- Всім однаково добре ніколи не буває. Завжди знайдеться така сволота, яка буде почуватися краще інших.І нічого з цим не зробиш.
-----
Ну от казали мені розумні люди:роби так,щоб начальник ніколи не здогадався,що ти дійсно розумніший від нього.А я їх не послухав?! Ну і хто я після цього-ідійот чи ...
-----
У нас фемінізм приречений - жінка, будучи в ресторані з чоловіком, ніколи не стане платити за себе.
-----
Всьому є термін зберігання. Навіть подружній вірності...
Ежедневный Журнал
вівторок, 31 травня 2011 р.
Думки вголос.
«Норильське повстання 70 % становили вояки Упа 1-3.
"Честь" изобретения этих знаменитых лагерей смерти принадлежит иудею Натану (Нафталию) Ароновичу Френкелю, о чем из "скромности" западная печать никогда не упоминает,Що таке ГУЛАГ сьогодні знають всі в цілому світі... Натомість, менше світові відомо про життя в окремих таборах, розташованих по всьому колишньому Радянському Союзу. А це тому, що до середини ХХ століття мало хто повертався звідти живим, бо амністій для приречених, власне - приречених на смерть - не було. Щойно події 50-х років, які мали місце в цих таборах, дещо змінили ситуацію.В травні 1953 року прапори, підняті над виробничою зоною Горстроя, сповістили населення Норильська про страйк політв'язнів Горлагу - Головного особо-режимного табору. Доведені до відчаю нелюдськими умовами життя беззбройні в'язні повстали і ствердили, що людську гідність перемогти не можливо. Одночасно застрайкувало біля 20 тисяч в'язнів, серед яких майже 70 відсотків становили українці-вояки УПА і члени ОУН, які очолили цей спалах волі... "Повстання духу", як потім історики назвуть цей страйк, продовжувався 69 днів, майже стільки, скільки тривала Паризька комуна...А далі була Воркута, Кенгір, скасування ГУЛАГу, хрущовська відлига, шістдесятники...Цю маловідому і героїчну сторінку в історії України відкриває наш фільм
неділя, 29 травня 2011 р.
Першы анімацыйны фільм "Будзьма беларусамі!"
Першы прафесійна зроблены анімацыйны фільм, прысвечаны гісторыі Беларусі ад яе пачатку да нашых дзён. Мультфільм з'яўляецца цэнтральнай, але далёка не фінальнай падзеяй сумеснага праекту "БудзьмаTUT" культурніцкай кампаніі "Будзьма беларусамі!" і парталу TUT.BY. Праект мае на мэце зацікавіць беларускай гісторыяй і культурай шырокае кола людзей. Стваральнікі праекта перакананыя, што менавіта гэтыя каштоўнасці сёння могуць аб'яднаць такіх розных беларусаў.
субота, 28 травня 2011 р.
четвер, 26 травня 2011 р.
Blitz alla statua di Wojtyla a Roma Termini, Giovanni Paolo secondo chi?
Після відкриття пам'ятника Джованні Паоло ІІ на площі перед Терміні(головна залізнична станція Риму) розпочалось паломництво і дискусії щодо естетичної цінності постаменту.Більшість оцінок-це незрозуміло що.Через сайт в Неті проводиться референдум,за результатами якого цю купу міді можуть забрати.Скульптор після тижня критики зібрав валізи і втік з Риму.
середа, 25 травня 2011 р.
1921: Пілсудський вибачається перед солдатами Петлюри.
Керівник Польщі вибачається перед солдатами Армії УНР за те, що польські політики їх зрадили, уклавши мирний договір з УРСР. Уривок з історичного серіалу, яких в Україні ще й не почали знімати.
Це відео є реконструкцією подій, які нібито мали місце 90 років тому - у травні 1921 року в таборі інтернованих вояків Армії УНР під польським Щипіорном. Керівник польської держави Юзеф Пілсудський вибачається перед петлюрівськими солдатами.
У квітні 1920 року УНР і Польща уклали Варшавський договір, згідно з яким сторони мали вести спільну військову діяльність проти більшовиків і радянських військ. При цьому Петлюра згодився віддати польській державі Галичину і Волинь.
У травні 1920-го союзні польсько-українські сили взяли Київ, але очікуваної підтримки українських повстанців не здобули. Скориставшись нагодою, повстанці вигнали більшовиків (гарний приклад - повстання у придеснянських селах біля Києва), але громили й поляків, з якими пов'язували соціальні утиски недавніх часів.
Оспіваний Ісааком Бабелем більшовицький контрнаступ вдалося зупинити аж під Варшавою - не останню роль в "чуді над Віслою" відіграли дешифрувальники радіограм з Варшави і Львова, а також 6-та дивізія армії УНР під командуванням генерала Безручка.
У березні 1921 року Польща укладає новий мирний договір - у Ризі - з РРФСР та УРСР. УНР у цьому договорі місця не знайшлося - її солдат інтернували, а політичні діячі розпочали життя в еміграції.
"Незнаному козакові". Православне кладовище Армії УНР у Варшаві
Деякі історики вважають, що Пілсудський, який хотів будувати інтернаціональну державу "Міжмор'я" (як спадщину ранньомодерної Речі Посполитої), був проти Ризького договору, але його політичні опоненти взяли гору. І от після цього нібито він і приїхав вибачатися перед українцями.
Представлений кіноуривок (епізод з телевізійного серіалу "Маршал Пілсудський", знятого "Телевізією польською" у 2000 році) є цікавим і з точки зору формування історичної пам'яті.
Можна багато до чого причепитися - і до форми Залізного хреста УНР, якого віддає український офіцер (актор Станіслав Брудни), і до "Реве та стогне..." польською мовою, і до пафосного образу Пілсудського - але подібні серіали формують спільну ідентичність, розважають і розповідають про минуле твоєї країни.
Голлівудський бойовик про російсько-грузинську війну (ВІДЕО)
Ви знаєте аналогічну вітчизняну "мейнстрімну" продукцію про Петлюру? Про Скрипника, Шептицького, Щербицького? Про будь-кого з наших відомих історичних діячів. Напишіть у коментах, цікаво буде подивитися.
http://www.istpravda.com.ua/videos/2011/05/24/40185/
Це відео є реконструкцією подій, які нібито мали місце 90 років тому - у травні 1921 року в таборі інтернованих вояків Армії УНР під польським Щипіорном. Керівник польської держави Юзеф Пілсудський вибачається перед петлюрівськими солдатами.
У квітні 1920 року УНР і Польща уклали Варшавський договір, згідно з яким сторони мали вести спільну військову діяльність проти більшовиків і радянських військ. При цьому Петлюра згодився віддати польській державі Галичину і Волинь.
У травні 1920-го союзні польсько-українські сили взяли Київ, але очікуваної підтримки українських повстанців не здобули. Скориставшись нагодою, повстанці вигнали більшовиків (гарний приклад - повстання у придеснянських селах біля Києва), але громили й поляків, з якими пов'язували соціальні утиски недавніх часів.
Оспіваний Ісааком Бабелем більшовицький контрнаступ вдалося зупинити аж під Варшавою - не останню роль в "чуді над Віслою" відіграли дешифрувальники радіограм з Варшави і Львова, а також 6-та дивізія армії УНР під командуванням генерала Безручка.
У березні 1921 року Польща укладає новий мирний договір - у Ризі - з РРФСР та УРСР. УНР у цьому договорі місця не знайшлося - її солдат інтернували, а політичні діячі розпочали життя в еміграції.
"Незнаному козакові". Православне кладовище Армії УНР у Варшаві
Деякі історики вважають, що Пілсудський, який хотів будувати інтернаціональну державу "Міжмор'я" (як спадщину ранньомодерної Речі Посполитої), був проти Ризького договору, але його політичні опоненти взяли гору. І от після цього нібито він і приїхав вибачатися перед українцями.
Представлений кіноуривок (епізод з телевізійного серіалу "Маршал Пілсудський", знятого "Телевізією польською" у 2000 році) є цікавим і з точки зору формування історичної пам'яті.
Можна багато до чого причепитися - і до форми Залізного хреста УНР, якого віддає український офіцер (актор Станіслав Брудни), і до "Реве та стогне..." польською мовою, і до пафосного образу Пілсудського - але подібні серіали формують спільну ідентичність, розважають і розповідають про минуле твоєї країни.
Голлівудський бойовик про російсько-грузинську війну (ВІДЕО)
Ви знаєте аналогічну вітчизняну "мейнстрімну" продукцію про Петлюру? Про Скрипника, Шептицького, Щербицького? Про будь-кого з наших відомих історичних діячів. Напишіть у коментах, цікаво буде подивитися.
http://www.istpravda.com.ua/videos/2011/05/24/40185/
вівторок, 24 травня 2011 р.
Хамство и троллинг в интернете.
Научно - популярный ролик, от Алёны Прихидько, кандидата психологических наук, психолога-консультанта, доцента кафедры соц. психологии РГГУ
понеділок, 23 травня 2011 р.
Ода канонічєской!
Как землю любіт спутнік,
как самольот - віраж,
так нежно любіт руССкій
C2H5OH.
Бєрьозьі і рябіньі
і край родімьій наш,
но всьо ж мілєє сердцу
C2H5OH.
І пусть в странє помойка,
не пропадьот кураж!
Тьі прінімай ліш стойко
C2H5OH.
А польіхньот войньі пожар,
нам как воєнньій марш
родімьій будєт перегар
C2H5OH.
http://vagabondo-str.livejournal.com/friends
Прозріння в День Перемоги (оповідання).
Присвячується знаменній події: підписанню Президентом України епохального закону про щорічне вивішування червоного прапора. Війна закінчилася 150 років але пам'ять про неї жила. Щороку, на 9 травня, уряд вивішував червоні прапори перемоги, влаштовував урочистий парад, фейєрверки... По всіх каналах крутили фільми про героїв. A по радіо - пісні воєнної доби - "День победы", "Вставай вставай, однополчане", "Десятый наш десантный батальон".
Автори: Олександра Шелковенко та Іван Денікін
Вони йшли берегом. Падав дрібний дощ, але холодно не було.
Доріжка була асфальтована. Асфальт потріскався. Крізь нього пробивалася трава.
Річка була праворуч - вузенька, але чиста.
Парк був старий. Дерева - товсті, деякі зламані.
Олег і Жанна трималися за руки. Інколи зупинялися, щоб поцілуватися. І тоді Олег жадібно пригортав дівчину до себе. І плавно опускав руки на сідниці. За хвилину вона його зупиняла:
- Все одно, нема де.
Перспектива кататися по мокрій траві не вабила Жанну аж ніяк.
І вони йшли далі, заглиблюючись у парк.
Через річку було перекинуто міст. Дошки давно прогнили, місцями обвалилися. Металевий каркас ще тримався.
- Что это? - спитала Жанна.
- Где? - не зрозумів Олег.
- Вот тут...
На землі лежала металева табличка. Проржавіла і прогнута, як усе у цьому парку.
- Какой-то старый указатель, - сказав Олег. - Или что-то в этом роде.
- Да я про буквы! И слова какие-то странные...
На табличці проступали чорні літери: "Вхід заборонено! Міст - у аварійному стані!"
- Словно по-иностранному написанно, - сказала Жанна. - Хотя буквы, вроде, наши...
Олег придивився. Він навіть присів біля таблички.
- Странно... - сказав він нарешті.
- Слушай, а может это с войны осталось? - припустила Жанна. - Ну, когда на нас немцы напали. Они ведь всюду свои таблички вешали.
Війна закінчилася років 150 тому, але пам'ять про неї жила. Щороку, на 9 травня, уряд вивішував червоні прапори перемоги, влаштовував урочистий парад, фейєрверки... По всіх каналах крутили фільми про героїв. A по радіо - пісні воєнної доби - "День победы", "Вставай вставай, однополчане", "Десятый наш десантный батальон".
- Не похоже, - сказав Олег. - Немцы всё писали по-немецки, а у них английские буквы.
Він задумався.
- Вроде как по-нашему, но и не наше...
- Странно всё это...
Олег потер лоба.
- Что-то мне это напоминает...
Дощик припинився, але небо все ще було сіре.
- А может, это... украинский?
- Чего? - не зрозуміла Жанна.
- Украинский язык.
- А что это такое?
Олег зібрався з думками. Він і сам мало що знав. Так, чув щось...
- Это был такой язык, - почав він. - Когда-то давно. Похожий на русский, только немножко другой.
- Какой другой?
- Ну, некоторые буквы отличались, и слова тоже.
- И где на таком языке говорили? - спитала Жанна.
Вона мабуть думала, що Олег жартує.
- Да тут же, в Украине. Только когда-то давно.
- Да врёшь ты всё! - вона усміхнулася. По-доброму, ніжно...
Його зачепила її недовіра.
- Ничего я не вру! Был такой язык!
- А чего я про него не слышала?
- А ты историей не интересуешься! Вот сама подумай. Республика у нас как называется? Украина. Так должен же был быть украинский язык.
Жанна замислилася, але не на довго.
- А вот в Америке - там же нет американского языка?! Там говорят по-испански. Вот и у нас всегда по-русски говорили...
У Олегу заговорила впертість. Чом вона йому не вірить?!
- И всё равно, язык был! Вот даже в музее есть специальный зал! Там старые книжки за стёклами. И ещё портрет мужика...
- Какого мужика?
- Ну, такого, в папахе и с усами.
- А за что его в музее повесили?
- Не знаю, - чесно зізнався Олег. - Наверное, он говорил по-украински. Или писал...
Жанна подивилася на вивіску.
- "Вхид заборонено", - прочитала вона. - "Мист - у аварийному стани". Правда смешно?
Олег посміхнувся. Справді, весело.
- А интересно, - сказала Жанна, - Как на этом языке говорили?
- Теперь сложно сказать, - вдповв Олег. - Ни одного носителя не осталось.
- А если представить... Вот тут написано "вхид" вместо "вход", "мист" вместо "мост". Значит, "ночь" записали бы как "ничь", а "любовь"...
- "Любивь"? - припустив Олег.
Він обійняв Жанну і вони почали цілуватися. І долоні знов опустилися на сідниці. І Жанна не зупиняла... ніби ця дивовижна табличка розпалила бажання...
Аж тут вони почули голос:
"Рідна мова в рідній школі!
Що бринить нам чарівніш?
Що нам ближче, і миліш,
І дорожче в час недолі?!
Рідна мова! рідна мова!"
Вони застигли, напіводягнуті.
- Что это? - спитала Жанна.
"Що в єдине нас злива, –
Перші матері слова,
Перша пісня колискова,
Як розлучимось з тобою,
Як забудем голос твій,
І в вітчизні дорогій
Говоритимем чужою?! "
Голос виходив з таблички.
- Что он говорит?
- Может, что-то на украинском?
"Краще нам німими стати,
Легше гори нам нести,
Ніж тебе розіп'ясти,
Наша мово, наша мати!
Ні! В кім думка прагне слова,
Хто в майбутнім хоче жить,
Той всім серцем закричить:
"В рідній школі рідна мова!"
І спасе того в недолі
Наша мрія золота,
Наше гасло і мета:
Рідна мова в рідній школі!"
На небі прояснилося.
"Вірш Олександра Олеся" - додав голос.
Настала тиша. Олег і Жанна стояли обійнявшись. Негідні були рухнутися.
Табличка лежала попід ногами, іржава і тиха.
Може галюцинація? Але ні, все було таке справжнє...
- Какой красивый язык, - сказала Жанна.
Олег мовчав. Він був згоден.
- Слушай, а давай его выучим?! - Жанна гаряче поцілувала Олега. - Давай, а?!
- Да я не против... А как?
- Ты же сам говорил, что видел какую-то книжку в музее.
- Да там даже две или три! Только под стеклом... Хочешь, завтра пойдём?
Жанна знов припала до нього губами... Вона була вдячна...
За півгодини вони пішли додому. Їм було добре. Життя набирало сенс.
- И всё-таки я не верю, что у нас, в Прикарпатье, говорили по-украински, - сказала Жанна Гуцульчук.
- Действительно, сложно поверить... - погодився Олег Бойчук. - Особенно тут, на Львовщине...
http://texty.org.ua/pg/article/editorial/read/29431/Prozrinna_v_Den_Peremogy_opovidanna
Автори: Олександра Шелковенко та Іван Денікін
Вони йшли берегом. Падав дрібний дощ, але холодно не було.
Доріжка була асфальтована. Асфальт потріскався. Крізь нього пробивалася трава.
Річка була праворуч - вузенька, але чиста.
Парк був старий. Дерева - товсті, деякі зламані.
Олег і Жанна трималися за руки. Інколи зупинялися, щоб поцілуватися. І тоді Олег жадібно пригортав дівчину до себе. І плавно опускав руки на сідниці. За хвилину вона його зупиняла:
- Все одно, нема де.
Перспектива кататися по мокрій траві не вабила Жанну аж ніяк.
І вони йшли далі, заглиблюючись у парк.
Через річку було перекинуто міст. Дошки давно прогнили, місцями обвалилися. Металевий каркас ще тримався.
- Что это? - спитала Жанна.
- Где? - не зрозумів Олег.
- Вот тут...
На землі лежала металева табличка. Проржавіла і прогнута, як усе у цьому парку.
- Какой-то старый указатель, - сказав Олег. - Или что-то в этом роде.
- Да я про буквы! И слова какие-то странные...
На табличці проступали чорні літери: "Вхід заборонено! Міст - у аварійному стані!"
- Словно по-иностранному написанно, - сказала Жанна. - Хотя буквы, вроде, наши...
Олег придивився. Він навіть присів біля таблички.
- Странно... - сказав він нарешті.
- Слушай, а может это с войны осталось? - припустила Жанна. - Ну, когда на нас немцы напали. Они ведь всюду свои таблички вешали.
Війна закінчилася років 150 тому, але пам'ять про неї жила. Щороку, на 9 травня, уряд вивішував червоні прапори перемоги, влаштовував урочистий парад, фейєрверки... По всіх каналах крутили фільми про героїв. A по радіо - пісні воєнної доби - "День победы", "Вставай вставай, однополчане", "Десятый наш десантный батальон".
- Не похоже, - сказав Олег. - Немцы всё писали по-немецки, а у них английские буквы.
Він задумався.
- Вроде как по-нашему, но и не наше...
- Странно всё это...
Олег потер лоба.
- Что-то мне это напоминает...
Дощик припинився, але небо все ще було сіре.
- А может, это... украинский?
- Чего? - не зрозуміла Жанна.
- Украинский язык.
- А что это такое?
Олег зібрався з думками. Він і сам мало що знав. Так, чув щось...
- Это был такой язык, - почав він. - Когда-то давно. Похожий на русский, только немножко другой.
- Какой другой?
- Ну, некоторые буквы отличались, и слова тоже.
- И где на таком языке говорили? - спитала Жанна.
Вона мабуть думала, що Олег жартує.
- Да тут же, в Украине. Только когда-то давно.
- Да врёшь ты всё! - вона усміхнулася. По-доброму, ніжно...
Його зачепила її недовіра.
- Ничего я не вру! Был такой язык!
- А чего я про него не слышала?
- А ты историей не интересуешься! Вот сама подумай. Республика у нас как называется? Украина. Так должен же был быть украинский язык.
Жанна замислилася, але не на довго.
- А вот в Америке - там же нет американского языка?! Там говорят по-испански. Вот и у нас всегда по-русски говорили...
У Олегу заговорила впертість. Чом вона йому не вірить?!
- И всё равно, язык был! Вот даже в музее есть специальный зал! Там старые книжки за стёклами. И ещё портрет мужика...
- Какого мужика?
- Ну, такого, в папахе и с усами.
- А за что его в музее повесили?
- Не знаю, - чесно зізнався Олег. - Наверное, он говорил по-украински. Или писал...
Жанна подивилася на вивіску.
- "Вхид заборонено", - прочитала вона. - "Мист - у аварийному стани". Правда смешно?
Олег посміхнувся. Справді, весело.
- А интересно, - сказала Жанна, - Как на этом языке говорили?
- Теперь сложно сказать, - вдповв Олег. - Ни одного носителя не осталось.
- А если представить... Вот тут написано "вхид" вместо "вход", "мист" вместо "мост". Значит, "ночь" записали бы как "ничь", а "любовь"...
- "Любивь"? - припустив Олег.
Він обійняв Жанну і вони почали цілуватися. І долоні знов опустилися на сідниці. І Жанна не зупиняла... ніби ця дивовижна табличка розпалила бажання...
Аж тут вони почули голос:
"Рідна мова в рідній школі!
Що бринить нам чарівніш?
Що нам ближче, і миліш,
І дорожче в час недолі?!
Рідна мова! рідна мова!"
Вони застигли, напіводягнуті.
- Что это? - спитала Жанна.
"Що в єдине нас злива, –
Перші матері слова,
Перша пісня колискова,
Як розлучимось з тобою,
Як забудем голос твій,
І в вітчизні дорогій
Говоритимем чужою?! "
Голос виходив з таблички.
- Что он говорит?
- Может, что-то на украинском?
"Краще нам німими стати,
Легше гори нам нести,
Ніж тебе розіп'ясти,
Наша мово, наша мати!
Ні! В кім думка прагне слова,
Хто в майбутнім хоче жить,
Той всім серцем закричить:
"В рідній школі рідна мова!"
І спасе того в недолі
Наша мрія золота,
Наше гасло і мета:
Рідна мова в рідній школі!"
На небі прояснилося.
"Вірш Олександра Олеся" - додав голос.
Настала тиша. Олег і Жанна стояли обійнявшись. Негідні були рухнутися.
Табличка лежала попід ногами, іржава і тиха.
Може галюцинація? Але ні, все було таке справжнє...
- Какой красивый язык, - сказала Жанна.
Олег мовчав. Він був згоден.
- Слушай, а давай его выучим?! - Жанна гаряче поцілувала Олега. - Давай, а?!
- Да я не против... А как?
- Ты же сам говорил, что видел какую-то книжку в музее.
- Да там даже две или три! Только под стеклом... Хочешь, завтра пойдём?
Жанна знов припала до нього губами... Вона була вдячна...
За півгодини вони пішли додому. Їм було добре. Життя набирало сенс.
- И всё-таки я не верю, что у нас, в Прикарпатье, говорили по-украински, - сказала Жанна Гуцульчук.
- Действительно, сложно поверить... - погодився Олег Бойчук. - Особенно тут, на Львовщине...
http://texty.org.ua/pg/article/editorial/read/29431/Prozrinna_v_Den_Peremogy_opovidanna
неділя, 22 травня 2011 р.
“Нова країна” Януковича складатиметься лише з 9 регiонiв?
Спочатку Президент указом №1245/2010 вiд 28 грудня 2010 року зобов’язав Кабмiн “опрацювати питання оптимiзацiї механiзму реалiзацiї державної полiтики на мiсцевому рiвнi”. Потiм, пiд час перебування на Одещинi, вiн дещо конкретнiше натякнув на “напрям думки” Банкової – заявив про необхiднiсть укрупнити райони, i тамтешнiй президентський намiсник Матвiйчук негайно ж вiдреагував на це побажання заявою про намiр зробити це у своїй областi першим – “як експеримент”…
Що ж це за розрахунки вчених, над якими так мiзкує влада?
Як з’ясувалося, таких проектiв сьогоднi готових є декiлька. Про це “Експрес” розмовляв з Сергiєм Адамовичем, заступником завiдувача кафедри теорiї та iсторiї держави i права Прикарпатського унiверситету iм. В. Стефаника, автором фундаментального дослiдження “Соборнiсть та регiональний розвиток у суспiльно-полiтичному життi незалежної України”.
- I як же вченi пропонують дiлити країну по-новому?
http://zz.te.ua/nova-krajina-yanukovycha-skladatymetsya-lyshe-z-9-rehioniv/#bp85p
Що ж це за розрахунки вчених, над якими так мiзкує влада?
Як з’ясувалося, таких проектiв сьогоднi готових є декiлька. Про це “Експрес” розмовляв з Сергiєм Адамовичем, заступником завiдувача кафедри теорiї та iсторiї держави i права Прикарпатського унiверситету iм. В. Стефаника, автором фундаментального дослiдження “Соборнiсть та регiональний розвиток у суспiльно-полiтичному життi незалежної України”.
- I як же вченi пропонують дiлити країну по-новому?
http://zz.te.ua/nova-krajina-yanukovycha-skladatymetsya-lyshe-z-9-rehioniv/#bp85p
субота, 21 травня 2011 р.
NR2.Ru::: На Украину из-за рубежа в 2010 году было переведено $2,615 миллиарда / 20.05.11 / Новый Регион – Киев
NR2.Ru::: На Украину из-за рубежа в 2010 году было переведено $2,615 миллиарда / 20.05.11 / Новый Регион – Киев Киев, Май 20 (Новый Регион, Антонина Журавская) – Объем срочных денежных переводов, поступивших на Украину по международным системам денежных переводов, созданным нерезидентами, в 2010 году вырос по сравнению с 2009 годом на 16% и составил 2,615 млрд. долл.
Об этом сообщила начальник управления надзора за платежными системами и системами расчетов Национального банка Украины Елена Махаева в ходе третьей международной конференции «Рынки денежных переводов, банковских металлов и наличной валюты» в Киеве, передает «Интерфакс-Украина».
По ее словам, этот показатель по итогам прошлого года вышел на докризисный уровень 2008 года. Махаева также отметила, что объем срочных денежных переводов, отправленных из Украины по международным системам денежных переводов, созданных нерезидентами, в 2010 году увеличился на 27% – до 378 млн. долл.
Средняя сумма переводов составила более 500 долл. Наибольший объем переводов в 2010 году поступил на Украину по системе Western Union (41%). Доля системы «Юнистрим» составила 13%, MoneyGram – 10%.
На Украине представлены 22 созданные нерезидентами системы денежных переводов.
Об этом сообщила начальник управления надзора за платежными системами и системами расчетов Национального банка Украины Елена Махаева в ходе третьей международной конференции «Рынки денежных переводов, банковских металлов и наличной валюты» в Киеве, передает «Интерфакс-Украина».
По ее словам, этот показатель по итогам прошлого года вышел на докризисный уровень 2008 года. Махаева также отметила, что объем срочных денежных переводов, отправленных из Украины по международным системам денежных переводов, созданных нерезидентами, в 2010 году увеличился на 27% – до 378 млн. долл.
Средняя сумма переводов составила более 500 долл. Наибольший объем переводов в 2010 году поступил на Украину по системе Western Union (41%). Доля системы «Юнистрим» составила 13%, MoneyGram – 10%.
На Украине представлены 22 созданные нерезидентами системы денежных переводов.
пʼятниця, 20 травня 2011 р.
четвер, 19 травня 2011 р.
середа, 18 травня 2011 р.
«Між Гітлером і Сталіном -- Україна в ІІ Світовій
Присвячений пам'яті всіх, хто боровся за свободу України, а особливо -- пам'яті десяти мільйонів українців, які загинули на війні, пам'яті незчисленних мільйонів жертв комуністичних репресій і двох із половиною мільйонів українців-остарбайтерів. Документальний фільм «Між Гітлером та Сталіним: Україна у Другій світовій війні» був знятий на замовлення Україно-Канадського Дослідчо-Документаційного Центру відомим американським режисером українського походження Святославом Новицьким і є першою спробою подати історію найкривавішої війни саме з української позиції. Стрічка спирається на нові архівні матеріали, секретні документи, досі непоказані зйомки та свідчення очевидців. Створенню фільму передувала кількамісячна робота в архівах України, зокрема, з фото- та відеоматеріалами. Аналізують події та коментують роль України у Другій світовій війні у стрічці провідні західні науковці -- Збігнев Бжезинскі, Норман Дейвіс, Роберт Конквест та Джон Армстронг
вівторок, 17 травня 2011 р.
понеділок, 16 травня 2011 р.
Ігор та Олег Завозіни.
Ці слова пригадалися, коли опинилася наодинці з картинами художника, мого земляка — Ігоря Завозіна. В листопаді відбулась його чергова персональна виставка в нашому місті.
Знаю п. Ігоря давно, ще з студентських років, коли вибрала собі тему для курсової робити "Художники Стрийщини". Ще тоді була зачарована його роботами й ним самим, як гарним і галантним чоловіком. Потім неодноразово зустрічались на відкритті колективних виставок культурно-мистецького об'єднання "Стрий-ко", на Маланчиному вечорі. Минуло кілька років... Чергова зустріч додала настрою, отримала справжню насолоду від спілкування, як з майстром, так і з його творами. Надзвичайно багатий внутрішній світ митця живе в його полотнах: виразних, яскравих, емоційних, надзвичайно світлих і добрих, додалось більше яскравих барв.
Ігор та Олег Завозіни були братами-близнюками. Вони народилися 20 липня 1959 року в місті Стрию. Батько хлопців був військовим, помер, коли їм не було ще й року. Матері, яка працювала медсестрою в міській лікарні, важко було забезпечувати сім’ю з трьох дітей (є ще старший брат). Тому їм довелося рано звикати до праці.
Брати закінчили Стрийську середню школу № 4. Навчалися не дуже добре. Улюбленими предметами Олега були фізкультура та малювання. Ігор захоплювався марками. У вільний час підробляв, працюючи на будівництві. З першого класу хлопці займалися у різних гуртках: відвідували художню студію при Будинку піонерів, туристичний гурток, спортивну секцію. З душевною теплотою згадують брати свого вчителя зі студії, який заохочував і розвивав творчі починання дітей-сиріт та дітей з бідних сімей.
Після дев’ятого класу Ігор та Олег поступили у Львівське художнє училище ім. Труша. Брати були дуже схожими зовнішньо й інколи використовували цю схожість. Поступити в омріяний навчальний заклад з першої спроби не вдалося: один з братів краще здав екзамен з графіки, другий - з живопису, приймальна комісія брала на навчання лише одного. А так, як хлопці змалечку були нерозлийвода, вирішили спробувати вступити наступного року, але обов'язково вдвох. В студентські роки на життя заробляли оформляючи дипломні і курсові роботи.
Потім була служба в армії. Олег Завозін служив у Ленінграді, охороняв Ермітаж. Мав можливість більше 80 разів обійти всі зали Музею, детально ознайомитись з безцінною експозицією. Після служби пробував вступити до Ленінградської Академії мистецтв.
Після повернення додому брати працювали три роки разом у Стрийській художній майстерні. Згодом Олег переїхав до Моршина, де викладав у Школі мистецтв. Він створював художні шрифти, малював ікони. Обоє художників ретельно готувалися до створення нових образів: вивчали відповідну літературу, відвідували храми, роздумували над кожною деталлю роботи. Олег вивчав японську і китайську мови. Стверджував, що ієрогліфи цих мов допомагають у живописі. Працював, слухаючи спокійну музику. Любив гірські мандрівки, часто залишався на одинці з природою. На жаль його життя трагічно обірвалося.
По іншому склалася доля Ігоря Завозіна. Працював сім років головним художником Стрийської художньої майстерні при Львівському художньому комбінаті. Разом з братом Олегом та Ярославом Марусяком організував кооператив «Спектр» у містечку Моршин. Захоплювався геральдикою, зібрав на протязі двох років повну колекцію давніх і сучасних гербів нашого міста. Працює Ігор Завозін в таких видах мистецтва, як живопис, графіка, декоративно-прикладне мистецтво, є неперевершеним майстром мініатюри. Дивовижною є мініатюра "Циганське весілля", розміром 1х1 см, на якій художник зумів розмістити та написати в деталях 40 фігур людей. Ця робота побувала на кількох міжнародних виставках мініатюр. Тематика його робіт різноманітна: пейзажі, натюрморти, портрети, роботи з духовним філософським змістом. Унікальною є створена ним колекція писанок.
Художник є членом організації «Просвіта» Стрия. Оформляв експозицію Стрийського Краєзнавчого музею "Верховина", працював над розписом церков Стрийського району і містечка Моршин.
З 1981 року і по сьогоднішній день Ігор Завозін був учасником 17 загальних виставок, 4 персональних у місті Стрию, молодіжної виставки в США (Філадельфія, 1994 р.) та двох виставок у Японії (1993 та 1996 рр.). У 1996 р. мав персональну виставку в Польщі (м. Жешув).
У квітні 2008 року за поданням Львівської організації Спілки художників Ігоря Завозіна прийняли до Національної Спілки художників України.
PS: Попри всі досягнення і відомість в мистецьких колах України та за кордоном, Ігор залишається скромним, малослівним, з тонким почуттям гумору чоловіком, з яким приємно спілкуватись. З радістю навчає свого мистецтва молоде покоління.
Наприкінці нашої з ним розмови попросив додати до статті про нього ці рядки:
Шкодую, що пізно пізнав я Творця, бо я є остання паршива вівця...
Ігор Завозін
Знаю п. Ігоря давно, ще з студентських років, коли вибрала собі тему для курсової робити "Художники Стрийщини". Ще тоді була зачарована його роботами й ним самим, як гарним і галантним чоловіком. Потім неодноразово зустрічались на відкритті колективних виставок культурно-мистецького об'єднання "Стрий-ко", на Маланчиному вечорі. Минуло кілька років... Чергова зустріч додала настрою, отримала справжню насолоду від спілкування, як з майстром, так і з його творами. Надзвичайно багатий внутрішній світ митця живе в його полотнах: виразних, яскравих, емоційних, надзвичайно світлих і добрих, додалось більше яскравих барв.
Ігор та Олег Завозіни були братами-близнюками. Вони народилися 20 липня 1959 року в місті Стрию. Батько хлопців був військовим, помер, коли їм не було ще й року. Матері, яка працювала медсестрою в міській лікарні, важко було забезпечувати сім’ю з трьох дітей (є ще старший брат). Тому їм довелося рано звикати до праці.
Брати закінчили Стрийську середню школу № 4. Навчалися не дуже добре. Улюбленими предметами Олега були фізкультура та малювання. Ігор захоплювався марками. У вільний час підробляв, працюючи на будівництві. З першого класу хлопці займалися у різних гуртках: відвідували художню студію при Будинку піонерів, туристичний гурток, спортивну секцію. З душевною теплотою згадують брати свого вчителя зі студії, який заохочував і розвивав творчі починання дітей-сиріт та дітей з бідних сімей.
Після дев’ятого класу Ігор та Олег поступили у Львівське художнє училище ім. Труша. Брати були дуже схожими зовнішньо й інколи використовували цю схожість. Поступити в омріяний навчальний заклад з першої спроби не вдалося: один з братів краще здав екзамен з графіки, другий - з живопису, приймальна комісія брала на навчання лише одного. А так, як хлопці змалечку були нерозлийвода, вирішили спробувати вступити наступного року, але обов'язково вдвох. В студентські роки на життя заробляли оформляючи дипломні і курсові роботи.
Потім була служба в армії. Олег Завозін служив у Ленінграді, охороняв Ермітаж. Мав можливість більше 80 разів обійти всі зали Музею, детально ознайомитись з безцінною експозицією. Після служби пробував вступити до Ленінградської Академії мистецтв.
Після повернення додому брати працювали три роки разом у Стрийській художній майстерні. Згодом Олег переїхав до Моршина, де викладав у Школі мистецтв. Він створював художні шрифти, малював ікони. Обоє художників ретельно готувалися до створення нових образів: вивчали відповідну літературу, відвідували храми, роздумували над кожною деталлю роботи. Олег вивчав японську і китайську мови. Стверджував, що ієрогліфи цих мов допомагають у живописі. Працював, слухаючи спокійну музику. Любив гірські мандрівки, часто залишався на одинці з природою. На жаль його життя трагічно обірвалося.
По іншому склалася доля Ігоря Завозіна. Працював сім років головним художником Стрийської художньої майстерні при Львівському художньому комбінаті. Разом з братом Олегом та Ярославом Марусяком організував кооператив «Спектр» у містечку Моршин. Захоплювався геральдикою, зібрав на протязі двох років повну колекцію давніх і сучасних гербів нашого міста. Працює Ігор Завозін в таких видах мистецтва, як живопис, графіка, декоративно-прикладне мистецтво, є неперевершеним майстром мініатюри. Дивовижною є мініатюра "Циганське весілля", розміром 1х1 см, на якій художник зумів розмістити та написати в деталях 40 фігур людей. Ця робота побувала на кількох міжнародних виставках мініатюр. Тематика його робіт різноманітна: пейзажі, натюрморти, портрети, роботи з духовним філософським змістом. Унікальною є створена ним колекція писанок.
Художник є членом організації «Просвіта» Стрия. Оформляв експозицію Стрийського Краєзнавчого музею "Верховина", працював над розписом церков Стрийського району і містечка Моршин.
З 1981 року і по сьогоднішній день Ігор Завозін був учасником 17 загальних виставок, 4 персональних у місті Стрию, молодіжної виставки в США (Філадельфія, 1994 р.) та двох виставок у Японії (1993 та 1996 рр.). У 1996 р. мав персональну виставку в Польщі (м. Жешув).
У квітні 2008 року за поданням Львівської організації Спілки художників Ігоря Завозіна прийняли до Національної Спілки художників України.
PS: Попри всі досягнення і відомість в мистецьких колах України та за кордоном, Ігор залишається скромним, малослівним, з тонким почуттям гумору чоловіком, з яким приємно спілкуватись. З радістю навчає свого мистецтва молоде покоління.
Наприкінці нашої з ним розмови попросив додати до статті про нього ці рядки:
Шкодую, що пізно пізнав я Творця, бо я є остання паршива вівця...
Ігор Завозін
TRASTEVERE, ROMA, ITALY (1 of 2)
ZONA DI TRASTEVERE, Roma, Lazio, Italia. Trastevere è il nome del tredicesimo rione di Roma, indicato con R. XIII. Il nome deriva dal latino trans Tiberim (al di là del Tevere), che era già il nome antico della regione augustea; questo perché la città ebbe origine e principale sviluppo invece nella opposta sponda. Si trova sulla riva ovest (destra) del fiume Tevere e a sud della Città del Vaticano. Il toponimo indica anche la zona urbanistica 1b del I Municipio. Popolazione della zona urbanistica: 19.724 abitanti. Al tempo delle origini di Roma (754-509 a.C.), la zona di Trastevere era una terra ostile che apparteneva agli Etruschi. Roma la occupò per poter sorvegliare il fiume da ambo i lati. In ogni caso la sua importanza era soltanto strategica: Roma non aveva interesse ad estendersi urbanisticamente su quel lato. Infatti Trastevere era collegato al resto della città solo da un debole ponte di legno, il Sublicio. In età repubblicana le zone vicino al fiume si popolarono di quei lavoratori che avevano a che fare con il fiume, come marinai e pescatori, e ci fu una grande affluenza di immigrati orientali, principalmente ebrei e siriani. Per questo nella zona sorsero alcuni templi di culti orientali e fra questi, dirigendosi verso il Gianicolo, è visitabile il Santuario Siriaco. La considerazione della zona come parte della città inizia con l'imperatore Augusto, che divise il territorio di Roma in 14 regioni; l'attuale Trastevere era la quattordicesima ed era chiamata regio transtiberina. Tuttavia tale regione era ancora al di fuori della città vera e propria, almeno fino all'imperatore Aureliano (270-275 d.C.), che fece estendere le mura per includere anche Trastevere, insieme al monte Vaticano. Grazie al benessere del periodo imperiale, molte personalità decisero di costruire la propria villa in Trastevere: quella di Clodia, amica di Catullo, e quella di Gaio Giulio Cesare (Horti Caesaris). I resti di una villa romana, i cui affreschi sono conservati presso Palazzo Massimo, sono stati rinvenuti nei pressi dell'attuale Villa Farnesina. Altre evidenze romane di Trastevere sono principalmente quelle dell'Excubitorium della VII Corte dei Vigili e quelle di domus poste sotto le chiese di Santa Cecilia e di San Crisogono. A queste, note da tempo, vanno poi aggiunti i resti rinvenuti molto recentemente sotto l'ex Conservatorio di S. Pasquale Baylon in via dei Genovesi. Il Trastevere del medioevo aveva vie strette, tortuose e irregolari; inoltre a causa dei mignani, avancorpi sporgenti lungo le facciate delle case, non c'era spazio sufficiente per il passaggio dei carri. Alla fine del '400 tali mignani furono demoliti, ma nonostante ciò Trastevere rimase un labirinto di viottoli.
СМЕЛЬНИFFОЧКИ
Сообщение информагентств за 2016 год: «Владимир Владимирович Путин наконец-то отправился на третий срок, который он получил за драку с Мироновым и Грызловым из-за пайки в Колонии под Краснокаменском».
.....
Приходит Путин к доктору и говорит:
- Доктор, почему-то не могу ходить в туалет по большому!
Доктор, осмотрев:
- О, так у Вас же отверстия нет!
Путин:
- Вот гады, зализали.
.....
Чеченские сепаратисты захватили Государственную Думу. Они пригрозили, что если немедленно не получат выкуп, то будут каждые полчаса выпускать по одному депутату.
.....
Новая телеигра: "Отгадай, под каким наперстком твой бюллетень?"
.....
Анонимный звонок в администрацию президента:
- Передайте Путину, что он сука!
Секретарь:
- Кто это говорит!?
- Это все говорят.
.....
Идет старушка по улице и видит - несколько человек бьют морду одному, решила заступиться:
- Что же вы делаете, живому человеку кулаками по лицу колотите.
- Уйди, бабка, мы депутата поймали!
- Так что же вы его руками-то? Ногами надо, ногами!
.....
Пять причин, почему ученые, изучающие поведение живых существ, предпочли бы использовать для опытов депутатов вместо крыс:
1. Депутатов больше, чем крыс;
2. Депутаты быстрее воспроизводятся;
3. Депутаты приносят обществу больше вреда, чем крысы;
4. У сотрудников лаборатории крысы вызывают больше жалости, чем депутаты;
5. Ученым не будут досаждать гринписовцы.
.....
Первый:
- А вот бы накупить китайских часов по дешёвке, на машине времени махнуть в прошлое лет на 20, там их загнать по высоким ценам и накупить на полученные деньги доллары по 60 копеек!
Второй:
- Или лучше изобрести такую машину, как ксерокс, только для предметов, а потом взять кусок золота, и ксерить его, ксерить!
Путин:
- Господа министры, ещё будут предложения по оздоровлению экономики?
http://www.gulag.ipvnews.org/index.php
http://www.gulag.ipvnews.org/index.php
.....
Приходит Путин к доктору и говорит:
- Доктор, почему-то не могу ходить в туалет по большому!
Доктор, осмотрев:
- О, так у Вас же отверстия нет!
Путин:
- Вот гады, зализали.
.....
Чеченские сепаратисты захватили Государственную Думу. Они пригрозили, что если немедленно не получат выкуп, то будут каждые полчаса выпускать по одному депутату.
.....
Новая телеигра: "Отгадай, под каким наперстком твой бюллетень?"
.....
Анонимный звонок в администрацию президента:
- Передайте Путину, что он сука!
Секретарь:
- Кто это говорит!?
- Это все говорят.
.....
Идет старушка по улице и видит - несколько человек бьют морду одному, решила заступиться:
- Что же вы делаете, живому человеку кулаками по лицу колотите.
- Уйди, бабка, мы депутата поймали!
- Так что же вы его руками-то? Ногами надо, ногами!
.....
Пять причин, почему ученые, изучающие поведение живых существ, предпочли бы использовать для опытов депутатов вместо крыс:
1. Депутатов больше, чем крыс;
2. Депутаты быстрее воспроизводятся;
3. Депутаты приносят обществу больше вреда, чем крысы;
4. У сотрудников лаборатории крысы вызывают больше жалости, чем депутаты;
5. Ученым не будут досаждать гринписовцы.
.....
Первый:
- А вот бы накупить китайских часов по дешёвке, на машине времени махнуть в прошлое лет на 20, там их загнать по высоким ценам и накупить на полученные деньги доллары по 60 копеек!
Второй:
- Или лучше изобрести такую машину, как ксерокс, только для предметов, а потом взять кусок золота, и ксерить его, ксерить!
Путин:
- Господа министры, ещё будут предложения по оздоровлению экономики?
http://www.gulag.ipvnews.org/index.php
http://www.gulag.ipvnews.org/index.php
В Киеве около Верховной Рады милиция снесла храм Московского Патриархата (ФОТО, ВИДЕО)
В Киеве около Верховной Рады милиция снесла храм Московского Патриархата (ФОТО, ВИДЕО) Протестующих верующих за ноги и руки утащили в автозаки В ночь с субботы на воскресенье в центре Киева у здания Верховной Рады милиция снесла храм Московского Патриархата (ВИДЕО). Храм в честь Александра Невского располагался в армейской палатке, которую еще в 2005 году установил у парламента священник Олег Сирко из Тернопольской области после того, как у него на Родине его церковь при поддержке «оранжевых» властей была захвачена раскольниками... |
неділя, 15 травня 2011 р.
Пропала грамота" - повна версія
Героїчна народна комедія з лукавою усмішкою і запальним гумором розповідає про повний пригод шлях козаків Василя та Івана з гетьманською грамотою до цариці у Петербург, а після цього — про їхнє благополучне повернення в рідну Диканьку.
Трейлер IV Фестивалю Wiz-Art 2011.
26-29 травня, Львівський Палац МистецтвВ програмі 98 короткометражних фільмів зі всіх куточків світу!А також зустрічі з режисерами, майстер-класи та вечірки!wiz-art.com.ua/
субота, 14 травня 2011 р.
Они пока ещё вещают от имени Севастополя.
Май 13 - Горсовет Севастополя на экстренной сессии потребовал запрета партии Тягнибока. Прозвучали предложения об отсоединении Галичины и отмене Евро-2012
«В настоящее время власть, по сути, не контролирует большую часть Западной Украины. Это – тревожный звонок, который может привести не только к конфликтам на межнациональной почве, но и к расколу Украины. Пройдет время, такие процессы начнутся и в Центральной Украине, а дальше – и нам станет мало места. Нельзя допустить, чтобы украинский национализм медленно заползал на нашу территорию. Если бы отморозки понимали, что они будут нести уголовную ответственность за глумление над историей, я думаю, все было бы совсем по-другому. Хватит заигрывать с бандеровской сволочью», – сказал лидер «Русского Блока» Геннадий Басов.
ТО ЕСТЬ, ПАН ПРЕКРАСНО ПОНИМАЕТ, ЧТО БЛИЗИТСЯ ВРЕМЯ, КОГДА ПРОТИВ КОММУНИСТОВ И ПРОРОССИЙЦЕВ ПОДНИМЕТСЯ ВСЯ УКРАИНА, ВКЛЮЧАЯ СЕВАСТОПОЛЬ. И ПРЕДЛАГАЕТ НАЧАТЬ ПРЕВЕНТИВНО ТОПИТЬ В КРОВИ ЛЮБЫЕ ПОПЫТКИ СОПРОТИВЛЕНИЯ.
«Объясните мне, почему Севастополь недополучает деньги за базирование Черноморского флота, а Львовская область за наш с вами счет дотируется, в том числе, и на пенсии фашистским недобиткам-бандеровцам, проведение Евро-2012 и прочее», – вопрошал лидер коммунистов Василий Пархоменко.
ГДЕ ДОМ, А ГДЕ КУРА!.. СЕВАСТОПОЛЬ НЕДОПОЛУЧАЕТ, ПОТОМУ ЧТО РОССИЯ ВСЕГДА ВСЕХ ОБМАНЫВАЕТ. А ЛЬВОВСКАЯ ОБЛАСТЬ ДОТИРУЕТСЯ, ПОТОМУ ЧТО УКРАИНА О СВОЕМ НАРОДЕ ЗАБОТИТСЯ. ВСЁ ОЧЕНЬ ПРОСТО.
«Я никогда не был сторонником люстрации, но сейчас я за то, чтобы убрать с Западной Украины всех чиновников, которые довели до этого... Надо ставить вопрос о референдуме, и пусть Галичина идет, куда хочет», – сказал лидер «витренковцев» Евгений Дубовик.
ПАН СТОПРОЦЕНТНО УВЕРЕН, ЧТО ДЕЛО В ЧИНОВНИКАХ. ОН АБСОЛЮТНО ТОЧНО ЗНАЕТ, ЧСТО НАРОД - ЭТО БЫДЛО, И ЧТО ЛЮБЫЕ ДВИЖЕНИЯ С ЕГО СТОРОНЫ ВОЗМОЖНЫ ТОЛЬКО ПО КОМАНДЕ. ПОЭТОМУ ПОМЕНЯЕМ ЧИНОВНИКОВ - И ВСЁ СТАНЕТ ЗАШИБИСЬ!..
«Там во Львове 9 мая били наших, били наши идеалы, били наши представления о справедливости, глумились над нашим символом победы. Молчать об этом нельзя. Ветераны, независимо от того, во Львове они живут или в Донецке, это наши ветераны. И обижать их не дадим никому», – подвел итог дискуссии председатель горсовета Юрий Дойников.
ДА, ВСЁ ПРАВИЛЬНО. 9 МАЯ БИЛИ И УНИЧТОЖАЛИ ВАШИ ИДЕАЛЫ, ВАШИХ ИДОЛОВ. КОТОРЫЕ НЕ ДАЮТ НАМ ЖИТЬ. ВАШИ СИМВОЛЫ БЫЛИ ПОПРАНЫ. И ЕСЛИ ВЫ НЕ УБЕРЕТЕСЬ С НИМИ ПРОЧЬ - ВАС ЖДЁТ ОКОНЧАТЕЛЬНОЕ ПОПРАНИЕ.
http://nr2.ru/sevas/331496.html
«В настоящее время власть, по сути, не контролирует большую часть Западной Украины. Это – тревожный звонок, который может привести не только к конфликтам на межнациональной почве, но и к расколу Украины. Пройдет время, такие процессы начнутся и в Центральной Украине, а дальше – и нам станет мало места. Нельзя допустить, чтобы украинский национализм медленно заползал на нашу территорию. Если бы отморозки понимали, что они будут нести уголовную ответственность за глумление над историей, я думаю, все было бы совсем по-другому. Хватит заигрывать с бандеровской сволочью», – сказал лидер «Русского Блока» Геннадий Басов.
ТО ЕСТЬ, ПАН ПРЕКРАСНО ПОНИМАЕТ, ЧТО БЛИЗИТСЯ ВРЕМЯ, КОГДА ПРОТИВ КОММУНИСТОВ И ПРОРОССИЙЦЕВ ПОДНИМЕТСЯ ВСЯ УКРАИНА, ВКЛЮЧАЯ СЕВАСТОПОЛЬ. И ПРЕДЛАГАЕТ НАЧАТЬ ПРЕВЕНТИВНО ТОПИТЬ В КРОВИ ЛЮБЫЕ ПОПЫТКИ СОПРОТИВЛЕНИЯ.
«Объясните мне, почему Севастополь недополучает деньги за базирование Черноморского флота, а Львовская область за наш с вами счет дотируется, в том числе, и на пенсии фашистским недобиткам-бандеровцам, проведение Евро-2012 и прочее», – вопрошал лидер коммунистов Василий Пархоменко.
ГДЕ ДОМ, А ГДЕ КУРА!.. СЕВАСТОПОЛЬ НЕДОПОЛУЧАЕТ, ПОТОМУ ЧТО РОССИЯ ВСЕГДА ВСЕХ ОБМАНЫВАЕТ. А ЛЬВОВСКАЯ ОБЛАСТЬ ДОТИРУЕТСЯ, ПОТОМУ ЧТО УКРАИНА О СВОЕМ НАРОДЕ ЗАБОТИТСЯ. ВСЁ ОЧЕНЬ ПРОСТО.
«Я никогда не был сторонником люстрации, но сейчас я за то, чтобы убрать с Западной Украины всех чиновников, которые довели до этого... Надо ставить вопрос о референдуме, и пусть Галичина идет, куда хочет», – сказал лидер «витренковцев» Евгений Дубовик.
ПАН СТОПРОЦЕНТНО УВЕРЕН, ЧТО ДЕЛО В ЧИНОВНИКАХ. ОН АБСОЛЮТНО ТОЧНО ЗНАЕТ, ЧСТО НАРОД - ЭТО БЫДЛО, И ЧТО ЛЮБЫЕ ДВИЖЕНИЯ С ЕГО СТОРОНЫ ВОЗМОЖНЫ ТОЛЬКО ПО КОМАНДЕ. ПОЭТОМУ ПОМЕНЯЕМ ЧИНОВНИКОВ - И ВСЁ СТАНЕТ ЗАШИБИСЬ!..
«Там во Львове 9 мая били наших, били наши идеалы, били наши представления о справедливости, глумились над нашим символом победы. Молчать об этом нельзя. Ветераны, независимо от того, во Львове они живут или в Донецке, это наши ветераны. И обижать их не дадим никому», – подвел итог дискуссии председатель горсовета Юрий Дойников.
ДА, ВСЁ ПРАВИЛЬНО. 9 МАЯ БИЛИ И УНИЧТОЖАЛИ ВАШИ ИДЕАЛЫ, ВАШИХ ИДОЛОВ. КОТОРЫЕ НЕ ДАЮТ НАМ ЖИТЬ. ВАШИ СИМВОЛЫ БЫЛИ ПОПРАНЫ. И ЕСЛИ ВЫ НЕ УБЕРЕТЕСЬ С НИМИ ПРОЧЬ - ВАС ЖДЁТ ОКОНЧАТЕЛЬНОЕ ПОПРАНИЕ.
http://nr2.ru/sevas/331496.html
пʼятниця, 13 травня 2011 р.
Міка Ньютон пройшла у фінал Євробачення-2011.
Українська співачка Міка Ньютон виступила вчора, 12 травня, у другому півфіналі міжнародного пісенного конкурсу Євробачення-2011 і пройшла у фінал.Українська конкурсантка Міка Ньютон виступала під номером шість. Вона заспівала пісню Angel. Частиною її виступу були також пісочні малюнки у виконанні української художниці, переможниці шоу "Україна має талант" Ксенія Симонової.Також у фінал Євробачення-2011 увійшли: Боснія і Герцеговина, Австрія, Молдова, Швеція, Словенія, Румунія, Естонія, Данія, Ірландія.Нагадаємо, що 10 травня відбувся перший півфінал конкурсу. За його підсумками у фінал вийшли Росія, Сербія, Литва, Греція, Азербайджан, Грузія, Швейцарія, Угорщина, Фінляндія та Ісландія.
четвер, 12 травня 2011 р.
Любомир Гузар зустрівся з молоддю Дніпропетровська.
Любомир Гузар зустрівся з молоддю ДніпропетровськаКолишній предстоятель греко-католицької церкви прибув до Дніпропетровська економ-класом, не через ВІП термінал і без дорогущого годинника на зап'ясті. Любомир Гузар очолював Українську греко-католицьку церкву з 2001 року. У відставку пішов 10 лютого цього року. Склавши повноваження, не припинив щоденної активної діяльності.http://videonews.com.ua/videos/guzar1205.html
середа, 11 травня 2011 р.
Русофобія.
Русофобия - беспричинно злобное отношение к русскому народу, его Государству, Языку и культуре.
Р. - результат острого психического заболевания ментально-вирусного происхождения; одна из характерных особенностей фашизма, шовинизма и острых форм уклонизма
Повністю тут: http://pdrs.dp.ua/pedia/%D0%A0%D1%83%D1%81%D0%BE%D1%84%D0%BE%D0%B1%D0%B8%D1%8F
http://pdrs.dp.ua/pedia/%D0%A0%D1%83%D1%81%D0%BE%D1%84%D0%BE%D0%B1%D0%B8%D1%8F
Р. - результат острого психического заболевания ментально-вирусного происхождения; одна из характерных особенностей фашизма, шовинизма и острых форм уклонизма
Повністю тут: http://pdrs.dp.ua/pedia/%D0%A0%D1%83%D1%81%D0%BE%D1%84%D0%BE%D0%B1%D0%B8%D1%8F
http://pdrs.dp.ua/pedia/%D0%A0%D1%83%D1%81%D0%BE%D1%84%D0%BE%D0%B1%D0%B8%D1%8F
вівторок, 10 травня 2011 р.
понеділок, 9 травня 2011 р.
10 Заповедей Кацапа в Украине с расширенным толкованием.
Его Вяличество Кацап
1 -- Кацап ни когда не должен знать, учить и понимать украинскую речь. В случае если ему удалось путём сложных умозаключений и через множество ссылок на других языках, что-то разобрать- он всё равно должен упрямо твердить даже под пытками, что твая мая не панима.
2 -- Кацап в силу своей исключительности на этой земле должен проповедовать как единственно правильные знания окружающего нас мира, сочинения некоего лысого дядьки из Киева с фамилией БузинаНаОгороде. Остальные тексты знать вредно для тонкой и чувствительной психики кацапа и окацапленных украинцев (хохлы по-кацапски). Исключения можно сделать для таких персонажей украинского фолклора как Колесниченко и Корнилов, ну может ещё конототопской ведьмы -- но с оговорками и дополнениями.
Истинная история Кацапщины именуемой ими Россия является злом и грозит несчастиями как отдельному кацапу так и всей этой территории. Потому знать её нельзя и в целом смертельно опасно.
3 -- Кацап должен всегда смотреть исключительно на северо восток. Другие направления плохо сказываются на шейных позвонках, а также ослабляют его убеждённость. Спать лучше тоже мордой к северовостоку, так как там находится ось мира -- Третий Рим, именуемый в простонародье Москвой. От туда идут всевозможные флюиды и лучи благодати, благотворно сказывающиеся на сне кацапа. Некоторые злопыхатели называют эти лучи и флюиды финансовой поддержкой или взяткой. Но БузинА, Корнилов и Колесничеко говорят что это не правда. А своей обеспеченности и известности, сии бравые мужи достигли исключительно благодаря тяжелому и упорному труду на благо Отчизны (вопрос какой именно отчизны ими не раскрыт, как и сам труд?), ну и естественно таланту, как без него (в чём именно, проявился талант ихний, непонятно).
4 -- Кацап в силу своего сжатого кругозора обязан всех кто не согласен с его убеждениями объявлять фашистами, нацистами, пособниками сионизма, буддизма, абстракционизма и мирового империализма -- все измы варьируются от обстоятельсв. И даже если собственную руку свело в судороге от приветственного Хайль, упрямо твердить о том что это не его рука, а рука оппонента выбрала такое положение, а у всех кто на него смотрит временные галюцинации.
5 -- Кацап должен быть преданным едиственно правильной вере -- Московскому православию, даже если сам сомневается в существовании Бога, носить свечки и хоругвии, и участвовать во всех силовых акциях переодетых под монахов сотрудников московских спецслужб. Остальные верования отрицать как факт. При этом ссылаться на заявления некоего Гундяева, бывшего торговца сигаретами, занимающего по совместительству с непосредственной службой, генерала разведки, ещё и чин главного попа. При этом, кто такой Христос и где про него написано, знать не обязательно, а в большинстве случаев и вовсе вредно знать, так как почти все положения русского православия идут в разрез с проповедями Христа.
6 -- кацап должен жить по строго установленным правилам "Руссъкаго Миръа". "Руссъкiй Миръ" -- это такое состояние типа нирванны после длительных упражнений в йоге, но ещё более просветлённое. Следовательно, войдя в это состояние молодой и неопытный кацап застревает в нём навсегда. *Р. М.* есть очень сложное учение и надо пройти множество инкарнаций, прежде чем душа кацапа сольётся в безграничном экстазе с ДвухГлавой Курой -- главным богом кацапов. Его (Её) они выбрали в качестве своего герба. Для ускоренного обучения рекомендуется использовать палёную водку, самогон из кошачих экскрементов (можно и собственных, но эфект ослабевает), ну и главный национальный напиток кацапов -- стекломой.
7 -- Кацап на всех столбах обязан писать что его притесняют галичане, даже если столб расположен в Аделаиде или Токио, а галичан он в глаза никогда не видел. Слово Галичина приводит кацапа в неймоверный ужас -- он не знает что это, но ему дедушка нквдшник рассказывал что это что-то типа ада на земле для кацапов, и галичане живущие там любят пить кровь кацапских младенцев, живя в обнимку с Майн кампф и шмайсером. Сам кацап живёт в обнимку с портретом Глиста -- этакого мессии, посланца от ВеликойДвухГлавойКуры, спустившегося на благословенную землю кацапов -- Россию, где и правит. Там, на родине кацапов его ещё называют Путин, по видимому из за того что этот Великий Кормчий установил чёткие направляющие -- куды идтить. Без него ну просто ни как -- безпутье.
8 -- Везде защищать этого Глиста, даже если в результате принятых им решений в России, для кацапа в Украине, наступают гаплык, кердык и прочие неприятности. Кроме галичан, кацапы боятся ещё чеченцев или кавказцев а также американцев (пиндосов -- на кацапском наречии), но это отдельное положение не предусмотренное в использовании на Украине. Потому оно под грифом "секретно", либо -- "использовать по особому распоряжению".
9 -- Особое внимание уделять развитию ненормативной лексики в своём словарном запасе, называющегося словом мат. Это что то типа интелектуальных упражнений. Матерщина приводит кацапа в нужное состояние для решения сложных для него задач. Чем больше ненормативных слов он знает, тем меньше отвлекается на другие слова, которые ведут кацапа к духовному обнищанию. Мат также можно использовать в качестве подсобного средства при начальной стадии просветления, в учении "РуссъкагоМиръа".
10 -- Уметь различать настоящих и не настоящих украинцев. Настоящие украинцы -- это хохлы, а не настоящие -- бандерлоги. Это самая сложная часть его познания об Украине и её жителях, и о которых он имеет очень смутные представления, потому всех их называет по чему-то словом "свидомый". Видимо из за отсутствия собственной свидомости. Чего нет, того не отобрать у кацапа, это именно её. Сознание это враг кацапа, впрочем об этом уже говорилось выше.
Примечания
Под словом кацап именуется субъект с агресивной формой болезни характеризуемой как украинофобия. Определяется по частому употреблению слова бандерлог, а также что русских бьют. Лечится двумя способами -- хирургически, то есть с помощью гильётины, и санаторными процедурами -- высылкой на историческую родину. В качестве профилактики и при лёгкой форме болезни используется пульпация и флагелляция мягких тканей с несколькими натренированными для этой процедуры, парнями с дубинками.
История возникновения слова "кацап" имеет несколько теорий.
1 -- История этого слова берёт начало в период московско-ливонских войн. В старонемецком и идиш сохранилось слово -- кошуба, коцуба, что означает -- крыса. После осады ливонцами Пскова, когда московиты от голода начали есть и крыс, это название за ними и закрепилось, тобишь крысоед.
2 -- В Гданьском воеводсве живёт небольшая народность -- кошубы -- смесь поморских сербов, пруссов и поляков. По видимому где-то здесь надо искать историю слова. Хотя они (кошубы), врядли имеют историческую связь с непосредственно сегодняшними кацапами.
3 -- На Украине более популярен этот вариант, связанный с тем что слово содержит в себе его часть цап, по украински-козёл. Но это врядли правильно. Кацапы не имели и не держали этих животных в своём хозяйстве. Ихняя культура также не имеет с этим животных чётких связей. Козы культивировались преимущественно в Средиземноморском регионе, чаще в её горных местах.
4 -- Бузина -- мелкий графоман, решивший получить дешевую популярность на осквернении памяти уважаемых в Украине людей. Первоначально использовал украинофобию в чисто меркантильных интересах, но со временем вошедший во вкус от этого болезненного состояния. Форма болезни запущена но применять хирургию не стоит.
5 -- Корнилов -- мелкий одесский бес. Заведует Институтом зла СНГ. Этот тип лечится депортацией, но требуются пара парней с дубинками для сопровождения в пункт назначения.
6 -- Номер означающий и состояние души -- Колесниченко -- главный украиноненавистник Украины. Лечению не поддаётся, и потому, относительно его требуется незамедлительная хирургия. Прошёл все формы инкарнаций и достиг состояния единения с ДвухГлавойКурой.
7 -- Конотопская ведьма -- Злобная тётка по фамилии Витренко.
Научилась летать без веника. Для этого использует красные тряпки. Специалист по финансовому колдовству МВФ, и гордится тем что сгрызла на этом гранит. Лечится высылкой и пинками.
http://ipvnews.org/gulagin_article07052011.php
1 -- Кацап ни когда не должен знать, учить и понимать украинскую речь. В случае если ему удалось путём сложных умозаключений и через множество ссылок на других языках, что-то разобрать- он всё равно должен упрямо твердить даже под пытками, что твая мая не панима.
2 -- Кацап в силу своей исключительности на этой земле должен проповедовать как единственно правильные знания окружающего нас мира, сочинения некоего лысого дядьки из Киева с фамилией БузинаНаОгороде. Остальные тексты знать вредно для тонкой и чувствительной психики кацапа и окацапленных украинцев (хохлы по-кацапски). Исключения можно сделать для таких персонажей украинского фолклора как Колесниченко и Корнилов, ну может ещё конототопской ведьмы -- но с оговорками и дополнениями.
Истинная история Кацапщины именуемой ими Россия является злом и грозит несчастиями как отдельному кацапу так и всей этой территории. Потому знать её нельзя и в целом смертельно опасно.
3 -- Кацап должен всегда смотреть исключительно на северо восток. Другие направления плохо сказываются на шейных позвонках, а также ослабляют его убеждённость. Спать лучше тоже мордой к северовостоку, так как там находится ось мира -- Третий Рим, именуемый в простонародье Москвой. От туда идут всевозможные флюиды и лучи благодати, благотворно сказывающиеся на сне кацапа. Некоторые злопыхатели называют эти лучи и флюиды финансовой поддержкой или взяткой. Но БузинА, Корнилов и Колесничеко говорят что это не правда. А своей обеспеченности и известности, сии бравые мужи достигли исключительно благодаря тяжелому и упорному труду на благо Отчизны (вопрос какой именно отчизны ими не раскрыт, как и сам труд?), ну и естественно таланту, как без него (в чём именно, проявился талант ихний, непонятно).
4 -- Кацап в силу своего сжатого кругозора обязан всех кто не согласен с его убеждениями объявлять фашистами, нацистами, пособниками сионизма, буддизма, абстракционизма и мирового империализма -- все измы варьируются от обстоятельсв. И даже если собственную руку свело в судороге от приветственного Хайль, упрямо твердить о том что это не его рука, а рука оппонента выбрала такое положение, а у всех кто на него смотрит временные галюцинации.
5 -- Кацап должен быть преданным едиственно правильной вере -- Московскому православию, даже если сам сомневается в существовании Бога, носить свечки и хоругвии, и участвовать во всех силовых акциях переодетых под монахов сотрудников московских спецслужб. Остальные верования отрицать как факт. При этом ссылаться на заявления некоего Гундяева, бывшего торговца сигаретами, занимающего по совместительству с непосредственной службой, генерала разведки, ещё и чин главного попа. При этом, кто такой Христос и где про него написано, знать не обязательно, а в большинстве случаев и вовсе вредно знать, так как почти все положения русского православия идут в разрез с проповедями Христа.
6 -- кацап должен жить по строго установленным правилам "Руссъкаго Миръа". "Руссъкiй Миръ" -- это такое состояние типа нирванны после длительных упражнений в йоге, но ещё более просветлённое. Следовательно, войдя в это состояние молодой и неопытный кацап застревает в нём навсегда. *Р. М.* есть очень сложное учение и надо пройти множество инкарнаций, прежде чем душа кацапа сольётся в безграничном экстазе с ДвухГлавой Курой -- главным богом кацапов. Его (Её) они выбрали в качестве своего герба. Для ускоренного обучения рекомендуется использовать палёную водку, самогон из кошачих экскрементов (можно и собственных, но эфект ослабевает), ну и главный национальный напиток кацапов -- стекломой.
7 -- Кацап на всех столбах обязан писать что его притесняют галичане, даже если столб расположен в Аделаиде или Токио, а галичан он в глаза никогда не видел. Слово Галичина приводит кацапа в неймоверный ужас -- он не знает что это, но ему дедушка нквдшник рассказывал что это что-то типа ада на земле для кацапов, и галичане живущие там любят пить кровь кацапских младенцев, живя в обнимку с Майн кампф и шмайсером. Сам кацап живёт в обнимку с портретом Глиста -- этакого мессии, посланца от ВеликойДвухГлавойКуры, спустившегося на благословенную землю кацапов -- Россию, где и правит. Там, на родине кацапов его ещё называют Путин, по видимому из за того что этот Великий Кормчий установил чёткие направляющие -- куды идтить. Без него ну просто ни как -- безпутье.
8 -- Везде защищать этого Глиста, даже если в результате принятых им решений в России, для кацапа в Украине, наступают гаплык, кердык и прочие неприятности. Кроме галичан, кацапы боятся ещё чеченцев или кавказцев а также американцев (пиндосов -- на кацапском наречии), но это отдельное положение не предусмотренное в использовании на Украине. Потому оно под грифом "секретно", либо -- "использовать по особому распоряжению".
9 -- Особое внимание уделять развитию ненормативной лексики в своём словарном запасе, называющегося словом мат. Это что то типа интелектуальных упражнений. Матерщина приводит кацапа в нужное состояние для решения сложных для него задач. Чем больше ненормативных слов он знает, тем меньше отвлекается на другие слова, которые ведут кацапа к духовному обнищанию. Мат также можно использовать в качестве подсобного средства при начальной стадии просветления, в учении "РуссъкагоМиръа".
10 -- Уметь различать настоящих и не настоящих украинцев. Настоящие украинцы -- это хохлы, а не настоящие -- бандерлоги. Это самая сложная часть его познания об Украине и её жителях, и о которых он имеет очень смутные представления, потому всех их называет по чему-то словом "свидомый". Видимо из за отсутствия собственной свидомости. Чего нет, того не отобрать у кацапа, это именно её. Сознание это враг кацапа, впрочем об этом уже говорилось выше.
Примечания
Под словом кацап именуется субъект с агресивной формой болезни характеризуемой как украинофобия. Определяется по частому употреблению слова бандерлог, а также что русских бьют. Лечится двумя способами -- хирургически, то есть с помощью гильётины, и санаторными процедурами -- высылкой на историческую родину. В качестве профилактики и при лёгкой форме болезни используется пульпация и флагелляция мягких тканей с несколькими натренированными для этой процедуры, парнями с дубинками.
История возникновения слова "кацап" имеет несколько теорий.
1 -- История этого слова берёт начало в период московско-ливонских войн. В старонемецком и идиш сохранилось слово -- кошуба, коцуба, что означает -- крыса. После осады ливонцами Пскова, когда московиты от голода начали есть и крыс, это название за ними и закрепилось, тобишь крысоед.
2 -- В Гданьском воеводсве живёт небольшая народность -- кошубы -- смесь поморских сербов, пруссов и поляков. По видимому где-то здесь надо искать историю слова. Хотя они (кошубы), врядли имеют историческую связь с непосредственно сегодняшними кацапами.
3 -- На Украине более популярен этот вариант, связанный с тем что слово содержит в себе его часть цап, по украински-козёл. Но это врядли правильно. Кацапы не имели и не держали этих животных в своём хозяйстве. Ихняя культура также не имеет с этим животных чётких связей. Козы культивировались преимущественно в Средиземноморском регионе, чаще в её горных местах.
4 -- Бузина -- мелкий графоман, решивший получить дешевую популярность на осквернении памяти уважаемых в Украине людей. Первоначально использовал украинофобию в чисто меркантильных интересах, но со временем вошедший во вкус от этого болезненного состояния. Форма болезни запущена но применять хирургию не стоит.
5 -- Корнилов -- мелкий одесский бес. Заведует Институтом зла СНГ. Этот тип лечится депортацией, но требуются пара парней с дубинками для сопровождения в пункт назначения.
6 -- Номер означающий и состояние души -- Колесниченко -- главный украиноненавистник Украины. Лечению не поддаётся, и потому, относительно его требуется незамедлительная хирургия. Прошёл все формы инкарнаций и достиг состояния единения с ДвухГлавойКурой.
7 -- Конотопская ведьма -- Злобная тётка по фамилии Витренко.
Научилась летать без веника. Для этого использует красные тряпки. Специалист по финансовому колдовству МВФ, и гордится тем что сгрызла на этом гранит. Лечится высылкой и пинками.
http://ipvnews.org/gulagin_article07052011.php
неділя, 8 травня 2011 р.
"Мы их не стреляли, мы их убивали просто так, обушком"
Історію загибелі цієї мужньої дівчини почув від одного з катів колишньої Станіславської (Івано-Франківської) тюрми. Час стер в пам'яті прізвище героїні, що знайшла смерть від його рук. Випадковість зустрічі з ним пов'язана з перебуванням в одному із желізноводських санаторіїв, де лікувався у 60-х роках.
Може, колись, коли розкриються ті страшні архіви КДБ, загиблій буде повернено ім'я, стане відомою історія її боротьби в рядах УПА. А сьогодні нехай буде так, як описую ту страшну правду, без імені героїні. Моя совість і честь примушує зробити це, хоч і надто пізно.
Щоденно, після обіду, мій сусід випивав припасену заздалегідь пляшку горілки, не роздягаючись і не роззуваючись, завалювався в ліжко і хропів. Років йому було не так багато, десь під сорок, виглядав знищеною алкоголем людиною.
Нав'язуючи компанію до пиття, з образою сприймав відмову, говорячи: "Что, пить со мной западло? Да ты знаешь, кто я такой? Со мной генералы считались, а ты пить со мной не хочешь?!"
Один раз, оп'янівши, сказав:
- Ты знаешь, почему я пью? Пью с тоски, что-то мучит меня, сосет, перед глазами постоянно люди, которых я лично убил.
- І що, не судили тебе за те? - запитую я.
- Не судили, ибо я был особым человеком.
- Чого ж ти людям не розкажеш про кривду, яку робив, - мовив я.
- Нельзя, подписку давал. Да и, вообще-то, делал, что приказывала партия, понял?
Але якось, добре випивши, він розповів про вбивство дівчини, яка постійно стоїть йому перед очима.
- Убивать научился еще в заградотряде под Сталинградом. Расстреливал разных. Солдат своих жалко было. А здесь, в Станиславе, убивали бандеровцев, этих не жалко было, - мовив далі.
- Однажды в тюрьму привезли молодую красивую девушку. Поймали стерво бандеровское, когда, отстреливаясь, уложила полвзвода наших солдат. Расстреляв все патроны с автомата, хотела взорваться гранатой, но граната не сработала. Взяли живой.
А далі з розповіді його стало відомо, що вона донька священика, віком до 22 років. В УПА виконувала обов'язки провідника, навіть назвав псевдо. Говорив, що дуже була гарною. У пам'яті цього ката збереглись її голубі ясні очі, красиве ніжне обличчя, довгі буйні чорні коси і струнка постать, одягнута в коротку шкірянку, в штани, на ногах - пасовані чобітки. Такою вона запам'яталась йому в той час, коли привели її до камери.
Сміливість дівчини на допитах дивувала катів, що мали з нею справу, її відвага не тільки вражала, а й викликала додаткову лють при допитах. Знущанням над нею не було меж. Вона знала, що її вб'ють, тому стійко переносила нестерпні муки, вперто нічого не виказувала.
- Как мы ее только не мучили: сначала били телефонными плетками, вся кожа на пальцах рук полопалась, когда прижимали дверью, били гвозди в пятки, за волосы подвешивали вверх и так держали, кололи грудь, подвешивали за ноги, несколько раз теряла сознание, отливали, но ничего так и не сказала. Отольем водой, станет на ноги и кровью плюет нам в лицо. Даже графином одного стукнула. Потом в наручниках допрашивали. Тройка осудила ее на смерть. Исполняли приговор я и еще несколько таких, как я . В день тогда мы убивали по десять и больше человек. Ту девку-бандеровку убить было поручено мне. Перед тем, как шел на дело, выпивал грамм двести водки и... Навеселе то неприятное дело было делать легче. Все же человека убивали.
- Ну і що, ніхто не просився? - спитав я.
- Нет. Побитые, порой поломанные, они шли, крестились, молились, пели гимн, кричали "Слава Украине", но не просились. Между тем, редко кто из них знал, куда мы их ведем. Просто чувствовали, что идут на смерть. Ведь мы их не ставили под стенку, а убивали так.
- Як це так? - перепитав я.
- Очень просто. В то время, когда вели по коридору, обушком били в потылычную часть головы. То получалось классно, почти без крови. Ударишь, подергается раз-два и - конец.
- Який же це обушок?
- А вот такой, как железнодорожники буксы в колесах обстукивают, - маленький, с длинной ручкой. Держишь в рукаве, не видно, когда надо - высунул, раз ударил - и готово...
Цинічності розповіді не було меж. Аби хоч десь якийсь нерв сіпнувся на обличчі у мого співрозмовника. Ні. З якоюсь особливою насолодою продовжував:
- А ее перед тем, как убить, втроем еще хотели изнасиловать. Рвалась, падло, кусалась, побили мы ее крепко, но не далась. Вылили на голову воды, очнулась. И я повел ее по коридору убивать. Она поняла, куда веду, ибо крикнула: "Прощайте, брати! "Дзвінка" іде на смерть!" Повернулась ко мне, с ненавистю что-то сказала, шла и пела.
Дивуючись силі духу цієї закатованої дівчини, кадебіст запитав мене: "Ты знаешь, что она пела? Пела бандеровский гимн "Еще не вмерла".
- І що ж було далі? - спитав знову я.
- А что дальше? Как только она ступила на канализационную решетку, с рукава я высунул обушок и сильно ударил ее. Ударил и не попал, куда надо, ведь пьянел уже, провозились с ней до этого долго.
Скрутилась сердешна на коліна від удару, опустилась на руки, але не впала. Тоді кат ногою притиснув її до бетону і став бити по голові обушком, поки не вискочив мозок.
- Ну, а далі що" - знову спитав я.
- Дальше ничего. Дернулась несколько раз - и все. Я вытер оббрызганные кровью и мозгами сапоги, нагнулся, перевернул, чтоб снять наручники, и увидел ее открытые глаза, что как-то особенно смотрели на меня. До сих пор вижу эти глаза. Снял наручники и пошел.
А далі розповідав, що після екзекуції приходив лікар, забирали тіло і подібна процедура повторювалась з іншим приреченим на смерть.
- Ну, а тоді срвість тебе не мучила? - запитав я.
- Какая там совесть? Что, я только один это делал? Пойдешь после этого, хорошо выпешь - и по совести. Думаешь, мне даром капитана дали, а премий сколько я получил! Сколько их там убил, счета нет. Совесть тогда не мучила, молодой был, а вот сейчас некоторые ночью снятся. Особенно эта девка.
Налив склянку горілки, випив і запитав:
- Скажи, как мне избавиться от нее. Преследует даже днем, бывает, иду - она идет за мной, оборачиваюсь - нет. Иду - опять она идет. Что мне делать, не знаю...
Сп'янілий кат, не роздягаючись, повалився на ліжко і захропів. А я поклявся, що дітям, внукам, усім розкажу про цю героїчну дівчину. І хоч без імені, а оживе вона в історії нашої боротьби за волю.
http://holocaust1.netfirms.com/hol15uk1.htm
Може, колись, коли розкриються ті страшні архіви КДБ, загиблій буде повернено ім'я, стане відомою історія її боротьби в рядах УПА. А сьогодні нехай буде так, як описую ту страшну правду, без імені героїні. Моя совість і честь примушує зробити це, хоч і надто пізно.
Щоденно, після обіду, мій сусід випивав припасену заздалегідь пляшку горілки, не роздягаючись і не роззуваючись, завалювався в ліжко і хропів. Років йому було не так багато, десь під сорок, виглядав знищеною алкоголем людиною.
Нав'язуючи компанію до пиття, з образою сприймав відмову, говорячи: "Что, пить со мной западло? Да ты знаешь, кто я такой? Со мной генералы считались, а ты пить со мной не хочешь?!"
Один раз, оп'янівши, сказав:
- Ты знаешь, почему я пью? Пью с тоски, что-то мучит меня, сосет, перед глазами постоянно люди, которых я лично убил.
- І що, не судили тебе за те? - запитую я.
- Не судили, ибо я был особым человеком.
- Чого ж ти людям не розкажеш про кривду, яку робив, - мовив я.
- Нельзя, подписку давал. Да и, вообще-то, делал, что приказывала партия, понял?
Але якось, добре випивши, він розповів про вбивство дівчини, яка постійно стоїть йому перед очима.
- Убивать научился еще в заградотряде под Сталинградом. Расстреливал разных. Солдат своих жалко было. А здесь, в Станиславе, убивали бандеровцев, этих не жалко было, - мовив далі.
- Однажды в тюрьму привезли молодую красивую девушку. Поймали стерво бандеровское, когда, отстреливаясь, уложила полвзвода наших солдат. Расстреляв все патроны с автомата, хотела взорваться гранатой, но граната не сработала. Взяли живой.
А далі з розповіді його стало відомо, що вона донька священика, віком до 22 років. В УПА виконувала обов'язки провідника, навіть назвав псевдо. Говорив, що дуже була гарною. У пам'яті цього ката збереглись її голубі ясні очі, красиве ніжне обличчя, довгі буйні чорні коси і струнка постать, одягнута в коротку шкірянку, в штани, на ногах - пасовані чобітки. Такою вона запам'яталась йому в той час, коли привели її до камери.
Сміливість дівчини на допитах дивувала катів, що мали з нею справу, її відвага не тільки вражала, а й викликала додаткову лють при допитах. Знущанням над нею не було меж. Вона знала, що її вб'ють, тому стійко переносила нестерпні муки, вперто нічого не виказувала.
- Как мы ее только не мучили: сначала били телефонными плетками, вся кожа на пальцах рук полопалась, когда прижимали дверью, били гвозди в пятки, за волосы подвешивали вверх и так держали, кололи грудь, подвешивали за ноги, несколько раз теряла сознание, отливали, но ничего так и не сказала. Отольем водой, станет на ноги и кровью плюет нам в лицо. Даже графином одного стукнула. Потом в наручниках допрашивали. Тройка осудила ее на смерть. Исполняли приговор я и еще несколько таких, как я . В день тогда мы убивали по десять и больше человек. Ту девку-бандеровку убить было поручено мне. Перед тем, как шел на дело, выпивал грамм двести водки и... Навеселе то неприятное дело было делать легче. Все же человека убивали.
- Ну і що, ніхто не просився? - спитав я.
- Нет. Побитые, порой поломанные, они шли, крестились, молились, пели гимн, кричали "Слава Украине", но не просились. Между тем, редко кто из них знал, куда мы их ведем. Просто чувствовали, что идут на смерть. Ведь мы их не ставили под стенку, а убивали так.
- Як це так? - перепитав я.
- Очень просто. В то время, когда вели по коридору, обушком били в потылычную часть головы. То получалось классно, почти без крови. Ударишь, подергается раз-два и - конец.
- Який же це обушок?
- А вот такой, как железнодорожники буксы в колесах обстукивают, - маленький, с длинной ручкой. Держишь в рукаве, не видно, когда надо - высунул, раз ударил - и готово...
Цинічності розповіді не було меж. Аби хоч десь якийсь нерв сіпнувся на обличчі у мого співрозмовника. Ні. З якоюсь особливою насолодою продовжував:
- А ее перед тем, как убить, втроем еще хотели изнасиловать. Рвалась, падло, кусалась, побили мы ее крепко, но не далась. Вылили на голову воды, очнулась. И я повел ее по коридору убивать. Она поняла, куда веду, ибо крикнула: "Прощайте, брати! "Дзвінка" іде на смерть!" Повернулась ко мне, с ненавистю что-то сказала, шла и пела.
Дивуючись силі духу цієї закатованої дівчини, кадебіст запитав мене: "Ты знаешь, что она пела? Пела бандеровский гимн "Еще не вмерла".
- І що ж було далі? - спитав знову я.
- А что дальше? Как только она ступила на канализационную решетку, с рукава я высунул обушок и сильно ударил ее. Ударил и не попал, куда надо, ведь пьянел уже, провозились с ней до этого долго.
Скрутилась сердешна на коліна від удару, опустилась на руки, але не впала. Тоді кат ногою притиснув її до бетону і став бити по голові обушком, поки не вискочив мозок.
- Ну, а далі що" - знову спитав я.
- Дальше ничего. Дернулась несколько раз - и все. Я вытер оббрызганные кровью и мозгами сапоги, нагнулся, перевернул, чтоб снять наручники, и увидел ее открытые глаза, что как-то особенно смотрели на меня. До сих пор вижу эти глаза. Снял наручники и пошел.
А далі розповідав, що після екзекуції приходив лікар, забирали тіло і подібна процедура повторювалась з іншим приреченим на смерть.
- Ну, а тоді срвість тебе не мучила? - запитав я.
- Какая там совесть? Что, я только один это делал? Пойдешь после этого, хорошо выпешь - и по совести. Думаешь, мне даром капитана дали, а премий сколько я получил! Сколько их там убил, счета нет. Совесть тогда не мучила, молодой был, а вот сейчас некоторые ночью снятся. Особенно эта девка.
Налив склянку горілки, випив і запитав:
- Скажи, как мне избавиться от нее. Преследует даже днем, бывает, иду - она идет за мной, оборачиваюсь - нет. Иду - опять она идет. Что мне делать, не знаю...
Сп'янілий кат, не роздягаючись, повалився на ліжко і захропів. А я поклявся, що дітям, внукам, усім розкажу про цю героїчну дівчину. І хоч без імені, а оживе вона в історії нашої боротьби за волю.
http://holocaust1.netfirms.com/hol15uk1.htm
субота, 7 травня 2011 р.
ГРАЖДАНЕ БЕСЫ
Мчатся тучи, вьются тучи над равниною пустой.Не сказать, что стало лучше, но закончился застой.Президент сказал Китаю фразу, главную в году —Типа я не исключаю, что на выборы пойду.Тут премьер сверкнул очами и в ответ сказал врачам —Мол, и я не исключаю! Да и кто бы исключал?И хоть клятвой я считаю слово, данное врачу,Но и данное Китаю я принизить не хочу!Неужель решатся оба предложить себя стране,А не править ей до гроба, как случилось в Астане?Отступил от роли кто-то в нашем околоноля —Обнаружилось болото там, где твердая земля.Зыбко, вязко, мутно, стыдно и смешно по временам.В поле бес нас водит, видно, и кружит по сторонам.Мчатся бесы в путь полнощный, как бывало испокон,И над ними самый мощный, по прозванью Бесогон.
Мчатся тучи, вьются тучи, невидимкою луна...Кто теперь главней и круче, непонятно ни хрена.Всплыли прежние соблазны, словно воля на дворе.Закружились бесы разны, словно листья в ноябре!Глеб Павловский, Стас Белковский и Чадаев-баловникДружно вынули обноски прежних жреческих туник.Слышен визг "Единой Раши" с подвываньями юнцов,Мчатся "Наши", вьются "Наши", невидимкою Немцов...Горе, малый я не сильный! Съест упырь меня совсем!Что же станется с Россией, коль расколется тандем?Разделенье по Уралу, как мечталось на веку,Чтобы Запад — либералу, а Восток — силовику?Низвергается Миронов — первой жертвой, так сказать...Но важней для миллионов точно знать, кому лизать!С визгом яростным и воем, как в атаку казаки,Мы бежим к своим героям, дружно свесив языки.
Страшно, страшно поневоле средь неведомых равнин.Ничего не видят боле ни поэт, ни гражданин.Этих свозят, тех разгонят — в общем, кончился уют.То ли Родину хоронят, то ли замуж выдают.
Мчатся тучи, вьются тучи, невидимкою луна...Кто теперь главней и круче, непонятно ни хрена.Всплыли прежние соблазны, словно воля на дворе.Закружились бесы разны, словно листья в ноябре!Глеб Павловский, Стас Белковский и Чадаев-баловникДружно вынули обноски прежних жреческих туник.Слышен визг "Единой Раши" с подвываньями юнцов,Мчатся "Наши", вьются "Наши", невидимкою Немцов...Горе, малый я не сильный! Съест упырь меня совсем!Что же станется с Россией, коль расколется тандем?Разделенье по Уралу, как мечталось на веку,Чтобы Запад — либералу, а Восток — силовику?Низвергается Миронов — первой жертвой, так сказать...Но важней для миллионов точно знать, кому лизать!С визгом яростным и воем, как в атаку казаки,Мы бежим к своим героям, дружно свесив языки.
Страшно, страшно поневоле средь неведомых равнин.Ничего не видят боле ни поэт, ни гражданин.Этих свозят, тех разгонят — в общем, кончился уют.То ли Родину хоронят, то ли замуж выдают.
пʼятниця, 6 травня 2011 р.
Чи можна прирівнювати нацистські та сталінські з-ни(1)
«Середня тривалість життя у 1933 році під час голоду була набагато нижча, ніж в 1942 році під час німецької окупації» -- Ярослав Грицак http://www.radiosvoboda.org/video/18543.html Радіо Свобода © 2011 RFE/RL, Inc.
вівторок, 3 травня 2011 р.
NR2.Ru::: Европейских цыган массово депортируют в Россию? / Евросоюз ищет радикальное решение «цыганского вопроса» / 03.05.11 / Новый Регион – В мире
NR2.Ru::: Европейских цыган массово депортируют в Россию? / Евросоюз ищет радикальное решение «цыганского вопроса» / 03.05.11 / Новый Регион – В мире
Брюссель-Москва, Май 03 (Новый Регион, Алексей Усов) – Ряд европейских государств – Франция, Италия, Испания, а также сам Евросоюз намерены радикальным образом решить проблему цыган в Европе. 12 миллионов цыган уже стали нежелательными гостями во многих странах: в Финляндии приняты законы против бродяг, во Франции 69% жителей высказались за принудительное выселение, а в Венгрии националисты начали «частную» депортацию и погромы цыганских общин в селах. Одним из возможных вариантов является переселение цыган из Европы в Россию. Тема массовой депортации цыган будет обсуждаться в этом году между Москвой и Брюсселем – утверждают блоги и «желтые» СМИ.
Только по официальным оценкам в странах Европы проживает от 9 до 12 миллионов цыган. Больше всего их в Румынии – 1,9 миллионов (свыше 10% от всего населения страны), следом идут Болгария (750 тысяч), Испания (700 тысяч), Венгрия (600 тысяч), Словакия и Сербия (по 500 тысяч), Франция (310 тысяч), Чехия (275 тысяч), Греция (175 тысяч), Македония (185 тысяч).
Брюссель-Москва, Май 03 (Новый Регион, Алексей Усов) – Ряд европейских государств – Франция, Италия, Испания, а также сам Евросоюз намерены радикальным образом решить проблему цыган в Европе. 12 миллионов цыган уже стали нежелательными гостями во многих странах: в Финляндии приняты законы против бродяг, во Франции 69% жителей высказались за принудительное выселение, а в Венгрии националисты начали «частную» депортацию и погромы цыганских общин в селах. Одним из возможных вариантов является переселение цыган из Европы в Россию. Тема массовой депортации цыган будет обсуждаться в этом году между Москвой и Брюсселем – утверждают блоги и «желтые» СМИ.
Только по официальным оценкам в странах Европы проживает от 9 до 12 миллионов цыган. Больше всего их в Румынии – 1,9 миллионов (свыше 10% от всего населения страны), следом идут Болгария (750 тысяч), Испания (700 тысяч), Венгрия (600 тысяч), Словакия и Сербия (по 500 тысяч), Франция (310 тысяч), Чехия (275 тысяч), Греция (175 тысяч), Македония (185 тысяч).
Людмила Проценко: Вирізаю витинанки до мозолів.
Київська майстриня Людмила Проценко на папір дивиться не байдужими очима. Вона точно знає, що з кожного аркуша паперу може вийти новий маленький світ образів та форм. Паперові світи майстриня творить вже майже двадцять років. Окрім того, захоплюється ще писанками та народними ляльками. Що вміє сама, того навчає дітей, які приходять до пані Людмили у гурток “Писанкарик” в Центрі позашкільної роботи Святошинського району столиці. Витинанкарка, писанкарка та лялькарка розповідає, як захопилася витинанкою, чи можна на тому заробити; що робити, аби ваша дитина серйозно зацікавилася якимсь видом творчої діяльності та про інше.
http://rukotvory.com.ua/rozmovy/2010/11/lyudmyla-protsenko-vid-vyrizannya-vytynanok-buvayut-mozoli/
http://rukotvory.com.ua/rozmovy/2010/11/lyudmyla-protsenko-vid-vyrizannya-vytynanok-buvayut-mozoli/
Почало мовлення "Гади Радіо"!
Сьогодні на порталі ONLINE.FM почало мовлення "Гади Радіо", ефір якого повністю присвячено творчості "Братів Гадюкіних" та учасникам концерту пам'яті Сергія Кузьмінського, що відбудеться 3 червня в київському Палаці Спорту.
Наразі в ефірі - всі пісні "Гадів" та інтерв'ю музикантів.
Упродовж травня на "Гади Радіо" з'являтиметься багато раритетів та ексклюзиву!
Дякуємо всій команді ONLINE.FM та особисто Світлані Германовій за те, що не вагаючись підхопили авантюрну ідею та втілили її в "Гади Радіо"!
http://online.fm/ru/radio/gady-radio
понеділок, 2 травня 2011 р.
President Obama on Death of Osama bin Laden
President Obama praises those Americans who carried out the operation to kill Osama bin Laden, tells the families of the victims of September 11, 2001 that they have never been forgotten, and calls on Americans to remember the unity of that tragic day.
НЕ ЖАЛЕЮ, НЕ ЗОВУ, НЕ ПЛАЧУ
НЕ ЖАЛЕЮ, НЕ ЗОВУ, НЕ ПЛАЧУ (текстовая версия)
В свежем выпуске проекта "Гражданин поэт" F5 представляет Сергея Есенина.
Чему сегодня могло бы быть посвящено его знаменитое "Не жалею, не зову, не плачу..."?
Версию Дмитрия Быкова излагает Михаил Ефремов.
Автор идеи проекта, продюсер, режиссер Андрей Васильев.
Не жалею, не зову, не плачу,
Не веду войны за большинство.
Скоро я последний год растрачу
Царственного срока своего.
Но ведь жизнь не кончится на этом!
Думаю, немного погодя
Можно гражданином стать. Поэтом.
Можно – комментатором «Дождя».
В Сколково рассказывать студентам –
Хоть про независимость суда...
Я ведь был когда-то президентом.
Думаю, меня возьмут туда.
Можно и в баталиях журнальных
Дать поупражняться голоску б...
Я теперь скупее стал в желаньях.
А когда я, впрочем, был не скуп?
Что я сделал, собственно, такого?
Чем отмечен наш полураспад?
Выпустил Бычкова? Снял Лужкова?
Моду ввел на твиттер и айпад?
Я и сам не помню, что там было –
По большому счету все равно:
То ли техосмотр для педофила,
То ль кастрацию за казино...
Родина не слишком замечала
Эти фишки в собственном дому.
Все же знали с самого начала,
Для чего я нужен и кому.
Все прошло. Куда, скажи на милость?
Мало что осталось за душой.
Может, мне действительно приснилось
То, что я когда-то был большой?
Нет ответа моему незнанью.
Вот и вспоминаю, как во сне:
Я ль скакал весенней гулкой ранью
Или кто другой скакал на мне?
В свежем выпуске проекта "Гражданин поэт" F5 представляет Сергея Есенина.
Чему сегодня могло бы быть посвящено его знаменитое "Не жалею, не зову, не плачу..."?
Версию Дмитрия Быкова излагает Михаил Ефремов.
Автор идеи проекта, продюсер, режиссер Андрей Васильев.
Не жалею, не зову, не плачу,
Не веду войны за большинство.
Скоро я последний год растрачу
Царственного срока своего.
Но ведь жизнь не кончится на этом!
Думаю, немного погодя
Можно гражданином стать. Поэтом.
Можно – комментатором «Дождя».
В Сколково рассказывать студентам –
Хоть про независимость суда...
Я ведь был когда-то президентом.
Думаю, меня возьмут туда.
Можно и в баталиях журнальных
Дать поупражняться голоску б...
Я теперь скупее стал в желаньях.
А когда я, впрочем, был не скуп?
Что я сделал, собственно, такого?
Чем отмечен наш полураспад?
Выпустил Бычкова? Снял Лужкова?
Моду ввел на твиттер и айпад?
Я и сам не помню, что там было –
По большому счету все равно:
То ли техосмотр для педофила,
То ль кастрацию за казино...
Родина не слишком замечала
Эти фишки в собственном дому.
Все же знали с самого начала,
Для чего я нужен и кому.
Все прошло. Куда, скажи на милость?
Мало что осталось за душой.
Может, мне действительно приснилось
То, что я когда-то был большой?
Нет ответа моему незнанью.
Вот и вспоминаю, как во сне:
Я ль скакал весенней гулкой ранью
Или кто другой скакал на мне?
неділя, 1 травня 2011 р.
Giovanni Paolo II è beato
Giovanni Paolo II è beato
Papa Giovanni Paolo II è stato proclamato beato nel rito celebrato da Benedetto XVI sul sagrato della Basilica di San Pietro. La sua festa sarà il 22 ottobre di ogni anno. Il feretro con le spoglie di Giovanni Paolo II è stato traslato dalle Grotte Vaticane all'interno della Basilica per la venerazione fino alle cinque di domattina. La proclamazione è stata pronunciata di fronte a oltre un milione di fedeli che l'hanno accolta con un lunghissimo applauso e anche oggi come durante i funerali l'8 aprile 2005 c'è chi ha gridato 'Santo subito'. ... http://it.euronews.net/
Шлягери 1940-го року.
Judy Garland - La Conga
http://www.youtube.com/watch?v=OnPUlcBDF5E&feature=player_embedded
Jimmy Wakely - You are my Sunshine
http://www.youtube.com/watch?v=jDNDELFF1ok
Martha Tilton - Who's Yehouti
http://www.youtube.com/watch?v=kwla4mQt9ws
Mae West - Willie of the Valley
http://www.youtube.com/watch?v=pU7yAxjGqX0
Nick Lucas - In a Little Spanish Town
http://www.youtube.com/watch?v=l1ASP6JzjdE
Kay Kyser Orchestra - You'll Find Out
http://www.youtube.com/watch?v=Ynm3fat4adk
Helen O'Connell & Jimmy Dorsey Orchestra
http://www.youtube.com/watch?v=y6j9gzILItM
Andrews Sisters - Gimme Some Skin, My Friend
http://www.youtube.com/watch?v=kIFN13-a1iA
Lorraine Page and Her Orchestra - Sweet Sue
http://www.youtube.com/watch?v=NVym96GyuEE
Roy Rogers - Git Along Little Dogies
http://www.youtube.com/watch?v=Q2cFji4CmHE
Nicholas Brothers - Down Argentine Way
http://www.youtube.com/watch?v=KNrI7XF-pII
Bing Crosby - Only Forever
http://www.youtube.com/watch?v=uS0t5CJINhY
Will Bradley - Basin Street Boogie
http://www.youtube.com/watch?v=lDSiTliVMas
Tony Martin - It's a Blue World
http://www.youtube.com/watch?v=5r9PpM5bEFc
Ink Spots - If I Didn't Care
http://www.youtube.com/watch?v=rvwfLe6sLis
Gracie Fields - The Woodpecker Song
http://www.youtube.com/watch?v=FNhpfgQ1xX4
Charlie Barnett & Bunny Briggs - Singing Telegram
http://www.youtube.com/watch?v=XX74gt6CcRs
Deanna Durbin & Robert Cummings - Waltzing In The Clouds
http://www.youtube.com/watch?v=LFrrlYQ_7SM
Kitti Kallen- You Are Always In My Heart
http://www.youtube.com/watch?v=dZDb-PFptbs
Marika Rökk - Für eine Nacht voller Seligkeit
http://www.youtube.com/watch?v=nGPKLrNv2Qo
Johannes Heesters, Hans Moser - Wie mein Ahnl 20 Jahr
http://www.youtube.com/watch?v=Rji3af-Ajpg
Fernandel & Jacqueline Laurent - Un Chapeau de paille d'Italie
http://www.youtube.com/watch?v=OSRLT57aF6s
Trio Lescano - Ecco la radio!
http://www.youtube.com/watch?v=-44rhrGXiQw
Сергей Лемешев - Метелица
http://www.youtube.com/watch?v=xSFvbBHzKLg
Лидия Смирнова - Звать любовь не надо
http://www.youtube.com/watch?v=SixCKvF8q90
Підписатися на:
Дописи (Atom)