Хто ясно мислить, той ясно формулює.
Iscriviti a vagabondo_str
Публікації
Усі коментарі
середа, 28 березня 2012 р.
неділя, 25 березня 2012 р.
вівторок, 20 березня 2012 р.
Ліна Костенко святкує свій день народження.
Відома українська поетеса Ліна Костенко святкує сьогдні свій 82-й день народження. Народилася вона на Київщині, і вже у шкільні роки почала відвідувати літературну студію при журналі «Дніпро», який редагував Андрій Малишко.
Поезія – то все її життя. Вона живе у ній, і творить для неї. Від «Першого вірша, написаного в окопі» і до історичних романів — ось її поезія у всій багатогранності. Ліна Костенко сама по собі — «збагненна і незбагненна».
Аналізувати її поезію — справа неймовірно складна. Тут краще вдаватися до переказів і цитувань – адже для кожного її слова звучать по-своєму…
На публіці Ліна Костенко з'являється рідко, але писати не припиняє. Нещодавно, у минулому році, вона публічно повернулася до свого читача після двадцяти років тиші і майже відлюдного життя.
Презентувала одразу кілька своїх новинок – свій перший прозовий твір «Записки українського самашедшого», поетичні збірки «Річка Геракліта» та «Мадонна перехресть».
За словами Ліни Василівни, до видання книги вибраних поезій її підштовхнула донька (письменниця Оксана Пахльовська), адже востаннє її вибрані поезії видавалися аж 22 роки тому!
Ніби виправдовуючись перед читачами, Ліна Костенко зізнається, що займатися виданням і презентацією поезії не мала часу, бо останнім часом «аж надто «вгрузла» в прозу». «Я багатоверстатниця, і працювала ці роки над кількома романами одночасно, а віршами видавала собі премію», – жартує вона.
Майже місяць тому, під час презентації збірки «Річка Геракліта» у Києві, Ліна Костенко сказала: «Якщо ми переживатимемо якісь дуже красиві речі, ми будемо сильніші, ми випромінюватимемо самодостатність свого сприйняття зовсім інакшого світу... Коли ти людям адресуєш добро, щось красиве в сприйнятті світу, вони ж тобі теж відплачують тим же. Давайте обміняємося цією позитивною красивою енергетикою і саме цим ми будемо сильніші».
Тож хочеться побажати видатній поетесі переживати побільше добра, краси і гармонії разом із здоровим та сильним духом суспільством!
Запам'яталась публіцистична стаття пані Костенко до , 20-ліття Незалежності.Прочитати її можна тут:http://www.day.kiev.ua/
Старі записнички не можна викидати.
Там неповторні записи і дати.Там небуденні навіть наші будні.
Там дивляться нам вслід забуті незабутні.
© Ліна Костенко
Розкажу тобі думку таємну,
дивний здогад мене обпік:я залишуся в серці твоєму
на сьогодні, на завтра, навік.
І минатиме час, нанизавши
сотні вражень, імен і країн, –
на сьогодні, на завтра, назавжди! –
ти залишишся в серці моїм.
А чому? То чудна теорема,
на яку ти мене прирік.
То все разом, а ти – окремо.
І сьогодні, і завтра, й навік.
© Ліна Костенко
Господи, пробач мені моє зухвальство, що я сподіваюсь бути почутою? http://dobrovol.org/toread/84/
Від Богдана до Івана не було гетьмана.
”Від Богдана до Івана не було гетьмана”. Саме такою влучною приказкою український народ характеризував своїх провідників від середини 17 до початку 18 століття. Зрозуміло, що "Богданом" був Богдан Хмельницький, а "Іваном" - Іван Мазепа. 373 роки від дня народження останнього виповнються сьогодні. Згадаймо деякі історичні події, пов'язані з його ім'ям.
1700 року між Московським царством та Королівством Швецією вибухнула Північна війна - війна за володіння узбережжям Балтійського моря, що мало стратегічне значення для експансії на територію Європи. До військових дій було залучено козацькі полки. Замість того щоб захищати свою землю від безпосередніх ворогів - поляків, татар і турків, українці були тепер змушені битися зі шведськими арміями у далекій Лівонії, Литві чи Центральній Польщі. Керували козацькими полками московитські та німецькі командири. Людські втрати українських частин сягали до 70% особового складу, оскільки вони вважалися гіршими і часто використовували просто як гарматне м'ясо. Моральний дух козаків занепав.
В той же час в містах і селах Гетьманщини розквартирувалися московитські війська, які завдавали утисків місцевому населенню. Навіть гетьман став відчувати загрозу, коли пішли поголоси про наміри царя замінити його чужоземним генералом чи московитським вельможею.
Коли польський союзник Карла XII Станіслав Лещинський став погрожувати нападом на Україну, Мазепа звернувся по допомогу до Петра I. Цар, чекаючи наступу шведів, відповів: «Я не можу дати навіть десяти чоловік; боронися, як знаєш». Оскільки Петро І порушив зобов'язання обороняти Україну від ненависних поляків, що являло собою основу угоди 1654 р., український гетьман перестав вважати себе зобов'язаним зберігати вірність цареві.
Восени 1708 р., коли Карл XII ішов походом на Москву, Петро I вдався до тактики випаленої землі, спалюючи усе що могло горіти на шляху шведської армії. Через це війська Карла XII завернули в Україну. Опинившись перед загрозою тотального спустошення свого краю ворожою військовою силою, Мазепа послав гінців до Карла XII із пропозицією укладання військового союзу. Мазепу підтримало кілька тисяч козаків і провідних членів старшини. Відтепер вони мали воювати на боці шведів. Карл XII, у свою чергу зобов'язався у разі потреби надавати збройну підтримку гетьману у боротьбі із зовнішніми загрозами.
Дізнавшись про вчинок Мазепи, Петро I жорстоко помстився. Вже через кілька днів після переходу Мазепи до шведів на гетьманову столицю Батурин напав командуючий російськими військами в Україні князь Меншиков і вирізав усіх жителів, не милуючи ні жінок, ні дітей, а саме місто спалив дотла.
Звістка про різню в Батурині й терор, що його розпочали в Україні російські війська, заарештовуючи й страчуючи за найменшою підозрою в симпатіях до Мазепи, змінила плани багатьох із потенційних прибічників гетьмана. Не підтримало гетьмана і селянство, оскільки жорстокість російських військ сіяла серед народу жах, і водночас чужоземці-шведи із незнайомою протестантською вірою, викликали в них настороженість.
Єдиною значною групою українського населення, що таки стала на бік гетьмана, були запорожці. Але за це рішення вони мали дорого заплатити. У травні 1709 р. російські війська зруйнували Січ, а цар видав постійно чинний наказ страчувати на місці кожного пійманого запорожця.
Протягом осені, зими й весни 1708-1709 рр. військові сили суперників маневрували, прагнучи знайти для себе стратегічно вигідні позиції та заручитися підтримкою українського населення. Нарешті 28 червня 1709 р. під Полтавою відбулася битва. Переможцем у ній вийшов Петро І.
Втікаючи після поразки від переслідування російської кінноти, Мазепа і Карл XII знайшли притулок у Молдавії, що належала Османській імперії. Тут, біля міста Бендери, 21 вересня 1709 р. Іван Мазепа помер.
http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D0%B
1700 року між Московським царством та Королівством Швецією вибухнула Північна війна - війна за володіння узбережжям Балтійського моря, що мало стратегічне значення для експансії на територію Європи. До військових дій було залучено козацькі полки. Замість того щоб захищати свою землю від безпосередніх ворогів - поляків, татар і турків, українці були тепер змушені битися зі шведськими арміями у далекій Лівонії, Литві чи Центральній Польщі. Керували козацькими полками московитські та німецькі командири. Людські втрати українських частин сягали до 70% особового складу, оскільки вони вважалися гіршими і часто використовували просто як гарматне м'ясо. Моральний дух козаків занепав.
В той же час в містах і селах Гетьманщини розквартирувалися московитські війська, які завдавали утисків місцевому населенню. Навіть гетьман став відчувати загрозу, коли пішли поголоси про наміри царя замінити його чужоземним генералом чи московитським вельможею.
Коли польський союзник Карла XII Станіслав Лещинський став погрожувати нападом на Україну, Мазепа звернувся по допомогу до Петра I. Цар, чекаючи наступу шведів, відповів: «Я не можу дати навіть десяти чоловік; боронися, як знаєш». Оскільки Петро І порушив зобов'язання обороняти Україну від ненависних поляків, що являло собою основу угоди 1654 р., український гетьман перестав вважати себе зобов'язаним зберігати вірність цареві.
Восени 1708 р., коли Карл XII ішов походом на Москву, Петро I вдався до тактики випаленої землі, спалюючи усе що могло горіти на шляху шведської армії. Через це війська Карла XII завернули в Україну. Опинившись перед загрозою тотального спустошення свого краю ворожою військовою силою, Мазепа послав гінців до Карла XII із пропозицією укладання військового союзу. Мазепу підтримало кілька тисяч козаків і провідних членів старшини. Відтепер вони мали воювати на боці шведів. Карл XII, у свою чергу зобов'язався у разі потреби надавати збройну підтримку гетьману у боротьбі із зовнішніми загрозами.
Дізнавшись про вчинок Мазепи, Петро I жорстоко помстився. Вже через кілька днів після переходу Мазепи до шведів на гетьманову столицю Батурин напав командуючий російськими військами в Україні князь Меншиков і вирізав усіх жителів, не милуючи ні жінок, ні дітей, а саме місто спалив дотла.
Звістка про різню в Батурині й терор, що його розпочали в Україні російські війська, заарештовуючи й страчуючи за найменшою підозрою в симпатіях до Мазепи, змінила плани багатьох із потенційних прибічників гетьмана. Не підтримало гетьмана і селянство, оскільки жорстокість російських військ сіяла серед народу жах, і водночас чужоземці-шведи із незнайомою протестантською вірою, викликали в них настороженість.
Єдиною значною групою українського населення, що таки стала на бік гетьмана, були запорожці. Але за це рішення вони мали дорого заплатити. У травні 1709 р. російські війська зруйнували Січ, а цар видав постійно чинний наказ страчувати на місці кожного пійманого запорожця.
Протягом осені, зими й весни 1708-1709 рр. військові сили суперників маневрували, прагнучи знайти для себе стратегічно вигідні позиції та заручитися підтримкою українського населення. Нарешті 28 червня 1709 р. під Полтавою відбулася битва. Переможцем у ній вийшов Петро І.
Втікаючи після поразки від переслідування російської кінноти, Мазепа і Карл XII знайшли притулок у Молдавії, що належала Османській імперії. Тут, біля міста Бендери, 21 вересня 1709 р. Іван Мазепа помер.
http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D0%B
четвер, 15 березня 2012 р.
Орест Лютий (випуск 4) "ЛУК'ЯНІВСЬКИЙ СІЗО"
Орест Лютий зі своєю новою піснею про перспективу української влади "ЛУК'ЯНІВСЬКИЙ СІЗО" (увага, інколи не дуже нормативна лексика)
пʼятниця, 9 березня 2012 р.
неділя, 4 березня 2012 р.
Відео бою Кличко - Мормек
Бій пройшов за тотальної переваги українця, вінцем якої став нокаут Мормека у 4-му раунді. AFP Володимир здобув 50-у перемогу нокаутом Абсолютний чемпіон світу з боксу у надважкій вазі Володимир Кличко здобув 50-у перемогу нокаутом у своєму 60-у бою в кар'єрі. Кличко нокаутував французького "крузервейта" Жана-Марка Мормека. Бій пройшов за тотальної переваги українця, вінцем якої став нокаут Мормека на другій хвилині 4-го раунду.
Більше читайте тут: http://prosport.tsn.ua/sport/video-boyu-klichko-mormek.html
Більше читайте тут: http://prosport.tsn.ua/sport/video-boyu-klichko-mormek.html
четвер, 1 березня 2012 р.
"Повстанське танго" - Орест Цимбала і Марта Шпак
Легендарне "Повстанське танго" Ольги Ільків і Марти Пашківської - зв'язкових Головного Командира УПА Романа Шухевича - виконують Орест Цимбала і Марта Шпак у супроводі інструментального ансамблю "Високий Замок" (Львівська обласна філармонія, 18.10.2011)
Підписатися на:
Дописи (Atom)