Завантажити
Ім'я Івана Марчука - серед сотні геніїв сучасності. Його називають головним українським сюрреалстом. Зараз він працює над десятим циклом своїх творів "Погляд у безмежність".
Хто ясно мислить, той ясно формулює.
Iscriviti a vagabondo_str
Публікації
Усі коментарі
пʼятниця, 31 грудня 2010 р.
Мадрид 08-2010.
З фотоподорожі по Мадриду (від мого друга по ЖЖ lad_dal_lad_dal ) і гарної музики фламенко зліпив слайдшоу.
четвер, 30 грудня 2010 р.
середа, 29 грудня 2010 р.
вівторок, 28 грудня 2010 р.
Віртуальний тур.
Наразі Ви маєте унікальну можливість віртуально відвідати Національний Музей Народного Мистецтва Гуцульщини та Покуття.
http://hutsul.museum/exposition/virtual/
http://hutsul.museum/exposition/virtual/
понеділок, 27 грудня 2010 р.
Пенсійна реформа: що несе вона українцям?
Мінпраці пропонує підвищувати пенсійний вік двома шляхами. Перший -- це поступове вирівнювання пенсійного віку жінок та чоловіків. У 2012 році передбачається розпочати підвищення пенсійного віку для жінок через щорічне його збільшення на 6 місяців -- до досягнення 60 років. Так, у 2012 році пенсійний вік для жінок становитиме 55 з половиною років, а в 2013-му -- вже 56 років. Таким чином, у 2021 році пенсійний вік для жінок досягне 60 років і зрівняється з пенсійним віком чоловіків. У довгостроковій перспективі пенсійний вік планується збільшити до 65 років. Проте це стосуватиметься лише тих громадян, яким у 2012 році буде менше 35 років. Бо для переходу на нові пенсійні правила, за оцінками фахівців Мінпраці, знадобиться 30 років. Ці ініціативи відповідають рекомендаціям Світового банку, який радив Україні підвищувати пенсійний вік для жінок на півроку впродовж 10 років.Гість Вашої Свободи: Валерій Сушкевич, парламентарій від БЮТ http://www.radiosvoboda.org/video/137...
Україна скотилася до авторитаризму – опитування
Україна скотилася до авторитаризму – опитування
(архівна фотографія) Акція протесту у Києві, 3 грудня 2010 року
27.12.2010
Дмитро Баркар
Київ – Монополізація влади Віктором Януковичем і Партією регіонів, обмеження свобод громадян та орієнтація українського політичного керівництва на Росію, були найважливішими тенденціями року що минає. Це засвідчили результати експертного опитування, проведеного фондом «Демократичні ініціативи», серед майже п’ятдесяти провідних політологів, журналістів та економістів України. Експерти також відзначили низку позитивних тенденцій в економіці держави та висловили припущення щодо загроз наступного року.
Експерти назвали найбільш негативними подіями 2010 року в Україні: підписання Харківських угод між Україною та Росією про Чорноморський флот і ціну на газ та скасування політичної реформи 2004 року. Також серед негативних подій назвали концентрацію влади в руках Партії Регіонів, переслідування опозиції і застосування сили в парламенті. Про це повідомила директор фонду «Демократичні ініціативи» Ірина Бекешкіна. Вона вважає, що Україна скотилася до авторитаризму, а наступний рік покаже, чи це буде м’який авторитаризм, чи він набуде ознак диктатури:
Ірина Бекешкіна«Головним показником сформованості авторитаризму – є знищення парламентаризму, коли зникає така важлива гілка влади як законодавча. А вона зникає, тому, що Верховна Рада перетворилася на просту машину для голосування того, що скажуть з адміністрації Президента. Тобто як самостійна гілка влади вона не існує, а це значить, що в країні, справді, ствердився авторитаризм», – каже Бекешкіна.
Міжнародне становище України не покращилося – Сушко
Позитивну оцінку від експертів дістало отримання Україною плану дій щодо встановлення безвізового режиму з країнам Європейського Союзу та збереження права на проведення Євро-2012. Водночас, вони негативно оцінили відмову від наміру щодо членства в НАТО та гальмування інтеграції в ЄС. Чинній владі не вдалося балансувати між Сходом і Заходом, і водночас зміцнити міжнародне становище України, зазначив науковий директор Інституту євроатлантичного співробітництва Олександр Сушко.
Олександр Сушко«Зусилля, спрямовані на те, щоб диверсифікувати зовнішню політику: мати максимально продуктивні, прагматичні стосунки з Москвою, Брюсселем, Вашингтоном, Берліном, Пекіном. Ми не можемо сказати, що на цих основних напрямках Україна в повній мірі змогла скористатися ресурсом, який відкриває співробітництво з такими центрами впливу. Здійснені лише деякі кроки і вони не призвели до покращення міжнародного становища України», – наголосив він.
Експерти, що взяли участь в опитуванні фонду «Демократичні ініціативи», серед негативний подій року назвали і специфічні методи чинної влади щодо проведення реформ, зокрема економічних, без урахування думок громадськості.
Цього року відновлювалися більшість секторів економіки – Бетлій
У 2010 році українська економіка встояла перед глобальними загрозами і, навіть, почала відновлюватися, зазначила провідний дослідник Інституту економічних досліджень та політичних консультацій Олександра Бетлій.
«Дефолту України не відбулося, економіка все ж таки зростала. Очікуємо, що цього року ВВП зросте приблизно на 4,4 відсотка. Цього року відновлювалися більшість секторів економіки. Ціни зростали на фоні міжнародних тенденцій щодо подорожчання продовольчих товарів. Водночас хочеться зазначити, що протягом останніх місяців дещо покращилася ситуація з інвестиціями, що впливатиме на економіку і наступного року», – зазначила економіст.
За результатами опитування, негативні оцінки отримали стан свободи підприємництва та слова, а також рівень дотримання законності. Ці фактори, разом з одним з найвищих у світі рівнем корупції, можуть призвести до різкого скорочення зовнішніх інвестицій, що уповільнить зростання економіки та відновить низку кризових явищ вже у наступному році, кажуть експерти.
(архівна фотографія) Акція протесту у Києві, 3 грудня 2010 року
27.12.2010
Дмитро Баркар
Київ – Монополізація влади Віктором Януковичем і Партією регіонів, обмеження свобод громадян та орієнтація українського політичного керівництва на Росію, були найважливішими тенденціями року що минає. Це засвідчили результати експертного опитування, проведеного фондом «Демократичні ініціативи», серед майже п’ятдесяти провідних політологів, журналістів та економістів України. Експерти також відзначили низку позитивних тенденцій в економіці держави та висловили припущення щодо загроз наступного року.
Експерти назвали найбільш негативними подіями 2010 року в Україні: підписання Харківських угод між Україною та Росією про Чорноморський флот і ціну на газ та скасування політичної реформи 2004 року. Також серед негативних подій назвали концентрацію влади в руках Партії Регіонів, переслідування опозиції і застосування сили в парламенті. Про це повідомила директор фонду «Демократичні ініціативи» Ірина Бекешкіна. Вона вважає, що Україна скотилася до авторитаризму, а наступний рік покаже, чи це буде м’який авторитаризм, чи він набуде ознак диктатури:
Ірина Бекешкіна«Головним показником сформованості авторитаризму – є знищення парламентаризму, коли зникає така важлива гілка влади як законодавча. А вона зникає, тому, що Верховна Рада перетворилася на просту машину для голосування того, що скажуть з адміністрації Президента. Тобто як самостійна гілка влади вона не існує, а це значить, що в країні, справді, ствердився авторитаризм», – каже Бекешкіна.
Міжнародне становище України не покращилося – Сушко
Позитивну оцінку від експертів дістало отримання Україною плану дій щодо встановлення безвізового режиму з країнам Європейського Союзу та збереження права на проведення Євро-2012. Водночас, вони негативно оцінили відмову від наміру щодо членства в НАТО та гальмування інтеграції в ЄС. Чинній владі не вдалося балансувати між Сходом і Заходом, і водночас зміцнити міжнародне становище України, зазначив науковий директор Інституту євроатлантичного співробітництва Олександр Сушко.
Олександр Сушко«Зусилля, спрямовані на те, щоб диверсифікувати зовнішню політику: мати максимально продуктивні, прагматичні стосунки з Москвою, Брюсселем, Вашингтоном, Берліном, Пекіном. Ми не можемо сказати, що на цих основних напрямках Україна в повній мірі змогла скористатися ресурсом, який відкриває співробітництво з такими центрами впливу. Здійснені лише деякі кроки і вони не призвели до покращення міжнародного становища України», – наголосив він.
Експерти, що взяли участь в опитуванні фонду «Демократичні ініціативи», серед негативний подій року назвали і специфічні методи чинної влади щодо проведення реформ, зокрема економічних, без урахування думок громадськості.
Цього року відновлювалися більшість секторів економіки – Бетлій
У 2010 році українська економіка встояла перед глобальними загрозами і, навіть, почала відновлюватися, зазначила провідний дослідник Інституту економічних досліджень та політичних консультацій Олександра Бетлій.
«Дефолту України не відбулося, економіка все ж таки зростала. Очікуємо, що цього року ВВП зросте приблизно на 4,4 відсотка. Цього року відновлювалися більшість секторів економіки. Ціни зростали на фоні міжнародних тенденцій щодо подорожчання продовольчих товарів. Водночас хочеться зазначити, що протягом останніх місяців дещо покращилася ситуація з інвестиціями, що впливатиме на економіку і наступного року», – зазначила економіст.
За результатами опитування, негативні оцінки отримали стан свободи підприємництва та слова, а також рівень дотримання законності. Ці фактори, разом з одним з найвищих у світі рівнем корупції, можуть призвести до різкого скорочення зовнішніх інвестицій, що уповільнить зростання економіки та відновить низку кризових явищ вже у наступному році, кажуть експерти.
неділя, 26 грудня 2010 р.
Наша мама Галя.La nostra mamma Galia.
Вчора 25,12, наша мама святкувала день народження,це маленький дарунок.
пʼятниця, 24 грудня 2010 р.
Опльована, обкрадена плаче Україна.
Опльована, обкрадена
Плаче Україна.
Де був спокій і достаток –
Хаос та руїна.
Бидло й злодії при владі
Каламутять воду.
Роздирають Її тіло
Москві на догоду.
Не почуєш рідну мову
На Півдні та Сході,
Бо ж то бути патріотом
В нас тепер не в моді.
Українець – значить ворог.
Спробуй походити
По Одесі в вишиванці.
За це можуть вбити.
Фашистами називають
Націоналістів.
Зате дуже поважають
Сексотів-рашистів.
Справедливості не знайдеш,
Закон не працює.
В кого гроші – того й правда.
Бідних Бог не чує.
А народ наш толерантний.
Плюнеш – він утреться.
Гноблять, нищать – а він терпить…
Мо само минеться…
Не минеться! Якщо будем
По хатах сидіти
Та пошепки між собою
На долю жалітись.
В наших жилах Дух повстанців
Вшануєм їх Славу!
Козаків, стрільців, опришків
Продовжимо справу.
Не чекаймо на Бандеру,
Лідера, месію.
Проженем жидів в Ізраїль
Москалів – в Росію.
Не дамо всіляким зайдам
Нами керувати.
Час вже нам в своїй країні
Владу здобувати.
Піднімаймось! Геть вагання!
Ставаймо у лави!
Відвоюймо Славу і Велич
Нації й держави!
Плаче Україна.
Де був спокій і достаток –Бидло й злодії при владі
Каламутять воду.
Роздирають Її тіло
Москві на догоду.
Не почуєш рідну мову
На Півдні та Сході,
Бо ж то бути патріотом
В нас тепер не в моді.
Українець – значить ворог.
Спробуй походити
По Одесі в вишиванці.
За це можуть вбити.
Фашистами називають
Націоналістів.
Зате дуже поважають
Сексотів-рашистів.
Справедливості не знайдеш,
Закон не працює.
В кого гроші – того й правда.
Бідних Бог не чує.
А народ наш толерантний.
Плюнеш – він утреться.
Гноблять, нищать – а він терпить…
Мо само минеться…
Не минеться! Якщо будем
По хатах сидіти
Та пошепки між собою
На долю жалітись.
В наших жилах Дух повстанців
Вшануєм їх Славу!
Козаків, стрільців, опришків
Продовжимо справу.
Не чекаймо на Бандеру,
Лідера, месію.
Проженем жидів в Ізраїль
Москалів – в Росію.
Не дамо всіляким зайдам
Нами керувати.
Час вже нам в своїй країні
Владу здобувати.
Піднімаймось! Геть вагання!
Ставаймо у лави!
Відвоюймо Славу і Велич
Нації й держави!
четвер, 23 грудня 2010 р.
середа, 22 грудня 2010 р.
Делягин: Понять, где кончается власть и начинается оргпреступность, невозможно
22.12.10 16:59
Москва, Декабрь 22 (Новый Регион, Матвей Свичеревский) – Уровень маразма российской власти не лечится. Так считает руководитель Института проблем глобализации Михаил Делягин. Свой мрачный прогноз на будущее страны известный экономист высказал в ходе круглого стола «Что ждет Россию: процветание или катастрофа?».
Отвечая на неофициально сформулированную тему дискуссии «Сохранится ли Российская Федерация до 2018 года?», Делягин успокоил коллег и журналистов.
«Тревога напрасна, – сказал он. – Россия, безусловно, доживет до чемпионата мира 2018 года и безусловно выступит там традиционно плохо. Мы уже 20 лет живем в состоянии катастрофы. Поэтому то, что будет потом, будет восприниматься как процветание, хотя жизненный уровень упадет».
Известный экономист полон оптимизма.
«Это общество и эта страна умирающая, – уверен он. – Она будет умирать и умрет».
Делягин имеет ввиду страну в том виде, в котором она существует сейчас. А сейчас, по его мнению, ситуация такая, что понять где заканчивается государство и начинается оргпреступность, нельзя – они неразделимы.
«У нас сложилось государство, которое существует ради коррупции, – утверждает эксперт. – Это машина для обогащения. Обычно такая модель существует очень недолго и ученые ее просто не успевают описать. Но в нашем случае, в силу некоторых внешних причин, ее существование затянулось. Тем не менее, оно закончится».
В то время, как в нормальных странах принято во время экономических кризисов снижать налоговую нагрузку на бизнес, в России ее увеличивают.
«Такой уровень маразма не лечится», – комментирует экономист и утверждает, что экономического роста, а, следовательно, социальной стабильности, ждать не стоит.
Продолжительность жизни РФ в ее нынешнем виде зависит от нескольких, плохо прогнозируемых факторов. Это цена на нефть, скорость и форма обострения «дружбы народов», ход борьбы двух основных элитных кланов, интенсивность разрушения советского наследства.
«Здесь имеется в виду не только материально-экономическое, но и культурное наследство. Например, в России еще есть люди, которые считают, что резать людей – это неправильно. Но они скоро примут эту парадигму, они будут вынуждены это сделать, исходя из соображений самообороны», – прогнозирует Делягин.
Что же касается борьбы кланов, то воюют они не столько за власть, сколько по идеологическим соображениям. Один из них, по утверждению Делягина, уверен, что все нужно устроить по западному образцу, другой считает что, высшая сермяжная правда скрыта в российской самобытности, ее великом пути и божественном предназначении.
«Оба неадекватны, – считает экономист. – Оба держат активы на западе, поэтому не особо беспокоятся. Но они воюют за идею и будут разносить ситуацию в стране».
Руководитель Института проблем глобализации уверен, что системный кризис в России неизбежен. Он произойдет после 2012 года – системе хватит сил дотянуть до назначения следующего президента. Кстати, назначать царя, – это старая русская традиция.
«Такая у нас культура – у нас всегда монарх выбирался, – напоминает Михаил Делягин. – Были своеобразные выборы. Царь всегда назначался олигархами. Если царь назначался неправильно или вел не ту политику – с ним происходила неприятность».
Выборы 2012 года пройдут по этой традиционной русской схеме. Но конфликт между кланами настолько высок, что неопределенность «кого назначат» будет сохраняться до последнего. Решая вопрос и дискутируя о кандидатуре нового президента-назначенца, элита забудет про стратегические проблемы страны.
«Это значит, что где-то в мае 12 года, когда кто-то вспомнит и займется стратегическими проблемами, будет уже поздно. Дальше – системный кризис, то есть потеря управляемости», – поясняет эксперт.
Удержать Россию от полного падения и смерти может только гражданское общество, которое в стране есть, и «недоворовавшие чиновники», у которых денег на виллу в Испании не хватает и уезжать из России они не хотят. Вероятность, что эти две категории объединятся и удержат страну, по мнению Михаила Делягина, составляет около 70%.
© 2010, «Новый Регион – Москва»
Москва, Декабрь 22 (Новый Регион, Матвей Свичеревский) – Уровень маразма российской власти не лечится. Так считает руководитель Института проблем глобализации Михаил Делягин. Свой мрачный прогноз на будущее страны известный экономист высказал в ходе круглого стола «Что ждет Россию: процветание или катастрофа?».
Отвечая на неофициально сформулированную тему дискуссии «Сохранится ли Российская Федерация до 2018 года?», Делягин успокоил коллег и журналистов.
«Тревога напрасна, – сказал он. – Россия, безусловно, доживет до чемпионата мира 2018 года и безусловно выступит там традиционно плохо. Мы уже 20 лет живем в состоянии катастрофы. Поэтому то, что будет потом, будет восприниматься как процветание, хотя жизненный уровень упадет».
Известный экономист полон оптимизма.
«Это общество и эта страна умирающая, – уверен он. – Она будет умирать и умрет».
Делягин имеет ввиду страну в том виде, в котором она существует сейчас. А сейчас, по его мнению, ситуация такая, что понять где заканчивается государство и начинается оргпреступность, нельзя – они неразделимы.
«У нас сложилось государство, которое существует ради коррупции, – утверждает эксперт. – Это машина для обогащения. Обычно такая модель существует очень недолго и ученые ее просто не успевают описать. Но в нашем случае, в силу некоторых внешних причин, ее существование затянулось. Тем не менее, оно закончится».
В то время, как в нормальных странах принято во время экономических кризисов снижать налоговую нагрузку на бизнес, в России ее увеличивают.
«Такой уровень маразма не лечится», – комментирует экономист и утверждает, что экономического роста, а, следовательно, социальной стабильности, ждать не стоит.
Продолжительность жизни РФ в ее нынешнем виде зависит от нескольких, плохо прогнозируемых факторов. Это цена на нефть, скорость и форма обострения «дружбы народов», ход борьбы двух основных элитных кланов, интенсивность разрушения советского наследства.
«Здесь имеется в виду не только материально-экономическое, но и культурное наследство. Например, в России еще есть люди, которые считают, что резать людей – это неправильно. Но они скоро примут эту парадигму, они будут вынуждены это сделать, исходя из соображений самообороны», – прогнозирует Делягин.
Что же касается борьбы кланов, то воюют они не столько за власть, сколько по идеологическим соображениям. Один из них, по утверждению Делягина, уверен, что все нужно устроить по западному образцу, другой считает что, высшая сермяжная правда скрыта в российской самобытности, ее великом пути и божественном предназначении.
«Оба неадекватны, – считает экономист. – Оба держат активы на западе, поэтому не особо беспокоятся. Но они воюют за идею и будут разносить ситуацию в стране».
Руководитель Института проблем глобализации уверен, что системный кризис в России неизбежен. Он произойдет после 2012 года – системе хватит сил дотянуть до назначения следующего президента. Кстати, назначать царя, – это старая русская традиция.
«Такая у нас культура – у нас всегда монарх выбирался, – напоминает Михаил Делягин. – Были своеобразные выборы. Царь всегда назначался олигархами. Если царь назначался неправильно или вел не ту политику – с ним происходила неприятность».
Выборы 2012 года пройдут по этой традиционной русской схеме. Но конфликт между кланами настолько высок, что неопределенность «кого назначат» будет сохраняться до последнего. Решая вопрос и дискутируя о кандидатуре нового президента-назначенца, элита забудет про стратегические проблемы страны.
«Это значит, что где-то в мае 12 года, когда кто-то вспомнит и займется стратегическими проблемами, будет уже поздно. Дальше – системный кризис, то есть потеря управляемости», – поясняет эксперт.
Удержать Россию от полного падения и смерти может только гражданское общество, которое в стране есть, и «недоворовавшие чиновники», у которых денег на виллу в Испании не хватает и уезжать из России они не хотят. Вероятность, что эти две категории объединятся и удержат страну, по мнению Михаила Делягина, составляет около 70%.
© 2010, «Новый Регион – Москва»
вівторок, 21 грудня 2010 р.
понеділок, 20 грудня 2010 р.
неділя, 19 грудня 2010 р.
субота, 18 грудня 2010 р.
Ой, хто, хто Миколая любить (Who, who loves St. Nicholas) - Ukrainian fo...
ОЙ, ХТО, ХТО МИКОЛАЯ ЛЮБИТЬ (O, who, who loves St. Nicholas) - Ukrainian folk song about Saint Nicholas performed by Andriy Kok. Українська народна пісня про Святого Миколая. Співає Андрій Кок.Свято Св. Миколая в Україні є особливо бажаним дитячим святом. За традицією, в ніч з 18 на 19 грудня Св. Миколай приносить дітям подарунки і кладе їх під подушку. Серед дітей на західній Україні встановилася традиція писати Св. Миколаєві листа у якому дитина вказує що хорошого та поганого вона вчинила протягом року і просити про подарунки. Такого листа, як правило, адресується до «Канцелярії Св. Миколая». Завдяки місцевим ентузіастам, деякий час у Львові функціонувала така віртуальна канцелярія. За традицією, старші господарі села на свято збиралися щоб зварити пшеничного пива. Влаштовувалася гостина, після якої всі весело з піснями їздили на санях довкола села.Слова:Ой, хто, хто Миколаялюбить,Ой, хто, хто Миколаюслужить.Тому святий МиколайНа всякий час помагай,Миколаю.Ой, хто, хто спішить в твоїдвориТого ти на землі і в моріВсе хорониш від напасти, Не даєш йому пропасти,Миколаю.Миколаю, молися занами,Благаєм тебе зісльозами.Будем тебе величати,Ім'я твоє величати,Миколаю.--------------------------------------------------------------------KEYWORDS: Nikolaus (Gabenbringer), Sant Nicolau de Bari, Sèng Nicholas, Sveti Nikola, Nikolaz Mira, Николай Мирликийски, Nicolau de Mira, Svatý Mikuláš, Sankt Nikolaus, Sankt Nikolaus von Myra, Nikolaus, Άγιος Νικόλαος, Nicolás de Bari, Sankta Nikolao, Santa Nikolaus frá Myra, Saint Nicolas de Myre, Niklaas fan Myra, 성 니콜라우스, Sveti Nikola, San Nicola di Bari, ניקולאוס הקדוש, ნიკოლოზ საკვირველთმოქმედი, Nicolaus Myrensis, Svētais Nikolajs, Kleeschen, Šv. Mikalojus, Sinterklaos, Szent Miklós, Свети Никола, Nicolaas van Myra, ミラのニコラオス, Hellige Nikolas av Myra, Saint Nic'lesse, Nicòla ëd Myra, Mikołaj z Miry, Nicolau de Mira, Nikolaus von Myra, Sfantul Nicolae de Mira, Николай Чудотворец, Nigola, Shën Nikolla, Nicholas of Myra, Svätý Mikuláš, Sveti Miklavž, Никола Мирликијски, Sveti Nikola, Nikolaos Ihmeidentekijä, Nikolaus (helgon), நிக்கலசு, San Nicoła de Bari, Thánh Nicolas, Sint Nicolai, 圣尼古拉, نیکلاس قدیس, القديس نقولا
пʼятниця, 17 грудня 2010 р.
Океан Ельзи. Я так хочу...
Один з коментарів до кліпу:Афигенно! Песня просто супер. Океан красавцы. Язык очень красивый. Говорила мне бабушка - учи украинский, москаль проклятый :) І нічого не прибавиш...
четвер, 16 грудня 2010 р.
Публичные казни в СССР.Public executions in the USSR.
Закрита, забруднена, зарита тема. Публічні страти широко проводилися в період колективізації, громадянської війни і в 40-і роки. Серед великих міст, жителі яких були свідками цих актів середньовічного мракобісся, слід назвати Ленінград. Страти проводилися на площі Калініна, біля кінотеатру "Гігант". Через прилеглі вулиці натягалися троси, на кожен з яких кріпилися по дві петлі. Засуджених підвозили на вантажних автомобілях з відкинутими бортами; по одному в кожній машині. Після зачитування вироків, накидали петлі і автомашини від'їжджали ...
середа, 15 грудня 2010 р.
Як робиться політика?
http://www.facebook.com/home.php?sk=lf#!/photo.php?fbid=1630079005670&set=a.1031547122747.6555.1647472754
Кому вигідні безпорядки.На фото "маніфестанти" і ті що їх "приборкують".Зверніть увагу на взуття.
Кому вигідні безпорядки.На фото "маніфестанти" і ті що їх "приборкують".Зверніть увагу на взуття.
вівторок, 14 грудня 2010 р.
Как пожаловаться европейскому омбудсмену?
Корисні поради для тих,хтомає проблеми з органами виконавчої влади.
понеділок, 13 грудня 2010 р.
Роберто Савиано: мафия как средство борьбы с кризисом.
Роберто Савиано: мафия как средство борьбы с кризисом. Повний текст інтервю:http://ru.euronews.net/2010/12/12/saviano-the-mafia-boosted-eastern-europe-s-economy/
Электронная азбука из Китая
Хочемо посміятись-прошу.Нажаль багато нецензурщини.Але слів з пісні,як кажуть,не викинеш.
неділя, 12 грудня 2010 р.
субота, 11 грудня 2010 р.
Federazione russa euronews, no comment.Putin musicista.
И жнец,и кузнец и на рояле игрец.Нам би такого премєра.
Stryi Vul Zamkova 1.Стрий Вул.Замкова ч.1.
Продовжую завантажувати в You Tube серіал про моє рідне місто.
Stryi Vul Zamkova 2.Стрий Вул.Замкова ч.2.
Продовжую завантажувати в You Tube серіал про моє рідне місто.
пʼятниця, 10 грудня 2010 р.
"Ворошиловград" Сергія Жадана - Книга року Бі-Бі-Сі 2010.
Книгою року Бі-Бі-Сі 2010 названо роман Сергія Жадана «Ворошиловград».
Премію в еквіваленті 1000 фунтів стерлінгів директору видавництва Фоліо вручив Надзвичайний та Повноважний Посол Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії в Україні пан Лі Тернер.
Сторінка премії на Бі-Бі-Сі (рецензії експертів і читачів, аудіо й відео-інтерв’ю авторів, перші сторінки книжок і фото з церемонії) - тут:
Клацнути Книга Року Бі-Бі-Сі 2010
Клацнути Сторінка роману "Ворошиловград" на Бі-Бі-Сі
На сайті Українська Правда, в співпраці з яким цього року проводиться премія, - тут:
Клацнути Інформаційний партнер конкурсу - Українська Правда
Експерт Бі-Бі-Сі Андрій Куликов: «Премія Книга року Бі-Бі-Сі робить велику справу, привертаючи увагу українців до літератури сучасної. Вона підтримує в мені віру не тільки в літературу, але й в українську книговидавничу справу!».
Експерт Бі-Бі-Сі, журналіст видання «Українська правда» Ірина Славінська: «Експерти «Книги року Бі-Бі-Сі» справді читають всі подані книжки – це своєрідна гарантія індивідуального підходу до кожного тексту. Цього року надзвичайно сильна добірка фіналістів – вони зворушують і серце, і розум. Думаю, переміг найбільш гуманний погляд на життя».
Цього року надзвичайно сильна добірка фіналістів – вони зворушують і серце, і розум. Думаю, переміг найбільш гуманний погляд на життя
Ірина Славінська, член журі, Українська Правда
Адміністратор премії «Книга року Бі-Бі-Сі» Світлана Пиркало – про цьогорічний вибір.
«2010-й рік – найбільш урожайний на суперову літературу. Ми сподіваємося, що українці прочитають і книги П’ятірки року Бі-Бі-Сі, наскрізною темою яких цього року є вірність собі. Роман Оксани Забужко «Музей покинутих секретів» - епос на 60 років, що викликав серйозну дискусію. Роман Анатолія Дністрового «Дрозофіла над томом Канта» про любов і самотність викладача філософії. Збірка оповідей про Львів, жінок, вино і контрабанду шкарпеток «Груші в тісті» Юрія Винничука. Роман Володимира Лиса «Століття Якова» - про звичайного чоловіка, його кохання, війни, своїх і чужих дітей».
Попередніми переможцями премії «Книга року Бі-Бі-Сі» стали:
2005. Юрій Винничук. «Весняні ігри в осінніх садах».
2006. Сергій Жадан. «Капітал».
2010-й рік – найбільш урожайний на суперову літературу. Ми сподіваємося, що українці прочитають і книги П’ятірки року Бі-Бі-Сі, наскрізною темою яких цього року є вірність собі
Світлана Пиркало, адміністратор премії
2007. Володимир Діброва. «Андріївський узвіз».
2008. Люко Дашвар. «Молоко з кров’ю».
2009. Іздрик. «ТАКЕ».
Премія «Книга року Бі-Бі-Сі» вручається найкращій, на думку журі, книзі прози українською мовою. Книги на премію номінують видавництва.
В рамках премії «Книга року Бі-Бі-Сі» проходить і конкурс читацьких рецензій.
Його переможцем став Давид Ліфшиць із Харкова за рецензію «Роман філософа» на книгу Оксани Забужко «Музей покинутих секретів».
«Ворошиловград»: джаз і небо на Донбасі
Експерт Бі-Бі-Сі Віра Агеєва, професор УКМА, пише про роман Жадана.
Сергій Жадан вдруге виграє премію Бі-Бі-Сі
«Роман Сергія Жадана «Ворошиловград» - про молоду людину, яку обставини виштовхують з узвичаєного щодення: треба повертатися до рідного міста, бо раптом безслідно зник брат, а на його бізнес претендують якісь невідомі. Це повернення стало для героя Жадана ностальгічною подорожжю в дитинство. І якраз спогади породжують відчуття зрідненості і з містом, і з людьми, які потребують допомоги й захисту, але й самі готові прийти на допомогу, коли тобі без неї не обійтися. «Ми змушені рятувати тих, хто нам близький, не відчуваючи іноді, як змінюються обставини і як нас самих починають рятувати близькі нам люди». Одна з героїнь вважає, що десь з цього і починається любов. У цій фразі, може, ключ до всього роману, жорстокого, іронічного й сумовито-просвітленого».
Експерт Бі-Бі-Сі, журналіст і депутат Ольга Герасим'юк - про "Ворошиловград".
Книга Жадана – це рух по висхідній, це найрізноманітніші персонажі, це автобуси і авіація. Це будні, які завжди з тобою. Це сполох невидимого дзвону над долинами української Йокнапатофи
Андрій Куликов, член журі
«Я читаю Жадана й не плачу, а щось таке... Я теж хочу вiдновити авiацiйнi перевезення в цьому мiстi, де всi виявилися cлабаками й за***нцями i дозволили нагинати себе рiзним м***кам. Як у нього правильно написано, всi ми хотiли стати пiлотами. Бiльшiсть iз нас стали лузерами. I все ж деякi з нас, скидаючись на танкicтiв, чий танк згорiв, але бажання воювати лишилося, по щастю чи бiдi звалюються назад у свої дiри, i там таки розумiють, що й нинi ми не ми - як не знайдемо свої слiди на зачовганiй платформi cвого минулого й не залишимося там усiєю своєю потрьопаною душею, до якої дiйшло: любити навчилася оце тут».
Експерт Бі-Бі-Сі Андрій Куликов: «Книга Жадана – це рух по висхідній, це найрізноманітніші персонажі, це автобуси і авіація. Це будні, які завжди з тобою. Це сполох невидимого дзвону над долинами української Йокнапатофи. Я дуже чекаю на те, коли цей конкретний Карлсон прилетить знову до всіх своїх уявних товаришів по іграх».
Експерт Бі-Бі-Сі Iрина Славінська: «Прекрасний роман із усіма можливими чеснотами: сюжет, голос оповідача, вдале місце дії. Мені особисто після прочитання захотілося поїхати в гості до родичів у Харківську область. Безперечним новаторством Жадана є те, що він примудрився написати трендовий, але «не поморочений» текст про пошуки генетичної пам’яті. Ще ніколи Жадан не був таким Жаданом».
Премію в еквіваленті 1000 фунтів стерлінгів директору видавництва Фоліо вручив Надзвичайний та Повноважний Посол Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії в Україні пан Лі Тернер.
Сторінка премії на Бі-Бі-Сі (рецензії експертів і читачів, аудіо й відео-інтерв’ю авторів, перші сторінки книжок і фото з церемонії) - тут:
Клацнути Книга Року Бі-Бі-Сі 2010
Клацнути Сторінка роману "Ворошиловград" на Бі-Бі-Сі
На сайті Українська Правда, в співпраці з яким цього року проводиться премія, - тут:
Клацнути Інформаційний партнер конкурсу - Українська Правда
Експерт Бі-Бі-Сі Андрій Куликов: «Премія Книга року Бі-Бі-Сі робить велику справу, привертаючи увагу українців до літератури сучасної. Вона підтримує в мені віру не тільки в літературу, але й в українську книговидавничу справу!».
Експерт Бі-Бі-Сі, журналіст видання «Українська правда» Ірина Славінська: «Експерти «Книги року Бі-Бі-Сі» справді читають всі подані книжки – це своєрідна гарантія індивідуального підходу до кожного тексту. Цього року надзвичайно сильна добірка фіналістів – вони зворушують і серце, і розум. Думаю, переміг найбільш гуманний погляд на життя».
Цього року надзвичайно сильна добірка фіналістів – вони зворушують і серце, і розум. Думаю, переміг найбільш гуманний погляд на життя
Ірина Славінська, член журі, Українська Правда
Адміністратор премії «Книга року Бі-Бі-Сі» Світлана Пиркало – про цьогорічний вибір.
«2010-й рік – найбільш урожайний на суперову літературу. Ми сподіваємося, що українці прочитають і книги П’ятірки року Бі-Бі-Сі, наскрізною темою яких цього року є вірність собі. Роман Оксани Забужко «Музей покинутих секретів» - епос на 60 років, що викликав серйозну дискусію. Роман Анатолія Дністрового «Дрозофіла над томом Канта» про любов і самотність викладача філософії. Збірка оповідей про Львів, жінок, вино і контрабанду шкарпеток «Груші в тісті» Юрія Винничука. Роман Володимира Лиса «Століття Якова» - про звичайного чоловіка, його кохання, війни, своїх і чужих дітей».
Попередніми переможцями премії «Книга року Бі-Бі-Сі» стали:
2005. Юрій Винничук. «Весняні ігри в осінніх садах».
2006. Сергій Жадан. «Капітал».
2010-й рік – найбільш урожайний на суперову літературу. Ми сподіваємося, що українці прочитають і книги П’ятірки року Бі-Бі-Сі, наскрізною темою яких цього року є вірність собі
Світлана Пиркало, адміністратор премії
2007. Володимир Діброва. «Андріївський узвіз».
2008. Люко Дашвар. «Молоко з кров’ю».
2009. Іздрик. «ТАКЕ».
Премія «Книга року Бі-Бі-Сі» вручається найкращій, на думку журі, книзі прози українською мовою. Книги на премію номінують видавництва.
В рамках премії «Книга року Бі-Бі-Сі» проходить і конкурс читацьких рецензій.
Його переможцем став Давид Ліфшиць із Харкова за рецензію «Роман філософа» на книгу Оксани Забужко «Музей покинутих секретів».
«Ворошиловград»: джаз і небо на Донбасі
Експерт Бі-Бі-Сі Віра Агеєва, професор УКМА, пише про роман Жадана.
Сергій Жадан вдруге виграє премію Бі-Бі-Сі
«Роман Сергія Жадана «Ворошиловград» - про молоду людину, яку обставини виштовхують з узвичаєного щодення: треба повертатися до рідного міста, бо раптом безслідно зник брат, а на його бізнес претендують якісь невідомі. Це повернення стало для героя Жадана ностальгічною подорожжю в дитинство. І якраз спогади породжують відчуття зрідненості і з містом, і з людьми, які потребують допомоги й захисту, але й самі готові прийти на допомогу, коли тобі без неї не обійтися. «Ми змушені рятувати тих, хто нам близький, не відчуваючи іноді, як змінюються обставини і як нас самих починають рятувати близькі нам люди». Одна з героїнь вважає, що десь з цього і починається любов. У цій фразі, може, ключ до всього роману, жорстокого, іронічного й сумовито-просвітленого».
Експерт Бі-Бі-Сі, журналіст і депутат Ольга Герасим'юк - про "Ворошиловград".
Книга Жадана – це рух по висхідній, це найрізноманітніші персонажі, це автобуси і авіація. Це будні, які завжди з тобою. Це сполох невидимого дзвону над долинами української Йокнапатофи
Андрій Куликов, член журі
«Я читаю Жадана й не плачу, а щось таке... Я теж хочу вiдновити авiацiйнi перевезення в цьому мiстi, де всi виявилися cлабаками й за***нцями i дозволили нагинати себе рiзним м***кам. Як у нього правильно написано, всi ми хотiли стати пiлотами. Бiльшiсть iз нас стали лузерами. I все ж деякi з нас, скидаючись на танкicтiв, чий танк згорiв, але бажання воювати лишилося, по щастю чи бiдi звалюються назад у свої дiри, i там таки розумiють, що й нинi ми не ми - як не знайдемо свої слiди на зачовганiй платформi cвого минулого й не залишимося там усiєю своєю потрьопаною душею, до якої дiйшло: любити навчилася оце тут».
Експерт Бі-Бі-Сі Андрій Куликов: «Книга Жадана – це рух по висхідній, це найрізноманітніші персонажі, це автобуси і авіація. Це будні, які завжди з тобою. Це сполох невидимого дзвону над долинами української Йокнапатофи. Я дуже чекаю на те, коли цей конкретний Карлсон прилетить знову до всіх своїх уявних товаришів по іграх».
Експерт Бі-Бі-Сі Iрина Славінська: «Прекрасний роман із усіма можливими чеснотами: сюжет, голос оповідача, вдале місце дії. Мені особисто після прочитання захотілося поїхати в гості до родичів у Харківську область. Безперечним новаторством Жадана є те, що він примудрився написати трендовий, але «не поморочений» текст про пошуки генетичної пам’яті. Ще ніколи Жадан не був таким Жаданом».
четвер, 9 грудня 2010 р.
Бандурист.Bandurista,Ярослав Джусь
Україна має славну історію,звичаї і культуру. І ніколи не збідніє наша Ненька талантами.
A Bandurist and His Legacy: Hryhory Kytasty (1907-1984)
Concert at The Ukrainian Museum, April 3, 2009
Глазовий Павло :: БАНДУРИСТ
БАНДУРИСТ
Сяяв, росами умитий, на деревах кожен лист.
У неділю на могилу йшов співати бандурист.
А назустріч бандуристу панський вискочив лакей.
— Чим, — питає, — ти сьогодні розважатимеш людей?
Ти дивись, там про лакеїв не співай, не бубони,
Бо бандуру обчухраєм до останньої струни.
Бандурист подибав далі. Зустріча його глитай.
— Дам копійку. Ти про мене щось хороше заспівай.
А як бовкнеш щось погане про персону про мою,
Я спущу собак на тебе, я хортами зацькую.
Бандурист подибав далі. Чує — котиться ридван.
Із широкого віконця витикає пику пан.
— Йдеш, — питає, — на могилу? Знов співатимеш? Ну-ну…
Спробуй бовкнуть щось про мене — у могилу зажену.
Бандурист побрів понуро, а назустріч поліцай:
— З чим ти ходиш на могилу? Розкажи і проспівай. —
Бандурист, зітхнувши важко, відповів йому: — Ходім…
Станеш збоку та й почуєш, що співатиму усім. —
Поліцай спідлоба блимнув і оскалився, як звір:
— Щось почую незаконне — запроторю у Сибір!
Бандурист поклав бандуру на притоптану траву.
— Я, — сказав, — сліпий, незрячим сорок літ уже живу.
І не бачу, що ти, хто ти — отаман чи генерал,
Що на себе почепив ти — пістолет чи самопал.
Та нащо мені те знати? Я бреду, як уночі.
Все добро моє — бандура та торбина на плечі.
Але знаю, серцем чую: жде на вас погибель десь,
Якщо ви старого діда ще й сліпого боїтесь.
Сяяв, росами умитий, на деревах кожен лист.
Не співав у ту неділю на могилі бандурист.
1989.
Сяяв, росами умитий, на деревах кожен лист.
У неділю на могилу йшов співати бандурист.
А назустріч бандуристу панський вискочив лакей.
— Чим, — питає, — ти сьогодні розважатимеш людей?
Ти дивись, там про лакеїв не співай, не бубони,
Бо бандуру обчухраєм до останньої струни.
Бандурист подибав далі. Зустріча його глитай.
— Дам копійку. Ти про мене щось хороше заспівай.
А як бовкнеш щось погане про персону про мою,
Я спущу собак на тебе, я хортами зацькую.
Бандурист подибав далі. Чує — котиться ридван.
Із широкого віконця витикає пику пан.
— Йдеш, — питає, — на могилу? Знов співатимеш? Ну-ну…
Спробуй бовкнуть щось про мене — у могилу зажену.
Бандурист побрів понуро, а назустріч поліцай:
— З чим ти ходиш на могилу? Розкажи і проспівай. —
Бандурист, зітхнувши важко, відповів йому: — Ходім…
Станеш збоку та й почуєш, що співатиму усім. —
Поліцай спідлоба блимнув і оскалився, як звір:
— Щось почую незаконне — запроторю у Сибір!
Бандурист поклав бандуру на притоптану траву.
— Я, — сказав, — сліпий, незрячим сорок літ уже живу.
І не бачу, що ти, хто ти — отаман чи генерал,
Що на себе почепив ти — пістолет чи самопал.
Та нащо мені те знати? Я бреду, як уночі.
Все добро моє — бандура та торбина на плечі.
Але знаю, серцем чую: жде на вас погибель десь,
Якщо ви старого діда ще й сліпого боїтесь.
Сяяв, росами умитий, на деревах кожен лист.
Не співав у ту неділю на могилі бандурист.
1989.
Stryi Vul Krushelnizkoi.Стрий Вул.С.Крушельницької.
Завантажив в You Tube черговий фільм про моє рідне місто.
Украина мае талант 2 - Ярослав Джусь (бандура) полуфинал
Украина мае талант 2 - Ярослав Джусь (бандура)
середа, 8 грудня 2010 р.
Сам зробив.
Я сі трохи встидаю,але хочу показати вам свою роботу.Цей вимпел я придумав і вишив років 20 тому.
Открытая открытка
Уважаемый Дмитрий Анатольевич!
На выборах я не голосовал за Вас. Никто из моих друзей и знакомых не голосовал за Вас. Никто из тех, чье мнение для меня что-то значит, не голосовал за Вас. Но Вы, тем не менее, Президент. И это доказывает, что отнюдь не люди, а сам Господь поставил Вас во главе России.
Недавно Вы объявили модернизацию. Все мои друзья и знакомые высказались в том смысле, что чем бы дитя ни тешилось, лишь бы не какало, и что лучше пять сантиметров в руке, чем двадцать пять в жопе. То есть, доверие к Вам имеет ярко выраженные границы. И мало кто готов на Вас ставить. Тех, кто готов ложить - больше. Но я, выслушав последних, сказал: "Не спешите. Избранник Божий - это вам не клитором по стеклу. Это всерьез, надолго и глубоко. Это человек, к звукам которого, особенно к словам, стоит хорошенько прислушаться".
Время показало, что я был прав. Вы, господин Президент, и Ваш блестящий соратник Патриарх Кирилл по-настоящему, по-большому удивили нас всех. Вообще-то мысль о том, что главной движущей силой модернизации может стать Русская Православная Церковь, уже посещала меня в период моего увлечения мухоморами. Но теперь, когда исподволь выясняется, что именно так оно и случится, я стоя аплодирую вам обоим. Формула "табак-деньги-табак", открытая Патриархом, и формула "никто-хуяк-президент", открытая Премьером, давно вывели нашу страну в мировые лидеры всех наук. И вы, господин Президент, я уверен, своей неутомимой деятельностью не дадите ослабнуть нашему стойкому членству в этой и других сферах.
С огромным уважением и пупырышками на коже,
Е. Шестаков, кваквайр.
На выборах я не голосовал за Вас. Никто из моих друзей и знакомых не голосовал за Вас. Никто из тех, чье мнение для меня что-то значит, не голосовал за Вас. Но Вы, тем не менее, Президент. И это доказывает, что отнюдь не люди, а сам Господь поставил Вас во главе России.
Недавно Вы объявили модернизацию. Все мои друзья и знакомые высказались в том смысле, что чем бы дитя ни тешилось, лишь бы не какало, и что лучше пять сантиметров в руке, чем двадцать пять в жопе. То есть, доверие к Вам имеет ярко выраженные границы. И мало кто готов на Вас ставить. Тех, кто готов ложить - больше. Но я, выслушав последних, сказал: "Не спешите. Избранник Божий - это вам не клитором по стеклу. Это всерьез, надолго и глубоко. Это человек, к звукам которого, особенно к словам, стоит хорошенько прислушаться".
Время показало, что я был прав. Вы, господин Президент, и Ваш блестящий соратник Патриарх Кирилл по-настоящему, по-большому удивили нас всех. Вообще-то мысль о том, что главной движущей силой модернизации может стать Русская Православная Церковь, уже посещала меня в период моего увлечения мухоморами. Но теперь, когда исподволь выясняется, что именно так оно и случится, я стоя аплодирую вам обоим. Формула "табак-деньги-табак", открытая Патриархом, и формула "никто-хуяк-президент", открытая Премьером, давно вывели нашу страну в мировые лидеры всех наук. И вы, господин Президент, я уверен, своей неутомимой деятельностью не дадите ослабнуть нашему стойкому членству в этой и других сферах.
С огромным уважением и пупырышками на коже,
Е. Шестаков, кваквайр.
Stryi Vul Olesnizkogo.Стрий вул.Є.Олесницького.
Завантажив в You Tube черговий фільм про моє рідне місто.
вівторок, 7 грудня 2010 р.
Празник Непорочного зачаття (Immacolata Concezione).
понеділок, 6 грудня 2010 р.
неділя, 5 грудня 2010 р.
субота, 4 грудня 2010 р.
Ущербный гном из страны "Мафия"
Малина
Сергей Цапок, главарь банды, устроившей резню в Кущевской, на инаугурации потешного «президента» России 7 мая 2008 года.
Каков поп, такой и приход. Сборище воров и мерзавцев не может быть без убийц. Для нации моральных уродов, это будет не по протоколу.
Кадр официальной телевизионной съемки в Георгиевском зале Кремля.
Сергей Цапок, главарь банды, устроившей резню в Кущевской, на инаугурации потешного «президента» России 7 мая 2008 года.
Каков поп, такой и приход. Сборище воров и мерзавцев не может быть без убийц. Для нации моральных уродов, это будет не по протоколу.
пʼятниця, 3 грудня 2010 р.
четвер, 2 грудня 2010 р.
середа, 1 грудня 2010 р.
З іменинами Романа.
Бажаємо міцного здоровя,
Якого ні за які гроші не купити,
Родинного тепла, яке нічим не замінити,
Шани людської, яку не кожен може заслужити,
Затишку в хаті, який щодня Тебе буде манити.
Живи щасливий і бадьорий, не смій ти нам тужити,
Хай Твоя теплота, любов і ласка родині помагають в дружбі жити.
Якого ні за які гроші не купити,
Родинного тепла, яке нічим не замінити,
Шани людської, яку не кожен може заслужити,
Затишку в хаті, який щодня Тебе буде манити.
Живи щасливий і бадьорий, не смій ти нам тужити,
Хай Твоя теплота, любов і ласка родині помагають в дружбі жити.
вівторок, 30 листопада 2010 р.
понеділок, 29 листопада 2010 р.
неділя, 28 листопада 2010 р.
субота, 27 листопада 2010 р.
Kobza 301 (1) Holodomor, 1933, Nikopol, Ukraine
http://www.youtube.com/watch?v=2Be1sLDKApo&feature=related
пʼятниця, 26 листопада 2010 р.
Україна і Голодомор у графіці італійського художника.
Україна і Голодомор у графіці італійського художника
Вівторок, 16 листопада 2010, 14:24
У Франції вийшла друком книга коміксів "Українські зошити (спогади про радянські часи)". Автор - відомий італійський художник Іґорт - уже розпродав 10 000 примірників цієї книги в Італії. Незабаром збірка ілюстрованих оповідей і споминів українців про недавнє минуле вийде в світ англійською, німецькою та іспанською мовами.
За відгуками фахівців та аматорів жанру, Іґорт є одним з найпомітніших італійських художників, які спеціалізуються на коміксах. Він має численні призи, власне видавництво, а також - репутацію автора захоплюючих мальованих детективів.
Емманюель із паризької книгарні "Galérie BD Spirit", що спеціалізується на збірках коміксів, наголошує на масштабах проекту італійського митця:
"Іґорт є одним із найпомітніших, якщо не найпомітнішим майстром італійського коміксу за останні 30 років. Він керує найкращим спеціалізованим видавництвом Італії, яке називається "CoconinoPress", бере учать у численних міжнародних проектах, коли комікси видаються та потрапляють на ринок відразу багатьма мовами..."
Україна: шок і відкриття
"Українські зошити" - принципово новий для автора жанр. У інтерв'ю Бі-Бі-Сі він сказав, що в його творчому житті вперше так сталося, щоб тема несподівано зацікавила настільки, що змусила на якийсь час відмовитися від решти творчих планів.
Іґорт каже, що та поїздка докорінно поміняла його плани: "Коли я поїхав до України, то мав спочатку зовсім інший проект. Я цікавився будинком в Ялті, в якому жив Чехов. Але щойно я приїхав до вашої країни, я відчув справжній шок від того, що побачив та почув. Зі мною вперше таке сталося. То було дивно, ніби внутрішній вибух... І я тоді подзвонив своєму видавцеві і сказав, що хочу робити іншу книгу."
Невідомий Голодомор
Приголомшуючою новою інформацією стала для Іґорта тема Голодомору. До приїзду в Україну він ніколи не чув про штучний голод, організований комуністичною владою тодішнього СРСР, що забрав життя мільйонів українців.
Іґорт: "Я також маю короткий фільм, на 3 хвилини, де можна побачити справжні обличчя моїх героїв. Один із них, Микола Васильович, просто на вулиці почав плакати. Це було приголомшуюче, цей неймовірний, не висловлений біль".
Іґорт у книгарні в Парижі
Упродовж двох років Іґорт облаштувався в Дніпропетровську. Весь цей час він мандрував містами й селами Східної та Південної України. Художник зауважив, що по цих регіонах радянський спосіб мислення та бачення світу і нині визначає життя людей.
"Я дивився телевізор і не знаходив європейських та американських каналів. Тоді якраз були вибори Обами. Але темі виборів президента США знаходилося 3 хвилини, коли про день народження Путіна розповідали 5,5 хвилин. Путіна показували з голим торсом, як він нібито полює на сибірського тигра або роздаровує годинники незаможним росіянам. Цієї риторики ми давно не знаємо. То зовсім інша епоха."
"Українські зошити", за визначенням самого автора, - це історія з маленької літери. Інакше кажучи - це кілька портретних замальовок під спільною палітуркою.
Герої твору - звичайні, переважно літні люди, які розповідають про своє життя. Більшість інтерв'ю починалися просто на вулиці.
Кафка б ридав
"Якось побачив на вулиці стареньку. Було мінус 19, а вона зі своєю паличкою на виході з великої крамниці пропонувала людям зважитися на своїх старих терезах. На всіх - по 200 кілограмів одягу, хто ж схоче перевіряти свою вагу? Та бабуся була ніби втіленням безпорадності. Коли вижити - надзвичайно важко."
Італійський художник зауважив, що закінчивши роботу над "Українськими зошитами", він краще зрозумів символіку Франца Кафки. На його думку, описаний письменником абсурд "не такий вже й вигаданий".
Водночас Іґорт зазначив, що така здатність протистояти труднощам в житті, яку він побачив в Україні, "навряд чи існує в будь-якій іншій країні світу".
Вівторок, 16 листопада 2010, 14:24
У Франції вийшла друком книга коміксів "Українські зошити (спогади про радянські часи)". Автор - відомий італійський художник Іґорт - уже розпродав 10 000 примірників цієї книги в Італії. Незабаром збірка ілюстрованих оповідей і споминів українців про недавнє минуле вийде в світ англійською, німецькою та іспанською мовами.
За відгуками фахівців та аматорів жанру, Іґорт є одним з найпомітніших італійських художників, які спеціалізуються на коміксах. Він має численні призи, власне видавництво, а також - репутацію автора захоплюючих мальованих детективів.
Емманюель із паризької книгарні "Galérie BD Spirit", що спеціалізується на збірках коміксів, наголошує на масштабах проекту італійського митця:
"Іґорт є одним із найпомітніших, якщо не найпомітнішим майстром італійського коміксу за останні 30 років. Він керує найкращим спеціалізованим видавництвом Італії, яке називається "CoconinoPress", бере учать у численних міжнародних проектах, коли комікси видаються та потрапляють на ринок відразу багатьма мовами..."
Україна: шок і відкриття
"Українські зошити" - принципово новий для автора жанр. У інтерв'ю Бі-Бі-Сі він сказав, що в його творчому житті вперше так сталося, щоб тема несподівано зацікавила настільки, що змусила на якийсь час відмовитися від решти творчих планів.
Іґорт каже, що та поїздка докорінно поміняла його плани: "Коли я поїхав до України, то мав спочатку зовсім інший проект. Я цікавився будинком в Ялті, в якому жив Чехов. Але щойно я приїхав до вашої країни, я відчув справжній шок від того, що побачив та почув. Зі мною вперше таке сталося. То було дивно, ніби внутрішній вибух... І я тоді подзвонив своєму видавцеві і сказав, що хочу робити іншу книгу."
Невідомий Голодомор
Приголомшуючою новою інформацією стала для Іґорта тема Голодомору. До приїзду в Україну він ніколи не чув про штучний голод, організований комуністичною владою тодішнього СРСР, що забрав життя мільйонів українців.
Іґорт: "Я також маю короткий фільм, на 3 хвилини, де можна побачити справжні обличчя моїх героїв. Один із них, Микола Васильович, просто на вулиці почав плакати. Це було приголомшуюче, цей неймовірний, не висловлений біль".
Іґорт у книгарні в Парижі
Упродовж двох років Іґорт облаштувався в Дніпропетровську. Весь цей час він мандрував містами й селами Східної та Південної України. Художник зауважив, що по цих регіонах радянський спосіб мислення та бачення світу і нині визначає життя людей.
"Я дивився телевізор і не знаходив європейських та американських каналів. Тоді якраз були вибори Обами. Але темі виборів президента США знаходилося 3 хвилини, коли про день народження Путіна розповідали 5,5 хвилин. Путіна показували з голим торсом, як він нібито полює на сибірського тигра або роздаровує годинники незаможним росіянам. Цієї риторики ми давно не знаємо. То зовсім інша епоха."
"Українські зошити", за визначенням самого автора, - це історія з маленької літери. Інакше кажучи - це кілька портретних замальовок під спільною палітуркою.
Герої твору - звичайні, переважно літні люди, які розповідають про своє життя. Більшість інтерв'ю починалися просто на вулиці.
Кафка б ридав
"Якось побачив на вулиці стареньку. Було мінус 19, а вона зі своєю паличкою на виході з великої крамниці пропонувала людям зважитися на своїх старих терезах. На всіх - по 200 кілограмів одягу, хто ж схоче перевіряти свою вагу? Та бабуся була ніби втіленням безпорадності. Коли вижити - надзвичайно важко."
Італійський художник зауважив, що закінчивши роботу над "Українськими зошитами", він краще зрозумів символіку Франца Кафки. На його думку, описаний письменником абсурд "не такий вже й вигаданий".
Водночас Іґорт зазначив, що така здатність протистояти труднощам в житті, яку він побачив в Україні, "навряд чи існує в будь-якій іншій країні світу".
Додати підпис.
.Сталін курить папіроси, Молотов цигари.
Все забрали з України, залишили мари.
Сталін дивиться на місяць, Каганович лупа.
Все забрали з України - залишили трупи.
(Український фольклор періоду голодомору).
четвер, 25 листопада 2010 р.
середа, 24 листопада 2010 р.
Преемственность.
.
Молчание президента затягивалось.
Путин переводил взгляд с Жириновского на Явлинского, с Медведева на Иванова. Потом тяжело посмотрел на Зюганова. Зюганов отвел глаза.
- Долго это будет продолжаться? – спросил Путин непонятно кого. – Нет, вы мне скажите – вы меня всерьез толкаете на третий срок?
Зюганов откашлялся и сказал:
- А кому сейчас легко, Владимир Владимирович? Думаете мне – легко?
- Вам, товарищ Зюганов, легче! – убежденно сказал Путин. – Вы лучше всех устроились!
Медведев закивал, Жириновский улыбнулся и что-то прошептал на ухо Хакамаде.
- Партия поручила мне мой фронт работы, - веско сказал Зюганов. – А вам, Владимир Владимирович, ваш! И не вам, коммунисту, разведчику, сетовать на судьбу!
- Извините, Геннадий Андреевич, - сказал Путин. – Нервы…
- Всем нам тяжело, - сказал Жириновский. Среди собравшихся его вескому нечастому слову привыкли верить – и сразу наступила тишина. – И Володе тяжело. И Гене. И Хакамаде. И мне. А уж как страдает всеми нами любимая Валерия Ильинишна? Все мы, члены Тайного Политбюро, уже много лет вынуждены играть эту отвратительную комедию. Изображать, будто мы предали идеалы своей юности, коммунизм, дело Ленина. Но что поделать? Вы же помните, как бился Михаил Сергеевич – но так и не справился! Капиталисты сбросили цены на нефть, СССР был разорен…
Все посмотрели на Горбачева. Тот виновато развел руками.
- Надо было обмануть капиталистов, - сказал Жириновский. – И мы это сделали! Мы изобразили развал нашей любимой страны. Враги уверены, что СССР уничтожен, что Россия перессорилась со своими соседями… Посмотрите, как тяжело приходится Мише и Вите! С какими речами их приходится выступать!
Теперь все посмотрели на Саакашвили и Ющенко. Главы тайных республиканских комитетов КПСС потупились.
- Так что не будем жаловаться, - закончил Жириновский. – Каждый из нас работает на своем посту. И если партия скажет – ты, Володя, станешь президентом на третий срок!
Путин вздохнул. Сказал:
- Нет, я все-таки прошу направить меня на другую работу. Я готов даже стать на сельское хозяйство!
Дремавший за дальним концом стола Ельцин вздрогнул и осенил себя во сне Красным Знаменем.
- Таких жертв товарищам от тебя не надо, - сказал Лавров. – Мы поддержим твою просьбу… да что же так задерживается генеральный?
Словно в ответ на его слова массивная дубовая дверь распахнулась, и в зал заседаний бодрой походкой вошел Тайный Генеральный секретарь КПСС – Михаил Ходорковский. За ним семенил Герман Греф. На лице Ходорковского сияла такая восторженная улыбка, что все невольно подались ему навстречу.
- Мишка, не томи! – выкрикнул Путин.
- Товарищи! – Ходорковский сиял. – Товарищи… дорогие вы мои! А ну-ка, Гера, докладывай диспозицию!
Греф вышел вперед. Он нервничал и немного заикался:
- Мы все проверили, товарищи. И убедились – поставленные цели достигнуты! Все эти страшные годы, прошедшие с памятного всем беловежского совещания, мы работали не покладая рук. И вот: устаревшие производства, вредившие экологии СССР, полностью закрыты. Западный мир всецело зависит от наших энергоносителей. Наша молодежь прошла обучения в лучших западных университетах. Наши ученые заняли все ключевые посты в зарубежных лабораториях и узнали все их технологические секреты. Наши так называемые олигархи успешно перевели накопленные средства за пределы СССР и скупили все интересующие нас производства!
- Включая футбол! - скромно вставил Абрамович. – Мы, конечно, простые хозяйственники, но ведь не нефтью единой жив человек!
- Так что… - Греф улыбнулся. – Можно прекращать маскарад! Тайным подводным лодкам – выйти на боевое дежурство! Нашей лунной базе – снять маскировку и поднять красное знамя! Нашим союзным республикам – прекратить военные учения и вновь жить в духе интернационализма. Нашим братьям по социалистическому лагерю – сигнал к выходу из подполья!
- Это очень хорошо, что берлинскую стену снесли, - пробормотал Иванов и улыбнулся. – Это очень хорошо.
- А товарищам Горбачеву, Ельцину и Путину я предлагаю вынести благодарность по партийной линии, - сказал Ходорковский. – И представить к орденам Трудового Красного Знамени!
- Служу Советскому Союзу! - воскликнул Путин. А вполголоса прошептал Зюганову: - Съел? Фигу тебе, Гена, а не третий срок!
Молчание президента затягивалось.
Путин переводил взгляд с Жириновского на Явлинского, с Медведева на Иванова. Потом тяжело посмотрел на Зюганова. Зюганов отвел глаза.
- Долго это будет продолжаться? – спросил Путин непонятно кого. – Нет, вы мне скажите – вы меня всерьез толкаете на третий срок?
Зюганов откашлялся и сказал:
- А кому сейчас легко, Владимир Владимирович? Думаете мне – легко?
- Вам, товарищ Зюганов, легче! – убежденно сказал Путин. – Вы лучше всех устроились!
Медведев закивал, Жириновский улыбнулся и что-то прошептал на ухо Хакамаде.
- Партия поручила мне мой фронт работы, - веско сказал Зюганов. – А вам, Владимир Владимирович, ваш! И не вам, коммунисту, разведчику, сетовать на судьбу!
- Извините, Геннадий Андреевич, - сказал Путин. – Нервы…
- Всем нам тяжело, - сказал Жириновский. Среди собравшихся его вескому нечастому слову привыкли верить – и сразу наступила тишина. – И Володе тяжело. И Гене. И Хакамаде. И мне. А уж как страдает всеми нами любимая Валерия Ильинишна? Все мы, члены Тайного Политбюро, уже много лет вынуждены играть эту отвратительную комедию. Изображать, будто мы предали идеалы своей юности, коммунизм, дело Ленина. Но что поделать? Вы же помните, как бился Михаил Сергеевич – но так и не справился! Капиталисты сбросили цены на нефть, СССР был разорен…
Все посмотрели на Горбачева. Тот виновато развел руками.
- Надо было обмануть капиталистов, - сказал Жириновский. – И мы это сделали! Мы изобразили развал нашей любимой страны. Враги уверены, что СССР уничтожен, что Россия перессорилась со своими соседями… Посмотрите, как тяжело приходится Мише и Вите! С какими речами их приходится выступать!
Теперь все посмотрели на Саакашвили и Ющенко. Главы тайных республиканских комитетов КПСС потупились.
- Так что не будем жаловаться, - закончил Жириновский. – Каждый из нас работает на своем посту. И если партия скажет – ты, Володя, станешь президентом на третий срок!
Путин вздохнул. Сказал:
- Нет, я все-таки прошу направить меня на другую работу. Я готов даже стать на сельское хозяйство!
Дремавший за дальним концом стола Ельцин вздрогнул и осенил себя во сне Красным Знаменем.
- Таких жертв товарищам от тебя не надо, - сказал Лавров. – Мы поддержим твою просьбу… да что же так задерживается генеральный?
Словно в ответ на его слова массивная дубовая дверь распахнулась, и в зал заседаний бодрой походкой вошел Тайный Генеральный секретарь КПСС – Михаил Ходорковский. За ним семенил Герман Греф. На лице Ходорковского сияла такая восторженная улыбка, что все невольно подались ему навстречу.
- Мишка, не томи! – выкрикнул Путин.
- Товарищи! – Ходорковский сиял. – Товарищи… дорогие вы мои! А ну-ка, Гера, докладывай диспозицию!
Греф вышел вперед. Он нервничал и немного заикался:
- Мы все проверили, товарищи. И убедились – поставленные цели достигнуты! Все эти страшные годы, прошедшие с памятного всем беловежского совещания, мы работали не покладая рук. И вот: устаревшие производства, вредившие экологии СССР, полностью закрыты. Западный мир всецело зависит от наших энергоносителей. Наша молодежь прошла обучения в лучших западных университетах. Наши ученые заняли все ключевые посты в зарубежных лабораториях и узнали все их технологические секреты. Наши так называемые олигархи успешно перевели накопленные средства за пределы СССР и скупили все интересующие нас производства!
- Включая футбол! - скромно вставил Абрамович. – Мы, конечно, простые хозяйственники, но ведь не нефтью единой жив человек!
- Так что… - Греф улыбнулся. – Можно прекращать маскарад! Тайным подводным лодкам – выйти на боевое дежурство! Нашей лунной базе – снять маскировку и поднять красное знамя! Нашим союзным республикам – прекратить военные учения и вновь жить в духе интернационализма. Нашим братьям по социалистическому лагерю – сигнал к выходу из подполья!
- Это очень хорошо, что берлинскую стену снесли, - пробормотал Иванов и улыбнулся. – Это очень хорошо.
- А товарищам Горбачеву, Ельцину и Путину я предлагаю вынести благодарность по партийной линии, - сказал Ходорковский. – И представить к орденам Трудового Красного Знамени!
- Служу Советскому Союзу! - воскликнул Путин. А вполголоса прошептал Зюганову: - Съел? Фигу тебе, Гена, а не третий срок!
Повернення на батьківщину для заробітчан – гірке розчарування
Тринадцять німецьких дослідників протягом кількох днів мешкали в родинах мігрантів на Львівщині та Івано-Франківщині, щоб зрозуміти причини, чому ці люди виїхали за кордон і повернулись на батьківщину, які проблеми доводиться їм долати вдома. А 24 вересня українські та німецькі представники громадських організацій і церкви дискутували у Львові на тему «Перспективи євродіалогу в міграційній сфері: участь Церкви».
Кілька днів німецька журналістка Фредеріка Вееде мешкала в українській родині мігрантів. Вона зауважила, що 7 років розлуки не пішли на користь цій сім’ї, бо час зробив їх чужими. Після повернення на батьківщину заробітчанці довелось знову будувати сім’ю, знаходити порозуміння з рідними. А тому важливо, на думку Фредеріки Вееде, щоб українці мали змогу вільно їздити на заробітки на 2 місяці і приїжджати додому, а потім знову подаватись на чужину.
Німецькі дослідники спілкувались із соціальними працівниками, які опікуються колишніми заробітчанами, і в них виникло запитання, чи хтось допомагає самим опікунам.
«Ми зрозуміли і побачили, що українці віддані своїй релігії і вони дуже віруючі люди, вони мають скарб – свою віру. Тому Церква найважливіша інституція, яка має заохочувати вірних створювати громадянське суспільство в Україні», – поділилась своїми спостереженнями Фредеріка Вееде.
Питанням трудових мігрантів займається 7 міністерств, а значить – ніхто
Ініціатором дослідження проблем трудових мігрантів виступив німецький Фонд «Реновабіс», благодійна організація «Карітас України» та комісія у справах міграції УГКЦ.
Адже третина вірних саме УГКЦ перебуває в еміграції, зазначив владика Йосиф Мілян. Тільки за останні три роки за кордон виїхали 1,5 мільйони людей, із них 60% – вихідці із Західної України. А це є викликом, бо реальність змушує будувати живу церкву, зазначив владика Йосиф Мілян.
За його словами, основними проблемами емігрантів є розпад їхніх сімей та правова незахищеність емігрантів. Державні органи влади мають широко відкрити очі на міграцію.
Сьогодні питаннями трудової міграції в Україні займаються сім міністерств, а відтак ніхто, зауважив голова всеукраїнської профспілки працівників-мігрантів Сергій Олійник. Він вважає, що причиною того, що за останні роки не було визначено стратегії міграційної політики є політичне протистояння і боротьба гілок влади між собою. Тоді як влада має сприяти поверненню заробітчан додому, зокрема, створюючи для них сприятливі умови для інвестування зароблених грошей.
Заробітчани на батьківщині покладаються на себе
Згідно з останніми дослідженнями Інституту народознавства НАН України, в Україні налічується понад 5 мільйонів трудових мігрантів, деякі інституції називають 7 мільйонів. Найбільше українців, два мільйони, працюють у Росії, в Італії – понад 600 тисяч, у Польщі – 450 тисяч, Іспанії і Чехії трудиться по 200 тисяч українських мігрантів. Найбільш позитивно до українських трудових мігрантів ставляться в Португалії, називаючи їх інвестицією у державу. 65-70 відсотків заробітчан перебувають у європейських країнах нелегально. За дослідженням, серед українських мігрантів найнижчий рівень злочинності.
Тим часом, за визначенням експертів дискусії, допомогу сьогодні найбільше потребують ті люди, які повернулись на батьківщину. Адже вони переживають культурний шок і розчарованість, не можуть знайти роботу у віці 40-50 років, почуваються чужими серед своїх, не мають однодумців і їм бракує розуміння. Власне Церква мала б стати для таких людей важливою підтримкою, зазначалось під час зібрання. Але чужина навчила мігрантів бути активними і самостійними. Чимало з них на батьківщині об’єднуються у спільноти самодопомоги «Повернені».
Кілька днів німецька журналістка Фредеріка Вееде мешкала в українській родині мігрантів. Вона зауважила, що 7 років розлуки не пішли на користь цій сім’ї, бо час зробив їх чужими. Після повернення на батьківщину заробітчанці довелось знову будувати сім’ю, знаходити порозуміння з рідними. А тому важливо, на думку Фредеріки Вееде, щоб українці мали змогу вільно їздити на заробітки на 2 місяці і приїжджати додому, а потім знову подаватись на чужину.
Німецькі дослідники спілкувались із соціальними працівниками, які опікуються колишніми заробітчанами, і в них виникло запитання, чи хтось допомагає самим опікунам.
«Ми зрозуміли і побачили, що українці віддані своїй релігії і вони дуже віруючі люди, вони мають скарб – свою віру. Тому Церква найважливіша інституція, яка має заохочувати вірних створювати громадянське суспільство в Україні», – поділилась своїми спостереженнями Фредеріка Вееде.
Питанням трудових мігрантів займається 7 міністерств, а значить – ніхто
Ініціатором дослідження проблем трудових мігрантів виступив німецький Фонд «Реновабіс», благодійна організація «Карітас України» та комісія у справах міграції УГКЦ.
Адже третина вірних саме УГКЦ перебуває в еміграції, зазначив владика Йосиф Мілян. Тільки за останні три роки за кордон виїхали 1,5 мільйони людей, із них 60% – вихідці із Західної України. А це є викликом, бо реальність змушує будувати живу церкву, зазначив владика Йосиф Мілян.
За його словами, основними проблемами емігрантів є розпад їхніх сімей та правова незахищеність емігрантів. Державні органи влади мають широко відкрити очі на міграцію.
Сьогодні питаннями трудової міграції в Україні займаються сім міністерств, а відтак ніхто, зауважив голова всеукраїнської профспілки працівників-мігрантів Сергій Олійник. Він вважає, що причиною того, що за останні роки не було визначено стратегії міграційної політики є політичне протистояння і боротьба гілок влади між собою. Тоді як влада має сприяти поверненню заробітчан додому, зокрема, створюючи для них сприятливі умови для інвестування зароблених грошей.
Заробітчани на батьківщині покладаються на себе
Згідно з останніми дослідженнями Інституту народознавства НАН України, в Україні налічується понад 5 мільйонів трудових мігрантів, деякі інституції називають 7 мільйонів. Найбільше українців, два мільйони, працюють у Росії, в Італії – понад 600 тисяч, у Польщі – 450 тисяч, Іспанії і Чехії трудиться по 200 тисяч українських мігрантів. Найбільш позитивно до українських трудових мігрантів ставляться в Португалії, називаючи їх інвестицією у державу. 65-70 відсотків заробітчан перебувають у європейських країнах нелегально. За дослідженням, серед українських мігрантів найнижчий рівень злочинності.
Тим часом, за визначенням експертів дискусії, допомогу сьогодні найбільше потребують ті люди, які повернулись на батьківщину. Адже вони переживають культурний шок і розчарованість, не можуть знайти роботу у віці 40-50 років, почуваються чужими серед своїх, не мають однодумців і їм бракує розуміння. Власне Церква мала б стати для таких людей важливою підтримкою, зазначалось під час зібрання. Але чужина навчила мігрантів бути активними і самостійними. Чимало з них на батьківщині об’єднуються у спільноти самодопомоги «Повернені».
понеділок, 22 листопада 2010 р.
неділя, 21 листопада 2010 р.
Комиссары Интернета.
Комиссары Интернета
вертухайство, как сущность русского человека
Предлагаем к обсуждению великолепный труд, исчерпывающе опысывающий виртуальное вертухайство русского человека, как его природную сущность.
Политические форумы в сети Интернет - относительно новое увлечение российской публики, виртуальная всемирная кухня, на которой варится общественное мнение. В различных печатных и онлайновых изданиях все чаще появляются статьи, посвященные обзору выступлений на форумах, как одной из форм мониторинга российского общественного мнения. Основная нота всех этих статей - беспредельное удивление: "Что происходит с российскими интеллигентами и интеллектуалами?" Ведь это именно они больше всех пользуются Интернетом и интересуются общественной жизнью и политикой. А на русских веб-форумах - разгул ненависти, ксенофобии, расизма, антисемитизма, пропаганды насилия, аморального хамства и беснования. Нормальному человеку, после чтения таких форумов, становится дурно. "Страна с нарастающим ускорением впадает в безумие", "российская интеллигенция оскотинилась", - общая нота комментаторов "Радио Свобода", "Московских новостей", веб-издания "Газета.ру", различных западных СМИ.
Известно, что в ряде западных политологических институтов созданы исследовательские отделы по Рунету (российская часть сети Интернет), по политическим форумам специалисты судят о настроениях мыслящей элиты России. Например, вот лишь одна, но очень характерная для таких обзоров, цитата из израильского сайта исследовательской группы МАОФ:
Политические форумы в сети Интернет - относительно новое увлечение российской публики, виртуальная всемирная кухня, на которой варится общественное мнение. В различных печатных и онлайновых изданиях все чаще появляются статьи, посвященные обзору выступлений на форумах, как одной из форм мониторинга российского общественного мнения. Основная нота всех этих статей - беспредельное удивление: "Что происходит с российскими интеллигентами и интеллектуалами?" Ведь это именно они больше всех пользуются Интернетом и интересуются общественной жизнью и политикой. А на русских веб-форумах - разгул ненависти, ксенофобии, расизма, антисемитизма, пропаганды насилия, аморального хамства и беснования. Нормальному человеку, после чтения таких форумов, становится дурно. "Страна с нарастающим ускорением впадает в безумие", "российская интеллигенция оскотинилась", - общая нота комментаторов "Радио Свобода", "Московских новостей", веб-издания "Газета.ру", различных западных СМИ.
Известно, что в ряде западных политологических институтов созданы исследовательские отделы по Рунету (российская часть сети Интернет), по политическим форумам специалисты судят о настроениях мыслящей элиты России. Например, вот лишь одна, но очень характерная для таких обзоров, цитата из израильского сайта исследовательской группы МАОФ:
http://ipvnews.org/bench_article19112010.php
вертухайство, как сущность русского человека
Предлагаем к обсуждению великолепный труд, исчерпывающе опысывающий виртуальное вертухайство русского человека, как его природную сущность.
Политические форумы в сети Интернет - относительно новое увлечение российской публики, виртуальная всемирная кухня, на которой варится общественное мнение. В различных печатных и онлайновых изданиях все чаще появляются статьи, посвященные обзору выступлений на форумах, как одной из форм мониторинга российского общественного мнения. Основная нота всех этих статей - беспредельное удивление: "Что происходит с российскими интеллигентами и интеллектуалами?" Ведь это именно они больше всех пользуются Интернетом и интересуются общественной жизнью и политикой. А на русских веб-форумах - разгул ненависти, ксенофобии, расизма, антисемитизма, пропаганды насилия, аморального хамства и беснования. Нормальному человеку, после чтения таких форумов, становится дурно. "Страна с нарастающим ускорением впадает в безумие", "российская интеллигенция оскотинилась", - общая нота комментаторов "Радио Свобода", "Московских новостей", веб-издания "Газета.ру", различных западных СМИ.
Известно, что в ряде западных политологических институтов созданы исследовательские отделы по Рунету (российская часть сети Интернет), по политическим форумам специалисты судят о настроениях мыслящей элиты России. Например, вот лишь одна, но очень характерная для таких обзоров, цитата из израильского сайта исследовательской группы МАОФ:
Политические форумы в сети Интернет - относительно новое увлечение российской публики, виртуальная всемирная кухня, на которой варится общественное мнение. В различных печатных и онлайновых изданиях все чаще появляются статьи, посвященные обзору выступлений на форумах, как одной из форм мониторинга российского общественного мнения. Основная нота всех этих статей - беспредельное удивление: "Что происходит с российскими интеллигентами и интеллектуалами?" Ведь это именно они больше всех пользуются Интернетом и интересуются общественной жизнью и политикой. А на русских веб-форумах - разгул ненависти, ксенофобии, расизма, антисемитизма, пропаганды насилия, аморального хамства и беснования. Нормальному человеку, после чтения таких форумов, становится дурно. "Страна с нарастающим ускорением впадает в безумие", "российская интеллигенция оскотинилась", - общая нота комментаторов "Радио Свобода", "Московских новостей", веб-издания "Газета.ру", различных западных СМИ.
Известно, что в ряде западных политологических институтов созданы исследовательские отделы по Рунету (российская часть сети Интернет), по политическим форумам специалисты судят о настроениях мыслящей элиты России. Например, вот лишь одна, но очень характерная для таких обзоров, цитата из израильского сайта исследовательской группы МАОФ:
http://ipvnews.org/bench_article19112010.php
пʼятниця, 19 листопада 2010 р.
четвер, 18 листопада 2010 р.
середа, 17 листопада 2010 р.
вівторок, 16 листопада 2010 р.
понеділок, 15 листопада 2010 р.
неділя, 14 листопада 2010 р.
субота, 13 листопада 2010 р.
пʼятниця, 12 листопада 2010 р.
четвер, 11 листопада 2010 р.
середа, 10 листопада 2010 р.
вівторок, 9 листопада 2010 р.
Голодомор.
З історії[...] "Більшовики не рахуються зовсім з людністю, поводяться, як з окупованою місцевістю в повному розумінні цього слова. - Наплювать, що голодують, хай вимре 75% людності, а не вимре, - розстріляємо, - виказував предо мною свою провідну думку Голова Комячейки "Рабоче-Крестьянской инспекции І Конной Армии", комуніст Латипов, - тоді 25% стане покірною. Нам потрібна сама Україна, людність не потрібна". Про це саме говорив Раковський у вересні в Житомирі на таємному зібранні комуністів".
З таємного рапорту хорунжого Степана Львівського до начальника Військової ліквідаційної комісії, 30 грудня 1920 р.
--------------------------------------------------------------------------------
З таємного рапорту хорунжого Степана Львівського до начальника Військової ліквідаційної комісії, 30 грудня 1920 р.
--------------------------------------------------------------------------------
понеділок, 8 листопада 2010 р.
Підписатися на:
Дописи (Atom)