Публікації
Ці слова пригадалися, коли опинилася наодинці з картинами художника, мого земляка — Ігоря Завозіна. В листопаді відбулась його чергова персональна виставка в нашому місті.
Знаю п. Ігоря давно, ще з студентських років, коли вибрала собі тему для курсової робити "Художники Стрийщини". Ще тоді була зачарована його роботами й ним самим, як гарним і галантним чоловіком. Потім неодноразово зустрічались на відкритті колективних виставок культурно-мистецького об'єднання "Стрий-ко", на Маланчиному вечорі. Минуло кілька років... Чергова зустріч додала настрою, отримала справжню насолоду від спілкування, як з майстром, так і з його творами. Надзвичайно багатий внутрішній світ митця живе в його полотнах: виразних, яскравих, емоційних, надзвичайно світлих і добрих, додалось більше яскравих барв.
Ігор та Олег Завозіни були братами-близнюками. Вони народилися 20 липня 1959 року в місті Стрию. Батько хлопців був військовим, помер, коли їм не було ще й року. Матері, яка працювала медсестрою в міській лікарні, важко було забезпечувати сім’ю з трьох дітей (є ще старший брат). Тому їм довелося рано звикати до праці.
Брати закінчили Стрийську середню школу № 4. Навчалися не дуже добре. Улюбленими предметами Олега були фізкультура та малювання. Ігор захоплювався марками. У вільний час підробляв, працюючи на будівництві. З першого класу хлопці займалися у різних гуртках: відвідували художню студію при Будинку піонерів, туристичний гурток, спортивну секцію. З душевною теплотою згадують брати свого вчителя зі студії, який заохочував і розвивав творчі починання дітей-сиріт та дітей з бідних сімей.
Після дев’ятого класу Ігор та Олег поступили у Львівське художнє училище ім. Труша. Брати були дуже схожими зовнішньо й інколи використовували цю схожість. Поступити в омріяний навчальний заклад з першої спроби не вдалося: один з братів краще здав екзамен з графіки, другий - з живопису, приймальна комісія брала на навчання лише одного. А так, як хлопці змалечку були нерозлийвода, вирішили спробувати вступити наступного року, але обов'язково вдвох. В студентські роки на життя заробляли оформляючи дипломні і курсові роботи.
Потім була служба в армії. Олег Завозін служив у Ленінграді, охороняв Ермітаж. Мав можливість більше 80 разів обійти всі зали Музею, детально ознайомитись з безцінною експозицією. Після служби пробував вступити до Ленінградської Академії мистецтв.
Після повернення додому брати працювали три роки разом у Стрийській художній майстерні. Згодом Олег переїхав до Моршина, де викладав у Школі мистецтв. Він створював художні шрифти, малював ікони. Обоє художників ретельно готувалися до створення нових образів: вивчали відповідну літературу, відвідували храми, роздумували над кожною деталлю роботи. Олег вивчав японську і китайську мови. Стверджував, що ієрогліфи цих мов допомагають у живописі. Працював, слухаючи спокійну музику. Любив гірські мандрівки, часто залишався на одинці з природою. На жаль його життя трагічно обірвалося.
По іншому склалася доля Ігоря Завозіна. Працював сім років головним художником Стрийської художньої майстерні при Львівському художньому комбінаті. Разом з братом Олегом та Ярославом Марусяком організував кооператив «Спектр» у містечку Моршин. Захоплювався геральдикою, зібрав на протязі двох років повну колекцію давніх і сучасних гербів нашого міста. Працює Ігор Завозін в таких видах мистецтва, як живопис, графіка, декоративно-прикладне мистецтво, є неперевершеним майстром мініатюри. Дивовижною є мініатюра "Циганське весілля", розміром 1х1 см, на якій художник зумів розмістити та написати в деталях 40 фігур людей. Ця робота побувала на кількох міжнародних виставках мініатюр. Тематика його робіт різноманітна: пейзажі, натюрморти, портрети, роботи з духовним філософським змістом. Унікальною є створена ним колекція писанок.
Художник є членом організації «Просвіта» Стрия. Оформляв експозицію Стрийського Краєзнавчого музею "Верховина", працював над розписом церков Стрийського району і містечка Моршин.
З 1981 року і по сьогоднішній день Ігор Завозін був учасником 17 загальних виставок, 4 персональних у місті Стрию, молодіжної виставки в США (Філадельфія, 1994 р.) та двох виставок у Японії (1993 та 1996 рр.). У 1996 р. мав персональну виставку в Польщі (м. Жешув).
У квітні 2008 року за поданням Львівської організації Спілки художників Ігоря Завозіна прийняли до Національної Спілки художників України.
PS: Попри всі досягнення і відомість в мистецьких колах України та за кордоном, Ігор залишається скромним, малослівним, з тонким почуттям гумору чоловіком, з яким приємно спілкуватись. З радістю навчає свого мистецтва молоде покоління.
Наприкінці нашої з ним розмови попросив додати до статті про нього ці рядки:
Шкодую, що пізно пізнав я Творця, бо я є остання паршива вівця...
Ігор Завозін
Знаю п. Ігоря давно, ще з студентських років, коли вибрала собі тему для курсової робити "Художники Стрийщини". Ще тоді була зачарована його роботами й ним самим, як гарним і галантним чоловіком. Потім неодноразово зустрічались на відкритті колективних виставок культурно-мистецького об'єднання "Стрий-ко", на Маланчиному вечорі. Минуло кілька років... Чергова зустріч додала настрою, отримала справжню насолоду від спілкування, як з майстром, так і з його творами. Надзвичайно багатий внутрішній світ митця живе в його полотнах: виразних, яскравих, емоційних, надзвичайно світлих і добрих, додалось більше яскравих барв.
Ігор та Олег Завозіни були братами-близнюками. Вони народилися 20 липня 1959 року в місті Стрию. Батько хлопців був військовим, помер, коли їм не було ще й року. Матері, яка працювала медсестрою в міській лікарні, важко було забезпечувати сім’ю з трьох дітей (є ще старший брат). Тому їм довелося рано звикати до праці.
Брати закінчили Стрийську середню школу № 4. Навчалися не дуже добре. Улюбленими предметами Олега були фізкультура та малювання. Ігор захоплювався марками. У вільний час підробляв, працюючи на будівництві. З першого класу хлопці займалися у різних гуртках: відвідували художню студію при Будинку піонерів, туристичний гурток, спортивну секцію. З душевною теплотою згадують брати свого вчителя зі студії, який заохочував і розвивав творчі починання дітей-сиріт та дітей з бідних сімей.
Після дев’ятого класу Ігор та Олег поступили у Львівське художнє училище ім. Труша. Брати були дуже схожими зовнішньо й інколи використовували цю схожість. Поступити в омріяний навчальний заклад з першої спроби не вдалося: один з братів краще здав екзамен з графіки, другий - з живопису, приймальна комісія брала на навчання лише одного. А так, як хлопці змалечку були нерозлийвода, вирішили спробувати вступити наступного року, але обов'язково вдвох. В студентські роки на життя заробляли оформляючи дипломні і курсові роботи.
Потім була служба в армії. Олег Завозін служив у Ленінграді, охороняв Ермітаж. Мав можливість більше 80 разів обійти всі зали Музею, детально ознайомитись з безцінною експозицією. Після служби пробував вступити до Ленінградської Академії мистецтв.
Після повернення додому брати працювали три роки разом у Стрийській художній майстерні. Згодом Олег переїхав до Моршина, де викладав у Школі мистецтв. Він створював художні шрифти, малював ікони. Обоє художників ретельно готувалися до створення нових образів: вивчали відповідну літературу, відвідували храми, роздумували над кожною деталлю роботи. Олег вивчав японську і китайську мови. Стверджував, що ієрогліфи цих мов допомагають у живописі. Працював, слухаючи спокійну музику. Любив гірські мандрівки, часто залишався на одинці з природою. На жаль його життя трагічно обірвалося.
По іншому склалася доля Ігоря Завозіна. Працював сім років головним художником Стрийської художньої майстерні при Львівському художньому комбінаті. Разом з братом Олегом та Ярославом Марусяком організував кооператив «Спектр» у містечку Моршин. Захоплювався геральдикою, зібрав на протязі двох років повну колекцію давніх і сучасних гербів нашого міста. Працює Ігор Завозін в таких видах мистецтва, як живопис, графіка, декоративно-прикладне мистецтво, є неперевершеним майстром мініатюри. Дивовижною є мініатюра "Циганське весілля", розміром 1х1 см, на якій художник зумів розмістити та написати в деталях 40 фігур людей. Ця робота побувала на кількох міжнародних виставках мініатюр. Тематика його робіт різноманітна: пейзажі, натюрморти, портрети, роботи з духовним філософським змістом. Унікальною є створена ним колекція писанок.
Художник є членом організації «Просвіта» Стрия. Оформляв експозицію Стрийського Краєзнавчого музею "Верховина", працював над розписом церков Стрийського району і містечка Моршин.
З 1981 року і по сьогоднішній день Ігор Завозін був учасником 17 загальних виставок, 4 персональних у місті Стрию, молодіжної виставки в США (Філадельфія, 1994 р.) та двох виставок у Японії (1993 та 1996 рр.). У 1996 р. мав персональну виставку в Польщі (м. Жешув).
У квітні 2008 року за поданням Львівської організації Спілки художників Ігоря Завозіна прийняли до Національної Спілки художників України.
PS: Попри всі досягнення і відомість в мистецьких колах України та за кордоном, Ігор залишається скромним, малослівним, з тонким почуттям гумору чоловіком, з яким приємно спілкуватись. З радістю навчає свого мистецтва молоде покоління.
Наприкінці нашої з ним розмови попросив додати до статті про нього ці рядки:
Шкодую, що пізно пізнав я Творця, бо я є остання паршива вівця...
Ігор Завозін
Немає коментарів:
Дописати коментар