Книгою року Бі-Бі-Сі 2010 названо роман Сергія Жадана «Ворошиловград».
Премію в еквіваленті 1000 фунтів стерлінгів директору видавництва Фоліо вручив Надзвичайний та Повноважний Посол Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії в Україні пан Лі Тернер.
Сторінка премії на Бі-Бі-Сі (рецензії експертів і читачів, аудіо й відео-інтерв’ю авторів, перші сторінки книжок і фото з церемонії) - тут:
Клацнути Книга Року Бі-Бі-Сі 2010
Клацнути Сторінка роману "Ворошиловград" на Бі-Бі-Сі
На сайті Українська Правда, в співпраці з яким цього року проводиться премія, - тут:
Клацнути Інформаційний партнер конкурсу - Українська Правда
Експерт Бі-Бі-Сі Андрій Куликов: «Премія Книга року Бі-Бі-Сі робить велику справу, привертаючи увагу українців до літератури сучасної. Вона підтримує в мені віру не тільки в літературу, але й в українську книговидавничу справу!».
Експерт Бі-Бі-Сі, журналіст видання «Українська правда» Ірина Славінська: «Експерти «Книги року Бі-Бі-Сі» справді читають всі подані книжки – це своєрідна гарантія індивідуального підходу до кожного тексту. Цього року надзвичайно сильна добірка фіналістів – вони зворушують і серце, і розум. Думаю, переміг найбільш гуманний погляд на життя».
Цього року надзвичайно сильна добірка фіналістів – вони зворушують і серце, і розум. Думаю, переміг найбільш гуманний погляд на життя
Ірина Славінська, член журі, Українська Правда
Адміністратор премії «Книга року Бі-Бі-Сі» Світлана Пиркало – про цьогорічний вибір.
«2010-й рік – найбільш урожайний на суперову літературу. Ми сподіваємося, що українці прочитають і книги П’ятірки року Бі-Бі-Сі, наскрізною темою яких цього року є вірність собі. Роман Оксани Забужко «Музей покинутих секретів» - епос на 60 років, що викликав серйозну дискусію. Роман Анатолія Дністрового «Дрозофіла над томом Канта» про любов і самотність викладача філософії. Збірка оповідей про Львів, жінок, вино і контрабанду шкарпеток «Груші в тісті» Юрія Винничука. Роман Володимира Лиса «Століття Якова» - про звичайного чоловіка, його кохання, війни, своїх і чужих дітей».
Попередніми переможцями премії «Книга року Бі-Бі-Сі» стали:
2005. Юрій Винничук. «Весняні ігри в осінніх садах».
2006. Сергій Жадан. «Капітал».
2010-й рік – найбільш урожайний на суперову літературу. Ми сподіваємося, що українці прочитають і книги П’ятірки року Бі-Бі-Сі, наскрізною темою яких цього року є вірність собі
Світлана Пиркало, адміністратор премії
2007. Володимир Діброва. «Андріївський узвіз».
2008. Люко Дашвар. «Молоко з кров’ю».
2009. Іздрик. «ТАКЕ».
Премія «Книга року Бі-Бі-Сі» вручається найкращій, на думку журі, книзі прози українською мовою. Книги на премію номінують видавництва.
В рамках премії «Книга року Бі-Бі-Сі» проходить і конкурс читацьких рецензій.
Його переможцем став Давид Ліфшиць із Харкова за рецензію «Роман філософа» на книгу Оксани Забужко «Музей покинутих секретів».
«Ворошиловград»: джаз і небо на Донбасі
Експерт Бі-Бі-Сі Віра Агеєва, професор УКМА, пише про роман Жадана.
Сергій Жадан вдруге виграє премію Бі-Бі-Сі
«Роман Сергія Жадана «Ворошиловград» - про молоду людину, яку обставини виштовхують з узвичаєного щодення: треба повертатися до рідного міста, бо раптом безслідно зник брат, а на його бізнес претендують якісь невідомі. Це повернення стало для героя Жадана ностальгічною подорожжю в дитинство. І якраз спогади породжують відчуття зрідненості і з містом, і з людьми, які потребують допомоги й захисту, але й самі готові прийти на допомогу, коли тобі без неї не обійтися. «Ми змушені рятувати тих, хто нам близький, не відчуваючи іноді, як змінюються обставини і як нас самих починають рятувати близькі нам люди». Одна з героїнь вважає, що десь з цього і починається любов. У цій фразі, може, ключ до всього роману, жорстокого, іронічного й сумовито-просвітленого».
Експерт Бі-Бі-Сі, журналіст і депутат Ольга Герасим'юк - про "Ворошиловград".
Книга Жадана – це рух по висхідній, це найрізноманітніші персонажі, це автобуси і авіація. Це будні, які завжди з тобою. Це сполох невидимого дзвону над долинами української Йокнапатофи
Андрій Куликов, член журі
«Я читаю Жадана й не плачу, а щось таке... Я теж хочу вiдновити авiацiйнi перевезення в цьому мiстi, де всi виявилися cлабаками й за***нцями i дозволили нагинати себе рiзним м***кам. Як у нього правильно написано, всi ми хотiли стати пiлотами. Бiльшiсть iз нас стали лузерами. I все ж деякi з нас, скидаючись на танкicтiв, чий танк згорiв, але бажання воювати лишилося, по щастю чи бiдi звалюються назад у свої дiри, i там таки розумiють, що й нинi ми не ми - як не знайдемо свої слiди на зачовганiй платформi cвого минулого й не залишимося там усiєю своєю потрьопаною душею, до якої дiйшло: любити навчилася оце тут».
Експерт Бі-Бі-Сі Андрій Куликов: «Книга Жадана – це рух по висхідній, це найрізноманітніші персонажі, це автобуси і авіація. Це будні, які завжди з тобою. Це сполох невидимого дзвону над долинами української Йокнапатофи. Я дуже чекаю на те, коли цей конкретний Карлсон прилетить знову до всіх своїх уявних товаришів по іграх».
Експерт Бі-Бі-Сі Iрина Славінська: «Прекрасний роман із усіма можливими чеснотами: сюжет, голос оповідача, вдале місце дії. Мені особисто після прочитання захотілося поїхати в гості до родичів у Харківську область. Безперечним новаторством Жадана є те, що він примудрився написати трендовий, але «не поморочений» текст про пошуки генетичної пам’яті. Ще ніколи Жадан не був таким Жаданом».
Немає коментарів:
Дописати коментар