Ежедневный Журнал

вівторок, 24 квітня 2012 р.

Повний текст звернення Тимошенко.


У п'ятницю, 20.04, після завершення робочого дня мені віддали заключення німецьких лікарів професорів П. Хааса та К.Н.Айнхойпля, які зазначили, що я не зможу поправити свій стан здоров'я в цій клініці, яку запропонувала українська влада.

Причина не в лікарях. Я вірю українським лікарям та глибоко їх поважаю, знаю, в яких складних умовах вони працюють. І не в обладнанні лікарні - воно відповідає стандартам. Причина в загальній ситуації щохвилинного насилля, знущання, які мені організував діючий президент України.

Після отримання висновку німецьких лікарів я письмово повідомила начальника колонії, усно наглядаючого прокурора та заступника міністра охорони здоров'я, що до зустрічі з моїм захисником, враховуючи зміст висновку, я не можу переїжджати в лікарню. Ми домовилися, що такий переїзд в лікарню відбудеться в понеділок після спілкування з Сергієм Власенком.

Але приблизно біля 21.00 з тюремної камери, де я перебувала, вивели мою сусідку, а через деякий час після того до мене зайшли 3 чоловіки кремезної статури. Вони підійшли до мого ліжка, накинули на мене простирадло та почали втрьох стягувати з ліжка, докладаючи грубу фізичну силу.

Від болю та відчаю я, як могла, почала захищатися та отримала через простирадло сильний удар кулаком в живіт, мені скрутили руки та ноги, підняли та потягнули в простирадлі на вулицю.

Я думала, що наступили останні хвилини мого життя. Від невиносимого болю в спині та страху я почала кричати та кликати на допомогу, але ніякої допомоги я не отримала. В якийсь момент від страшного болю я просто відключилася та прийшла до тями вже в лікарняній палаті. В стані крайнього стресу я відмовилася будь з ким спілкуватися до зустрічі з моїми захисниками.

На наступний день я відмовилася від їжі. Але зустрічі з захисниками так і не вібулося.


Зараз я думаю про те, який безвихідь та безсилля відчуває кожна людина сьогодні, коли стикається з насиллям влади в усіх її проявах.

Коли до мене почали застосовувати грубу фізичну силу, я уявила весь відчай тих беззахисних людей, яких жорстоко, по-звірячому б'ють, а іноді і вбивають слуги народу в погонах в численних тюрмах, слідчих ізоляторах, міліцейських відділках, зонах, в підвалах сучасного СБУ-НКВС.

Коли в чотирьох замкнутих стінах, в повній ізоляції від світу, над тобою орудують м'ясники з перекошеними від лютті обличчями і коли ти не знаєш, це кінець життя чи ні - саме в такі хвилини особливо чітко усвідомлюєш, яку ми країну побудували за 20 років незалежності і що ми не маємо права залишити її в такому нелюдському вигляді нашим дітям.

Я припинила їсти 20 квітня тільки з однією метою, щоб привернути увагу демократичного світу до того, що відбувається в центрі Європи, в країні під назвою Україна. І питання не в долі сучасних українських політв'язнів; ми готові стійко та гідно проходити свій шлях, який би він не був.

Проблема в іншому - в негайному розумінні, що президент України неухильно та педантично будує в великій європейській Україні концентраційний табір насильства та безправ'я, які доповнюються безпрецедентним збагаченням правлячої родини та її оточення за рахунок привласнення державних ресурсів.

Треба негайно усвідомити цей трагічний стан речей та негайно це зупинити, застосувавши всі засоби українських та міжнародних можливостей та впливів. Якщо час буде втрачено, ми отримаємо Лівію або Сірію в центрі Європи, і тоді вже буде запізно гасити пожежу.

Я благаю демократичний світ та всі здорові сили в Україні почати негайно діяти та спільними зусиллями ліквідувати цю загальноєвропейську загрозу. Саме ліквідувати, бо консервативне лікування ситуації вже неможливе.

План, який я пропоную, складається з 2 пунктів: по-перше, розпочати публічні міжнародні розслідування всіх корупційних оборудок родини Януковича та його оточення, де були задіяні міжнародні фінансові трансакції та оформлення власності, здобутої незаконним шляхом, на території інших держав.

Я публічно прошу всіх чесних журналістів, лідерів громадських рухів, службовців, силовиків та інших небайдужих людей передати мені матеріали журналістських та інших розслідувань, які чітко доводять міжнародний характер злочинів правлячої верхівки України.

Я публічно звернуся до офіційної влади тих країн, в юрисдикції яких проводилися корупційні злочини наших правителів з проханням провести неупереджені, незалежні розслідування цих злочинів та притягнути до відновідальності винних. Треба розпочати Велике Очищення Країни вже зараз.

По-друге, треба докласти всіх зусиль, щоб без революцій, мирно, під час парламентських виборів усунути авторитарний режим Януковича з усіма його метастазами. Найближчим часом я оголошу звернення до всіх громадян України з поясненням, як це на мій погяд можливо зробити. Якщо на парламентських виборах народу України завадять усунути цю владу, це означає, що доведеться піднімати нову мирну революцію.

Але чого точно не можна робити - так це бути мовчазним стадом, яке ведуть на заклання. Поки я жива, я буду цьому протистояти. І ви не дозволите так принижувати Україну, я це знаю…

понеділок, 23 квітня 2012 р.

Дмитрий Корчинский: Мы и есть русские.

Современная Россиская Оккупация.

Фильм семнадцатый.
Заключительная серия .
Шокирующая правда, неизвестные факты, параллели и аналогии. 
Два тоталитарных режима, 14 стран, Один почерк.
История, которую нужно знать, история, которая продолжается, история, которую нужно завершить.Всі серії тут: http://www.youtube.com/show/occupation?s=1

неділя, 22 квітня 2012 р.

Святкування Великодня в Храмі Святої Софії у Римі.


Храм Святої Софії у Римі -- центр духовного життя українців.
З-поміж розмаїття архітектурних шедеврів італійської столиці почесне місце займає і греко-католицький собор Святої Софії. Майже 40 років він є центром духовного життя українців та всіх вірних східного обряду у Римі. Історія храму тісно пов''язана з патріархом Йосипом Сліпим (1892-1984), котрий пережив сталінські в''язниці і вималював свою мрію у камені та позолоті.
Далеко від центру міста один із римських пагорбів на вулиці Бочеа справді можна назвати українським. Тут встановлений пам''ятник Великому Кобзареві, напроти -- будинок Українського католицького університету, а поруч вона -- Свята Софія з п''ятьма золотавими банями. Усе це -- невтомна праця і виплекана мрія кардинала, глави Української греко-католицької церкви Йосипа Сліпого. 
У 1945 році, коли почалися переслідування греко-католицької церкви, радянська влада заарештувала владику. 18 років у таборах Сибіру й Мордовії Йосип Сліпий жив надією вийти на волю і збудувати Божий дім. Після ув'язнення жити в Україні митрополиту не пощастило. В Римі він усього себе присвячує активізації на Заході життя Української греко-католицької церкви. 
Сподівався, що його римська Софія духовно повернеться до Києва
Йосип Сліпий запланував звести у Римі третю Софію, бо перший християнський храм Святої Софії у Константинополі (Стамбулі) перейшов до мусульман, а Свята Софія Київська за більшовицьких часів перетворилася у музей. Митрополит сподівався, що його римська Софія колись духовно повернеться до Києва. 
Церкву освятили у 1969 році. Хрестово-купольний храм захоплює відвідувачів простотою споруди і внутрішнім затишком, оповитим позолоченою мозаїкою. Це оздоблення робив український маляр Святослав Гординський, а іконостас створив монах-художник Ювеналій Мокрицький. 
Римський собор Святої Софії нині не є таким важливим духовним центром українства, як це було за життя патріарха Сліпого, згадує Іван Музичка. Священик переконаний, що свою місію церква Святої Софії виконала: „Про нас не знали... „Russi, russi!". Та які „russi"?! Україна! Церква Святої Софії багато зробила у цьому контексті, бо вона своїм виглядом зсередини і ззовні говорить про наше мистецтво, про нашу літургію, про нашу нещасну долю, і що ми так довго держави не мали. Але італійці також довго держави не мали".
Нині храм на римському пагорбі -- духовний прихисток українських заробітчан, представників четвертої хвилі еміграції. Якщо не кожної неділі, то бодай на Різдво, Великдень чи Свято матері багато з них таки дістаються сюди, щоб помолитися за своїх дітей і швидке повернення на батьківщину.
Микола Лептюк для Християнського Товариства українців в Італії.
Оригінал відео:https://vimeo.com/40649634

пʼятниця, 20 квітня 2012 р.

Вулицю Леніна перейменують на вулицю Жертв комунізму? Рим.


Ця заява була зроблена вчора головою комісії з топоніміки м.Рим Федеріко Молліконе.Мер Риму Джанні Алеманно висловив згоду зі зробленою пропозицією.Питання буде вирішене на найближчому засіданні комісії з топоніміки.

Перший Великдень.

Орест Лютий (випуск 6) АХ, БАНДЕРО - УКРАїНСЬКИЙ АПОСТОЛ!

Караоке.

субота, 14 квітня 2012 р.

Фільм "Ісус" - повна версія (1979)

Як підготувати великодній кошик.

Викладач Еклезіології та Церковного права Українського католицького університету о. Михайло Димид, розповівУНІАН про традицію готувати великодній кошик і освячувати їжу, повідомила пре-служба УКУ. «Воскресіння Христове приводить не тільки до духовної, але й до тілесної насолоди в прославлянні Ісуса, який поборов смерть, і приніс людству нову перспективу Царства небесного», – говорить о. Михайло.

Український погляд: Сакральний зміст писанок і крашанок

Український погляд: Сакральний зміст писанок і крашанок: www.malecha.org.ua «Аb ovo» — від яйця, спочатку — говорили древні. У Давньому Римі був звичай урочисту трапезу починати з яйця — си...

Історія, як вона є: Писанкова карта України

Історія, як вона є: Писанкова карта України: Оригінальний орнамент писанок, не тільки чарує своєю вишуканістю, мініатюрністю, гармонією колориту, він несе прадавні символи світорозумінн...

вівторок, 10 квітня 2012 р.

«Хто боїться дядечка Бабая?»

Укранімафільм оприлюднив новий трейлер та цілий аніматик повнометражного мультфільму «Хто боїться дядечка Бабая?» Багато інших робочих матеріалів (таких, як сценарій, фони, опис персонажів) до мультфільму можна знайти на сайті Укранімафільму — www.ukranimafilm.com.ua/projects/babay.html

неділя, 8 квітня 2012 р.

ЗАО РПЦ - деньгам везде дорога.

Орест Лютий (випуск 5) ГРУДИ №6 (Мурка)



http://vk.com/id162386361 Орест Лютий вконтакте
http://www.facebook.com/profile.php?id=100003501633444 facebook
Студія кустарних та самодіяльних фільмив «САМО-ГОН» Представляє
Авторський проект профессора антропології Ореста Лютого ЛАГІДНА УКРАЇНіЗАЦіЯ
У супроводі Народного антитоталітарного ансамблю СТАЛІН унд ГИТЛЕР КАПУТ Пісни з альбому А Я -- НЕ МОСКАЛЬ Виконує проффесор антропології ОРЕСТ ЛЮТИЙ. «ГРУДИ №6»



А ви вишивали по фото?



Головна > Наука > Стародавні цивілізації У Києві розкрили «Заповіт княгині Ольги» 946 року.


У Києві розкрили «Заповіт княгині Ольги» 946 року

Аліна Маслакова. The Epoch Times Україна
02.04.2012


Одна з пластин «Заповіту княгині Ольги» 946 року. Фото: Аліна Маслакова / The Epoch Times Україна
Одна з пластин «Заповіту княгині Ольги» 946 року. Фото: Аліна Маслакова / The Epoch Times Україна
Натисніть на фото для перегляду галереї
2 квітня у Києві широкому загалу представили текст «Заповіту княгині Ольги», який був вирізаний на срібних пластинах «у 6454 році від створення світу» або у 946 році за григоріанським календарем.
Пророцтво про те, що буде з її родом та народом Ольга отримала на 40-й день молитви, стверджує власник реліквії. А запис «Заповіту» виконав чорноризець Григорій на трьох срібних пластинах болгарською глаголицею. «Глаголицю, напевне, можна вивести із найдавнішого алфавітного письма, яке зафіксоване в околицях Кам’яної могили…», — сказав на презентації «Заповіту княгині Ольги» історик-археолог, дослідник Трипільської доби Юрій Шилов.
Власник реліквії, Сергій Соколов, говорить, що належить до роду хранителів манускрипту. Він розповів, що реліквію зберігали у кам’яній скрині в спеціальному розчині на основі воску та прополісу. До людини, якій передавали пластини із заповітом, пред’являли певні вимоги. Вона мала знати на пам’ять текст, що був записаний на пластинах, історію свого роду та багато інших речей. «В древності таких людей називали відунами, волхвами, по-різному», — говорить Сергій Соколов.
Власник «Заповіту княгині Ольги» пояснює, що відкрити його для громадськості зараз спонукали небесні знамення. «У 2009 році первородний вінець став мироточити — він почав покриватись ароматною рідиною й почав виділяти запах. В книзі хранителів є такий запис: „На строк вінець вкаже мій, сльозою і диханням він час відмірить і рід великий відродиться знову“», — розказує Сергій Соколов.
Олесь Журавчак, директор фестивалю «Трипільське коло» порівняв «Заповіт» із «Велесовою книгою». Він вважає, що глобальні проблеми людства може вирішити якісний еволюційний стрибок у свідомості людей: «Цей час потрібен зараз для того, щоб людина усвідомила себе частиною природи».
Текст «Заповіту княгині Ольги», перекладений на українську та озвучений Ніною Матвієнко, можна було прослухати на презентації. Ось уривки з нього:  «Цей народ п’є велику скорботу і строк їй – тисяча років. І буде голод, війни, а гірше — мерзенність духу. І будуть, наче пси на розтерзанні терзати цей народ ті лживії князі у божевіллі своєму міняючи історію. Несуть загибель для народу і собі…»
«Не слід опікуватися невір’ям народу. Зневага до твого роду сповістить, у кому є закон, а в кому вже немає його… »

Виконати заповіт організатори збираються на світанку 7 квітня на родовій землі княгині Ольги у селі Петрівському.

Великодні яйця.

Кожна українська писанка - це витвір мистецтва. Традиція розпису писанок до Великодня в різних регіонах України має свої особливості. Для різних територій характерний різний вид візерунку, кольоровою гами і технології розпису. Наприклад, полтавські писанки фарбують у білі, жовті та зелені кольори. На Чернігівщині використовують білі, червоні та чорні, а на Прикарпатті писанки роблять у жовтих, оранжевих, червоних та чорних тонах. 

З часів язичництва, яйце було символом повернення життя. З іншого боку,в християнство яйце вважається символом Воскресіння Ісуса Христа.
Ми звикли бачити на Великдень писанки.А от на Заході дарують шоколадні яйця. 


Як кажуть,скільки народів,стільки і звичаїв.
Більше фото пасхальних яєць з різних куточків християнського світу дивимось тут:http://fototelegraf.ru/?p=117508

вівторок, 20 березня 2012 р.

Ліна Костенко святкує свій день народження.



Відома українська поетеса Ліна Костенко святкує сьогдні свій 82-й день народження. Народилася вона на Київщині, і вже у шкільні роки почала відвідувати літературну студію при журналі «Дніпро», який редагував Андрій Малишко.


Поезія – то все її життя. Вона живе у ній, і творить для неї. Від «Першого вірша, написаного в окопі» і до історичних романів — ось її поезія у всій багатогранності. Ліна Костенко сама по собі — «збагненна і незбагненна».
Аналізувати її поезію — справа неймовірно складна. Тут краще вдаватися до переказів і цитувань – адже для кожного її слова звучать по-своєму…
На публіці Ліна Костенко з'являється рідко, але писати не припиняє. Нещодавно, у минулому році, вона публічно повернулася до свого читача після двадцяти років тиші і майже відлюдного життя.
Презентувала одразу кілька своїх новинок – свій перший прозовий твір «Записки українського самашедшого», поетичні збірки «Річка Геракліта» та «Мадонна перехресть».
За словами Ліни Василівни, до видання книги вибраних поезій її підштовхнула донька (письменниця Оксана Пахльовська), адже востаннє її вибрані поезії видавалися аж 22 роки тому!
Ніби виправдовуючись перед читачами, Ліна Костенко зізнається, що займатися виданням і презентацією поезії не мала часу, бо останнім часом «аж надто «вгрузла» в прозу». «Я багатоверстатниця, і працювала ці роки над кількома романами одночасно, а віршами видавала собі премію», – жартує вона.
Майже місяць тому, під час презентації збірки «Річка Геракліта» у Києві, Ліна Костенко сказала: «Якщо ми переживатимемо якісь дуже красиві речі, ми будемо сильніші, ми випромінюватимемо самодостатність свого сприйняття зовсім інакшого світу... Коли ти людям адресуєш добро, щось красиве в сприйнятті світу, вони ж тобі теж відплачують тим же. Давайте обміняємося цією позитивною красивою енергетикою і саме цим ми будемо сильніші».
Тож хочеться побажати видатній поетесі переживати побільше добра, краси і гармонії разом із здоровим та сильним духом суспільством!



Запам'яталась публіцистична стаття пані Костенко до , 20-ліття Незалежності.Прочитати її можна тут:http://www.day.kiev.ua/214296

Старі записнички не можна викидати.
Там неповторні записи і дати.
Там небуденні навіть наші будні.
Там дивляться нам вслід забуті незабутні. 
© Ліна Костенко

Розкажу тобі думку таємну,
дивний здогад мене обпік:
я залишуся в серці твоєму
на сьогодні, на завтра, навік.
І минатиме час, нанизавши
сотні вражень, імен і країн, –
на сьогодні, на завтра, назавжди! –
ти залишишся в серці моїм.
А чому? То чудна теорема,
на яку ти мене прирік.
То все разом, а ти – окремо.
І сьогодні, і завтра, й навік.
© Ліна Костенко

Господи, пробач мені моє зухвальство, що я сподіваюсь бути почутою? http://dobrovol.org/toread/84/ 


Від Богдана до Івана не було гетьмана.


”Від Богдана до Івана не було гетьмана”. Саме такою влучною приказкою український народ характеризував своїх провідників від середини 17 до початку 18 століття. Зрозуміло, що "Богданом" був Богдан Хмельницький, а "Іваном" - Іван Мазепа. 373 роки від дня народження останнього виповнються сьогодні. Згадаймо деякі історичні події, пов'язані з його ім'ям.



1700 року між Московським царством та Королівством Швецією вибухнула Північна війна - війна за володіння узбережжям Балтійського моря, що мало стратегічне значення для експансії на територію Європи. До військових дій було залучено козацькі полки. Замість того щоб захищати свою землю від безпосередніх ворогів - поляків, татар і турків, українці були тепер змушені битися зі шведськими арміями у далекій Лівонії, Литві чи Центральній Польщі. Керували козацькими полками московитські та німецькі командири. Людські втрати українських частин сягали до 70% особового складу, оскільки вони вважалися гіршими і часто використовували просто як гарматне м'ясо. Моральний дух козаків занепав. 

В той же час в містах і селах Гетьманщини розквартирувалися московитські війська, які завдавали утисків місцевому населенню. Навіть гетьман став відчувати загрозу, коли пішли поголоси про наміри царя замінити його чужоземним генералом чи московитським вельможею. 

Коли польський союзник Карла XII Станіслав Лещинський став погрожувати нападом на Україну, Мазепа звернувся по допомогу до Петра I. Цар, чекаючи наступу шведів, відповів: «Я не можу дати навіть десяти чоловік; боронися, як знаєш». Оскільки Петро І порушив зобов'язання обороняти Україну від ненависних поляків, що являло собою основу угоди 1654 р., український гетьман перестав вважати себе зобов'язаним зберігати вірність цареві.

Восени 1708 р., коли Карл XII ішов походом на Москву, Петро I вдався до тактики випаленої землі, спалюючи усе що могло горіти на шляху шведської армії. Через це війська Карла XII завернули в Україну. Опинившись перед загрозою тотального спустошення свого краю ворожою військовою силою, Мазепа послав гінців до Карла XII із пропозицією укладання військового союзу. Мазепу підтримало кілька тисяч козаків і провідних членів старшини. Відтепер вони мали воювати на боці шведів. Карл XII, у свою чергу зобов'язався у разі потреби надавати збройну підтримку гетьману у боротьбі із зовнішніми загрозами.

Дізнавшись про вчинок Мазепи, Петро I жорстоко помстився. Вже через кілька днів після переходу Мазепи до шведів на гетьманову столицю Батурин напав командуючий російськими військами в Україні князь Меншиков і вирізав усіх жителів, не милуючи ні жінок, ні дітей, а саме місто спалив дотла. 

Звістка про різню в Батурині й терор, що його розпочали в Україні російські війська, заарештовуючи й страчуючи за найменшою підозрою в симпатіях до Мазепи, змінила плани багатьох із потенційних прибічників гетьмана. Не підтримало гетьмана і селянство, оскільки жорстокість російських військ сіяла серед народу жах, і водночас чужоземці-шведи із незнайомою протестантською вірою, викликали в них настороженість. 

Єдиною значною групою українського населення, що таки стала на бік гетьмана, були запорожці. Але за це рішення вони мали дорого заплатити. У травні 1709 р. російські війська зруйнували Січ, а цар видав постійно чинний наказ страчувати на місці кожного пійманого запорожця.

Протягом осені, зими й весни 1708-1709 рр. військові сили суперників маневрували, прагнучи знайти для себе стратегічно вигідні позиції та заручитися підтримкою українського населення. Нарешті 28 червня 1709 р. під Полтавою відбулася битва. Переможцем у ній вийшов Петро І.

Втікаючи після поразки від переслідування російської кінноти, Мазепа і Карл XII знайшли притулок у Молдавії, що належала Османській імперії. Тут, біля міста Бендери, 21 вересня 1709 р. Іван Мазепа помер.

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%9C%D0%B0%D0%B7%D0%B5%D0%BF%D0%B0



четвер, 15 березня 2012 р.

Орест Лютий (випуск 4) "ЛУК'ЯНІВСЬКИЙ СІЗО"



Орест Лютий зі своєю новою піснею про перспективу української влади "ЛУК'ЯНІВСЬКИЙ СІЗО" (увага, інколи не дуже нормативна лексика)

неділя, 4 березня 2012 р.

Відео бою Кличко - Мормек

Бій пройшов за тотальної переваги українця, вінцем якої став нокаут Мормека у 4-му раунді. AFP Володимир здобув 50-у перемогу нокаутом Абсолютний чемпіон світу з боксу у надважкій вазі Володимир Кличко здобув 50-у перемогу нокаутом у своєму 60-у бою в кар'єрі. Кличко нокаутував французького "крузервейта" Жана-Марка Мормека. Бій пройшов за тотальної переваги українця, вінцем якої став нокаут Мормека на другій хвилині 4-го раунду.
Більше читайте тут: http://prosport.tsn.ua/sport/video-boyu-klichko-mormek.html

четвер, 1 березня 2012 р.

"Повстанське танго" - Орест Цимбала і Марта Шпак

Легендарне "Повстанське танго" Ольги Ільків і Марти Пашківської - зв'язкових Головного Командира УПА Романа Шухевича - виконують Орест Цимбала і Марта Шпак у супроводі інструментального ансамблю "Високий Замок" (Львівська обласна філармонія, 18.10.2011)

неділя, 26 лютого 2012 р.

Запорожські козаки.



Дописи недосвідченого фотографа.


Зараз далеко не рідкість наявність цифрового фотоапарата в будинку. Адже зовсім недавно це була не тільки рідкість, навіть можна сказати екзотика, але ще і розкіш. Але все тече, все змінюється і з поширенням цифрової техніки ціни почали знижуватися, а доступність, природно, навпаки, підвищуватися. От і ви стали щасливим власником новенької, або не зовсім новенької, фотокамери. І тепер, після покупки, мова вже не йде про вибір відповідного типу або марки. Тепер залишилось навчитися правильно фотографувати. А функцій може бути дуже багато, але в більшості своїй використовується тільки одна - спуск затвора. Автоматика, звичайно, річ корисна і вкрай зручна, тому що не треба замислюватися про величини витримки, діафрагм, відстаней і т.д. Але, тим не менш, автоматичний режим не може задовольняти всіх потреб при зйомці.А як правильно фотографувати ви може задовольняти всіх потреб при зйомці.А як правильно фотографувати ви можете взнати на сайті

четвер, 16 лютого 2012 р.

Актор і музикант Хью Лорі.

Актор і музикант Хью Лорі, найбільш відомий за головною роллю в серіалі «Доктор Хаус», дасть концерт у Києві 20 червня. Після цього Х'ю Лорі планує виступити в Мінську (22 червня), Санкт-Петербурзі (24 червня) і Москві (25 червня).

пʼятниця, 10 лютого 2012 р.

Отаман.Данило Терпило Зелений війна з більшовиками

Агресія більшовицької Росії і безчинства Муравйова в Києві, коли до стінки ставили за українське слово і вишиванку, змінили позицію отамана. В квітні 1919 року він розпочав боротьбу з російською комуністичною окупаційною владою, яка ще в березні оголосила його поза законом.75% из евреев -- состояла Киевская ЧеКа. 447 евреев -- заняли из 556 руководящих постов во всех отраслях администрации в годы революции [Роберт Вильтон, англичанин, корреспондент газеты «Таймс»].
Розчарувавшись у політиці Радянської Росії, займає Трипілля та вбиває там більшовицьких агітаторів. Отаман Зелений увійшов до підпільного Всеукраїнського ревкому. У зверненні «До селян і робітників України» наголошувалося: «Ми домагаємося такого: — Україна мусить бути незалежною...». Загони Зеленого отримали назву «Першої Київської дивізії». Тоді ж було утворено на Васильківщині й «Другу Київську повстанську дивізію» (отаман Марко Шляховий). Ці дві дивізії були зведені в «Перший повстанський кіш», який очолив отаман Зелений. І вже влітку район Трипілля-Васильків- Мотовилівка-Кагарлик повністю перейшов до рук повстанців.
Більшовицька влада кинула в травні 1919 року проти повстанців зведений загін числом у 21 тисячу вояків Червоної Армії. Червоні задіяли проти повсталих навіть Дніпровську флотилію. Зазнавши поразки, Зелений відступив з Трипілля аж в Переяслав, переправившись через Дніпро. Там його загони з'єдналися з військами отамана Григор'єва.
Але вже в ніч з 26 на 27 червня 1919 року червоні були вибиті з Трипілля 1-м полком Підкови (полковник Максим Удод) та 2-им полком під керівництвом Максима Терпила — двоюрідного брата Зеленого.
Зелений воював проти більшовиків на території Васильківського, Фастівського, Ржищевського, Обухівського та Переяславського повітів сучасної Київської області, а також на території Чернігівської, Полтавської і Подільської губерній.
У Переяславі 15 липня 1919 р. отаман Зелений урочисто, в присутності місцевого люду та свого війська, скасував Переяславську угоду 1654 року про «возз'єднання» з Московією. В цей час його сили вимірювались близько 30 тисяч козаків і старшин.
У вересні 1919 року Зелений з одним із загонів відбув до Кам'янець-Подільського, де зустрічався з урядовцями Директорії і особисто з Симоном Петлюрою. Після цього отаман Зелений провів у своїх військах нараду, де було ухвалено визнання Української Директорії за верховну владу.

субота, 4 лютого 2012 р.

Поезд № 40 Москва - Львов.

Москва, Киевский вокзал:
- Внимание! Внимание! Поезд №40 Москва - Львов отправляется с девятого пути! Дорогие россияне! Берегите себя вдали от родины! А ви, клятi хохли, їдьте й не вертайтесь!!! Счастливого пути россияне!
Брянск:
- Внимание! Со второй платформы отправляется скорый поезд № 40 Москва - Львов! Россияне, одумайтесь пока не поздно! На территории Брянского вокзала работает гостиница, русским - одна ночь бесплатно!
Хутор Михайловский:
... - Всех украинцев просят выйти из вагонов для таможенного досмотра! Руки на вагон! Лицом к составу! Ноги на ширине плеч! Декларация в зубах! Россияне, спокойной ночи.
Конотоп:
- Москалі! Речі з вікон! Гроші на стіл! Декларації в одне місце! Вітаємо українців на Батьківщині! Співвітчизники, списки того, що у вас відібрали на російській митниці - до начальника потягу! Зараз кацапи нам все відшкодують
Київ:
- Увага! Увага! Потяг № 40 Москва - Львів вирушає через дві хвилини. Прохання проводжаючим вийти з вагонів. Вагоны с русскими опаздывают на 8 часов. Щасливої дороги!
Львів:
- Увага! До третьої платформи прибув швидкий потяг № 40 Клята Московія - славетне місто Львів. Зустрічаючі, можете пройти до вагонів по містку. Москальський склад потягу на жаль, весь вийшов на 50-му кілометрі і зараз зі своїми клумаками насолоджується карпатськими краєвидами. Пасажири біля кас московського напрямку! Ви можете зачекати свого потягу на нарах у кімнаті міліції нашого вокзалу.