Таке не повинно повторитись!

95 років тому все почалося з обіцянки кінця війні, рівноправності для громадян, передачі землі тим, хто її обробляє, рятування робітників і службовців від експлуатації.

Замість цього прийшли голод і розруха, терор і громадянська війна, яка тривала ще 4 роки, після того, як закінчилася війна в Європі.

Потім громадян "зрівняли" в рабському стані, позбавивши можливості вибору представників, землю відібрали, були заборонені будь профспілки робітників, крім підконтрольних правлячій партії.

Після цього через руйнування комуністами сформованого укладу в селі і неефективності обробки землі рабами пішов страшний голод, що забрав тільки на Україні близько 2 млн. життів.

Потім знову був страшний терор, а за ним на виробництві було запроваджено кріпосне право.

Потім "людожерський режим" був оголошений братнім і дружнім, йому допомагали воювати, а після вже і з Німеччиною вибухнула страшна війна.

Після цього була пригнічена низка повстань в країнах, куди новий порядок принесли на багнетах, незадоволених і протестуючих відправляли в тюрми, табори, психлікарні.

Нарешті покоління правлячих маніяків-упирів змінилося на покоління правлячих щурів, які не спромігшись на регулярний і безжалісний терор, склали свої партквитки на стіл, розтягнули, що могли, і тримають владу аж до сьогоднішнього дня, часом підкидаючи грошей на рекламу "ах як славно жилося в соціалістичному концтаборі ".

Який з цього можна винести урок?

Буває так, що диктатура буває виправданою, але лише на короткий час і ніяк не всупереч волі більшості. Спроба утримати владу будь-якою ціною веде лише до страшних злочинів.

Від спроб вирішення конфлікту між працею і капіталом шляхом сверконцентраціі капіталу в руках деспотичного, тоталітарного режиму праця лише програє, в цих умовах йому протистоїть єдиний наймач, який єдиновладно контролює армію, поліцію, суди.

А коли позбавлений конкуренції лад загниває і руйнується під тягарем власних злочинів і дурості, то на його руїнах залишається натовп кріпаків, рабів, позбавлених ​​всяких громадянських інститутів, заляканих і не спроможних до самоорганізації, які розучилися боротися за свої права і все доводиться починати з нуля.

Загибель володарів відбувається від надмірної влади володарів. Пам'ятайте про це, коли вам запропонують бути гегемоном, в соціальному чи, в національному чи плані.

Пом'янімо усіх, хто хильнув із цієї гіркої чаші в XX столітті.

За текст подяка shelmenko