Публікації
Поразка партії Саакашвілі на виборах вкотре підтвердила аксіому: "совок" практично не піддається перевихованню, зміни в свідомості людей за 70 років відбулися чи не на генетичному рівні.
Менш ніж за 10 років з напівзруйнованої злиденної країни, в столиці якої електрику включали за розкладом, а середня пенсія дорівнювала 5 доларам, було створено державу,
що динамічно розвивається, наздогнала і перегнала за темпами розвитку більшість країн "пострадянського простору".
Була повністю знищена корупція, створена правоохоронна система, про яку жителі РФ або України можуть лише мріяти: абсолютно прозора, де поліцейський в першу чергу "друг людини", а не тупе "мурло" з гумовим кийком, що оббирає дрібних підприємців і збирає "бакшиш" на дорогах.
Була ліквідована і організована, і "вулична" злочинність, а "злодії в законі", які ще за радянської влади перетворилися в республіці в паралельну владу, були змушені або емігрувати в СНД, або відправитися "на зону".
Під час кризи 2008-2009 місцева валюта не тільки не обвалилася, як рубль, гривня чи пізніше "зайчик", а навіть зміцнилася ...
По суті, склалося враження, що ще 5-10 років, і Грузія реально зможе почати переговори про вступ до ЄС: стрімкий прогрес був очевидний, ніде в колишньому "совку" за такий короткий термін не створювалося цивілізована держава.
І все було б як у казці, якби не люмпенізована свідомість більшості жителів колишнього "великого і могутнього".
"Радянська людина" не вміє чекати, не вміє працювати на перспективу, не хоче брати на себе відповідальність за власне майбутнє.
Вона хоче величезних зарплат, пенсій, безкоштовного житла і "доброго дядька", який їй все це обіцяє.
Саакашвілі цього не обіцяв і, можливо, це головна його помилка: будь-які перспективи у свідомості "совка" ніщо в порівнянні з безкоштовною "пайкою", до якої він так звик при "розвинутому соціалізмі". І діти його, які цього "соціалізму" не бачили, на підсвідомому рівні до цієї "пайки" прагнуть, і внуки будуть прагнути ...
Як чинити в таких випадках відмінно показує приклад Республіки Корея: за майже 40 років жорсткого національного режиму з її населення виховали повноцінних громадян сучасного світу, "вибивши" з них будь устремління до "соціальної справедливості" та інших химер комуністичної фразеології.
На жаль, Саакашвілі не зміг (а напевно, не захотів в першу чергу) виступити в ролі диктатора (та й дозволили б йому це "демократи" з ЄС, великі друзі "Газпрому" і дбайливці "за права людини"?).
І тепер навряд чи Грузію чекає щось краще, ніж те болото, в якому вже 20 років борсається вся СНГовія ...
Була повністю знищена корупція, створена правоохоронна система, про яку жителі РФ або України можуть лише мріяти: абсолютно прозора, де поліцейський в першу чергу "друг людини", а не тупе "мурло" з гумовим кийком, що оббирає дрібних підприємців і збирає "бакшиш" на дорогах.
Була ліквідована і організована, і "вулична" злочинність, а "злодії в законі", які ще за радянської влади перетворилися в республіці в паралельну владу, були змушені або емігрувати в СНД, або відправитися "на зону".
Під час кризи 2008-2009 місцева валюта не тільки не обвалилася, як рубль, гривня чи пізніше "зайчик", а навіть зміцнилася ...
По суті, склалося враження, що ще 5-10 років, і Грузія реально зможе почати переговори про вступ до ЄС: стрімкий прогрес був очевидний, ніде в колишньому "совку" за такий короткий термін не створювалося цивілізована держава.
І все було б як у казці, якби не люмпенізована свідомість більшості жителів колишнього "великого і могутнього".
"Радянська людина" не вміє чекати, не вміє працювати на перспективу, не хоче брати на себе відповідальність за власне майбутнє.
Вона хоче величезних зарплат, пенсій, безкоштовного житла і "доброго дядька", який їй все це обіцяє.
Саакашвілі цього не обіцяв і, можливо, це головна його помилка: будь-які перспективи у свідомості "совка" ніщо в порівнянні з безкоштовною "пайкою", до якої він так звик при "розвинутому соціалізмі". І діти його, які цього "соціалізму" не бачили, на підсвідомому рівні до цієї "пайки" прагнуть, і внуки будуть прагнути ...
Як чинити в таких випадках відмінно показує приклад Республіки Корея: за майже 40 років жорсткого національного режиму з її населення виховали повноцінних громадян сучасного світу, "вибивши" з них будь устремління до "соціальної справедливості" та інших химер комуністичної фразеології.
На жаль, Саакашвілі не зміг (а напевно, не захотів в першу чергу) виступити в ролі диктатора (та й дозволили б йому це "демократи" з ЄС, великі друзі "Газпрому" і дбайливці "за права людини"?).
І тепер навряд чи Грузію чекає щось краще, ніж те болото, в якому вже 20 років борсається вся СНГовія ...
Немає коментарів:
Дописати коментар