-исти мають надзвичайно відповідальне завдання: викрити останній упівський бункер в районі. Не виконати його неможливо. Отже, за будь-яку ціну бункер треба знайти й знищити. Сюжет кіна майже детективний, з цікавою й драматичною кінцівкою. На окрему увагу заслуговують сцени, де спецзагін НКВС здійснює провокаційні каральні акції в одностроях УПА, а вже наступного дня той же загін демонструє жертви власного ж злочину, малюючи підпис: "Дело рук бандеровской банды".