Ежедневный Журнал

понеділок, 28 лютого 2011 р.

Криминальная оккупация. История Партии Регионов, Украина (2007)

http://video.i.ua/user/613823/8535/252016/
Информация о фильме:


Название: Криминальная оккупация. История Партии Регионов

Оригинальное название: Криминальная оккупация. История Партии Регионов

Год выпуска: 2007

Жанр: Документальное расследование

Режиссер: Александр Бойко



Описание фильма:

Фильм рассказывает о тех кто стоял у истоков создания Партии Регионов. И кто стоит за первыми лицами этой партии.



Выпущено: Украина

Продолжительность: 01:02:39

Язык: Русский

КОД УКРАЇНСЬКОЇ ВИШИВКИ

http://starogit.do.am/publ/1-1-0-3606


В українців є такий вислів: «народитися у сорочці», що означає бути щасливим у житті. І слово «сорочка» вживається тут у своєму первісному значенні. Це не лише частина нашого гардеробу, як вважається сьогодні. Сорочка - це певна закодована сукупність сорока божественних енергій, що творять довершену і гармонійну долю людини.


NR2.Ru::: Суд приговорил активистов Фронта «Севастополь-Крым-Россия» к 3 годам заключения / С отсрочкой на один год / 28.02.11 / Новый Регион – Крым

NR2.Ru::: Суд приговорил активистов Фронта «Севастополь-Крым-Россия» к 3 годам заключения / С отсрочкой на один год / 28.02.11 / Новый Регион – Крым

ГПУ 4 выпуск

неділя, 27 лютого 2011 р.

Джуліан Бівер Julian Beever

Julian Beever è un artista gessetto sul marciapiede, il cui lavoro è apparso in tutta Europa. Ha abilmente umorismo e ascolti il suo illusioni in una varietà di modi, di interagire con il pezzo finito a fare parte evoluzione della sua arte di strada del lavoro stesso. Chiaramente, le sue opere sono tanto destinati a divertire se stesso in quanto è di stupire le folle che si radunano intorno a loro. I suoi graffiti street altro include rappresentazioni di opere d'arte master e ritratti a pastello. Джуліан Бівер є крейдяний художник тротуару , роботи якого з'явиляються по всієї Європі. Він вміло і з гумором обігрує його ілюзії в різних формах, щоб зробити еволюції частиною його вуличного мистецтва і самої роботи. Ясно, що його роботи призначені для розваги саме настільки, скільки це повинно засліплювати натовп,що збираються навколо. Його інші вуличні графіті включають візуалізації робіт майстер і пастельні портрети. http://users.skynet.be/J.Beever/pave.htm The Three-Dimensional Drawings of Julian Beever

пʼятниця, 25 лютого 2011 р.

До раю доходять тільки ті, хто не кидає...

По довгій, дикій, стомлюючій дорозі йшов чоловік та пес.


Ішов він собі йшов, втомився, пес теж втомився. Раптом перед ним - оазис!

Прекрасні ворота, за огорожею - музика, квіти, дзюркіт струмка,

словом, відпочинок.

- Що це таке? - запитав мандрівник у охоронця.

- Це рай, ти вже вмер, і тепер можеш увійти й відпочити

по-справжньому.

- А є там вода?

- Скільки завгодно: чисті фонтани, прохолодні басейни...

- А поїсти дадуть?

- Усе, що захочеш.

- Але із мною пес.

- Шкодую, сер, із собаками не можна. Його прийдеться залишити тут.

І мандрівник пішов повз.. Через якийсь час дорога привела його

на ферму. У воріт теж сидів охоронець.

- Я хочу пити, - попросив мандрівник.

- Заходь, у дворі є колодязь.

- А мій пес?

- Біля колодязя побачиш поїлку.

- А поїсти?

- Можу почастувати тебе вечерею.

- А собаці?

- Найдеться кісточка.

- А що це за місце?

- Це рай.

- Як так? Охоронець у палацу неподалік сказав мені, що рай - там.

- Бреше він усе. Там пекло.

- Як же ви, у раю, це терпите?

- Це нам дуже корисно. До раю доходять тільки ті, хто не кидає

своїх друзів.

Российские мародеры в Чечне и Грузии

Орда разрушителей грабящая и убивающая.

Питання на засипку.

Колиб не зайшов в тpамвай - там


пoвнo нapoду. Люди їдyть з pобoти,

люди їдyть нa paбoтy ... Коли

працюють - незрозуміло ...

Виктор Янукович. Год первый

«ВИКТОР ЯНУКОВИЧ. ГОД ПЕРВЫЙ» Одна страна. Две реальности. сайт проекта: http://www.facebook.com/profile.php?id=745778171#!/pages/%D0%93%D0%BE%D0%B4-%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B2%D1%8B%D0%B9/155166957870331 25 февраля Украина подводит итоги первого года президентства Виктора Януковича. За этот год страна разделилась на две реальности. Об одной рассказывает телевидение и официальные СМИ, о другой -- настоящей Украине -- можно узнать только в интернете. 28 февраля в режиме online журналисты, писатели, художники и музыканты подводят альтернативные итоги года президентства Виктора Януковича. МОДЕРАТОРЫ: Сакен Аймурзаев Валерий Калныш Сергей Лещенко Мустафа Найем Наталья Соколенко Александр Чаленко Специальный гость: Виктор Ющенко, президент Украины (2005-2010) Трансляция начнется 28 февраля в 15:00 на сайте «Год первый» (www. smotr.net) Марафон также будет транслироваться на сайтах: «Украинская правда» (pravda.com.ua) Корреспондент (www.korrespondent.net) Левый берег (www.lb.ua) Телекритика (www.telekritika.ua)

Intervista di Marianna Soronevych all'attrice ucraina LIDIYA LIBERMAN OB...

Інтерв'ю Маріанни Сороневич із українською актрисою в Італії Лідією Ліберман - Оболенською

четвер, 24 лютого 2011 р.

Перші українські поштові марки: від УНР до Незалежності.

Перші українські поштові марки: від УНР до Незалежності


Теми: УНР, колекції, XX сторіччя, УРСР, історія України, філателія



Перші українські поштові марки з'явилися 1918 року. Їх випустив в обіг уряд Української Hародної республіки.



Вікіпедія подає про це такі відомості:



"Першу серію марок державної пошти УНР (5 купюр з номіналом 10 - 50 шагів) випущено в обіг у липні 1918 року. У червні того ж року в Києві видано 6 гербових марок із номіналом 40 шагів - 10 карбованців.



Ескізи для них виконали Георгій Нарбут і Антон Середа. На основі закону від 18 квітня 1918 року частину першої серії, названої "шагівковою", друкували на картоні і з написом на звороті "Ходить нарівні з дзвінкою монетою". Їх уживали замість монет, які вийшли з обігу.



У червні 1923-го більшовицька влада видрукувала в берлінській друкарні 4 поштові марки - єдині українською мовою - із написом "Пошта УСРР" із доплатою в карбованцях на "Допомогу голодуючим".



Уряд УНР у вигнанні продовжував випускати марки в кін. 1940-их - на поч. 1950-их pp. у Німеччиниі (у 1930-их pp. вийшло кілька випусків у Варшаві) і закликав емігрантів додатково оплачувати кореспонденцію марками УНР.

Лише 1992 року в Україні почали друкуватися власні марки незалежної держави.



Марки Підпільної пошти України можна подивитися тут

Перші українські поштові марки: від УНР до Незалежності


Теми: УНР, колекції, XX сторіччя, УРСР, історія України, філателія



Перші українські поштові марки з'явилися 1918 року. Їх випустив в обіг уряд Української Hародної республіки.



Вікіпедія подає про це такі відомості:



"Першу серію марок державної пошти УНР (5 купюр з номіналом 10 - 50 шагів) випущено в обіг у липні 1918 року. У червні того ж року в Києві видано 6 гербових марок із номіналом 40 шагів - 10 карбованців.



Ескізи для них виконали Георгій Нарбут і Антон Середа. На основі закону від 18 квітня 1918 року частину першої серії, названої "шагівковою", друкували на картоні і з написом на звороті "Ходить нарівні з дзвінкою монетою". Їх уживали замість монет, які вийшли з обігу.



У червні 1923-го більшовицька влада видрукувала в берлінській друкарні 4 поштові марки - єдині українською мовою - із написом "Пошта УСРР" із доплатою в карбованцях на "Допомогу голодуючим".



Уряд УНР у вигнанні продовжував випускати марки в кін. 1940-их - на поч. 1950-их pp. у Німеччиниі (у 1930-их pp. вийшло кілька випусків у Варшаві) і закликав емігрантів додатково оплачувати кореспонденцію марками УНР.

Лише 1992 року в Україні почали друкуватися власні марки незалежної держави.



Марки Підпільної пошти України можна подивитися тут

Перші українські поштові марки: від УНР до Незалежності


Теми: УНР, колекції, XX сторіччя, УРСР, історія України, філателія



Перші українські поштові марки з'явилися 1918 року. Їх випустив в обіг уряд Української Hародної республіки.



Вікіпедія подає про це такі відомості:



"Першу серію марок державної пошти УНР (5 купюр з номіналом 10 - 50 шагів) випущено в обіг у липні 1918 року. У червні того ж року в Києві видано 6 гербових марок із номіналом 40 шагів - 10 карбованців.



Ескізи для них виконали Георгій Нарбут і Антон Середа. На основі закону від 18 квітня 1918 року частину першої серії, названої "шагівковою", друкували на картоні і з написом на звороті "Ходить нарівні з дзвінкою монетою". Їх уживали замість монет, які вийшли з обігу.



У червні 1923-го більшовицька влада видрукувала в берлінській друкарні 4 поштові марки - єдині українською мовою - із написом "Пошта УСРР" із доплатою в карбованцях на "Допомогу голодуючим".



Уряд УНР у вигнанні продовжував випускати марки в кін. 1940-их - на поч. 1950-их pp. у Німеччиниі (у 1930-их pp. вийшло кілька випусків у Варшаві) і закликав емігрантів додатково оплачувати кореспонденцію марками УНР.

Лише 1992 року в Україні почали друкуватися власні марки незалежної держави.



Марки Підпільної пошти України можна подивитися тут  http://www.istpravda.com.ua/artefacts/2011/01/27/18559/





Підготував Валентин БЕНДЮГ (Хмельницький); марки з колекції автора




15 фото

Жебрацький Донбас. Досягнення Партії Регіонів.

Короткий фільм про самі жебрацькі регіони України - Донецьку та Луганську області і чому вони такими стали. http://video.i.ua/user/3167788/43875/225576/

вівторок, 22 лютого 2011 р.

Екскурс в історію. Чорновіл про Януковича-інтригана.

Віктор Янукович є досвідченим інтриганом, інтриги якого кілька разів кардинально міняли українську політику. Таку думку у відео-інтерв'ю «Остров» висловив народний депутат Т.Чорновіл. «Я пам'ятаю дві його інтрижки, які кардинально змінили політику в Україні ... Виставляє Ющенку свої умови ... Підставивши при цьому Рибака і Богатирьову, які підписали якийсь договір на якомусь круглому столі. Сам вибиває все для себе, щоб показати своїй команді, що він своїх не здає, що він своїх не кидає, моментально повертає авторитет собі. А буквально за кілька тижнів до цього в Партії регіонів вже йшла дискусія, чи не поміняти нам Януковича. Вже йшла, вже був готовий путч ... У 2006 році ми підписали з Ющенком коаліційну угоду. Залишилося її тільки оголосити. І в той ранок, коли коаліція мала бути оголошено, в цей момент відразу всі різко перестали брати телефон в таборі Нашої Україні, і раптом Тимошенко вийшла і оголосила іншу коаліцію. Просто Ющенко зіграв дві гри - з нами і з Тимошенко ... Після цього Янукович пішов до Ющенка, знайшов, що пообіцяти йому, що пообіцяти американцям ... І він дістав тоді посаду прем'єра ... ».

Найбільший відсоток невиконання доручень Президента.

Президент В. Янукович не хоче бачити того, що при ньому найвищий за всю історію України відсоток невиконання прямих доручень президента. Про це народний депутат Тарас Чорновіл заявив у відео-інтерв'ю «Остров». «Янукович свято вірить, якщо що в Давосі, Варшаві, Брюселі він абсолютно чітко заявить, що ми не переслідуємо пресу, не переслідуємо опозицію, у нас немає виборчого правосуддя, то цього достатньо, - якщо він це сказав Генсеку повинні вірити на слово ... Але сьогодні цього недостатньо не тільки на заході, цього недостатньо навіть для народу ... ... Він навіть не спромігся перевірити, що у нього найвищий за всю історію України відсоток невиконання прямих доручень президента ... », - сказав Т. Чорновіл. На думку колишнього члена першої п'ятірки ПР, сьогодні Янукович «... пишається вже не стільки результатами, він більше пишається статистичними даними або підібраними цитатами, які для нього готують».

понеділок, 21 лютого 2011 р.

Янукович перепутал название космодрома и похвастался несуществующим оружием. ВИДЕО. « Цензор видео | Цензор.Нет

Янукович перепутал название космодрома и похвастался несуществующим оружием. ВИДЕО. « Цензор видео Цензор.Нет

У Ахметова зараз не найкраще становище.

Т. Чорновіл про Олександра Януковича, Іванющенко, Колесникова та Ахметова Тарас Чорновіл вважає, що Юрій Іванющенко представляє бізнес інтереси родини президента Януковича в питаннях «за межею фолу». А Рінат Ахметов має зараз не найкраще становище у табелі про ранги оточення Віктора Януковича. Таку думку він висловив у відео-інтерв'ю «Остров». Депутат також виклав свою думку про старшого сина президента і Бориса Колеснікова. «Олександр Янукович людина, на мій погляд, дуже мудра ... Але при всьому тому він вміє і любить рахувати гроші і вміє їх робити. Причому, робити методами, які десь на межі фолу ... ». «Те, що виходить за межу фолу з економіки, мені так здається ... - це Іванющенко, тому що його якісь контакти, якісь щупальця виринають в абсолютно несподіваних місцях. Ось зараз з митних ситуацій виринають, коли там вже десь і пострілюють ... ». Характеризуючи роль Рината Ахметова в політиці Тарас Чорновіл сказав: «Ахметова я все більше і більше вже виводив б поза політикою ...». Депутат розділяє політичний вплив і інтереси Р. Ахметова і Бориса Колесникова: «У них дуже різний світогляд, занадто різні погляди. Їх сфери впливу та групи не настільки чітко перетинаються ... У певні моменти Колесніков йшов на свої домовленості, зокрема в цьому уряді у 2010 році, Ахметов залишався поза грою. Зараз, мені здається, Колесников став заручником цієї ситуації, коли у Ахметова не краще становище в табелі про ранги ... ». У той же час, на думку Чорновола, «донецька група» зараз змушена об'єднуватися. - «В силу ситуації, що настає« сімейний бізнес ». Дуже жорстко наступає на всю Україну. Масштабами мільярдними, їм доводиться грати в одну гру », - сказав він.

неділя, 20 лютого 2011 р.

Т. Чорновіл про комплекси Януковича і замахи на нього.

Президент Янукович дуже м'яка людина, тому він боїться близьких контактів з людьми, побоюючись, що вони можуть використовувати його. Таку думку у відео-інтерв'ю «Остров» висловив народний депутат, начальник виборчого штабу В. Януковича у 2004 році Тарас Чорновіл. «У мене таке відчуття, що він людина досить закомплексований. Я думаю, що він боїться людей. Боїться, що його будуть використовувати, або проти нього почнуть воювати. І люди, які з ним, вони, як правило, досить сильно використовувалися ним же, а потім, коли приходив певний переломний момент, він намагався їх відсікти і вони втрачали прямий доступ до нього ... Останнім часом він чітко показав, що у нього друзів бути не може ... ». «Це сталінський тип психології, коли людина боїться всіх ... Я б не хотів опинитися в його шкурі - він весь час боїться якихось замахів ... Його дійсно кілька разів намагалися вбити. Він сам мені розповідав, як його хотіли отруїти ... ». «Він не вміє кричати на людей, він не вміє тиснути персонально, тому, мені здається він і боїться особистих контактів та близької дружби ... Настільки м'який людина сама по собі ...»

Газові душогубки винайшли в СРСР.

Газові душогубки винайшли в СРСР.
XX століття, крім багатьох наукових відкриттів і застосування прогресивних технологій, примітне ще й появою страшної зброї масового ураження. Зрозуміло, швидко знайшлися й бажаючі застосувати таку зброю в своїх цілях. Причому навіть не під час військових дій або для захисту від ворогів, а для залякування власного народу.У повоєнний час радянська пропаганда багато говорила про звірства нацистів і в якості наочної ілюстрації приводила несамовиті подробиці знищення людей у пересувних душогубках. Анітрохи не ставлячи під сумнів факти численних злочинів, скоєних гітлерівцями на окупованих територіях СРСР, в тому числі й застосування отруйних газів, було б погрішити проти істини, не згадавши про те, що в даному питанні німецьким агресорам було з кого брати приклад. Тамбовський «дебют» За багато років до приходу Гітлера до влади отруйні гази «успішно» використовувалися більшовиками під час придушення повстання селян у Тамбовській губернії в 1921 р. Відомий оперативно-секретний наказ № 0116 від 12 червня 1921 р., виданий за підписом командувача військами Тамбовської губернії Михайла Тухачевського та начальника штабу військ Генштабу Миколи Какуріна, наказував з метою «негайної очищення лісів» від повстанців застосовувати отруйні гази, точно при цьому розрахувавши, щоб «хмара задушливих газів поширювалося повністю по всьому лісу, знищуючи все, що в ньому ховалося». Збереглися і донесення безпосередніх виконавців цього наказу. Так, в рапорті начальника відділу Заволзького дивізіону від 20 серпня 1921 повідомлялося про витрачання під час операції в районі озера Рамзі 130 шрапнельних, 69 фугасних і 79 хімічних снарядів. У донесенні від 23 серпня 1921 командир Білгородських артилерійських курсів Нечаєв доповідав, що під час обстрілу острова, на якому була розташована одна з баз партизан, його дивізіоном були випущені 65 шрапнельних снарядів, 49 фугасних і 50 хімічних снарядів...

Тарас Чорновіл про те, хто сьогодні править в Україні.1

Політика в Україні визначається не в українському парламенті, а в Москві і в тіньових вітчизняних групах впливу. Про це у відео-інтерв'ю «Остров» заявив колись третій номер у списку Партії регіонів Тарас Чорновіл. Характеризуючи одну з цих груп депутат сказав: «Хорошковський повністю залежить від Кремля. Він отримує вказівки тільки звідти. Я думаю у нього на це табу, - йому заборонено брати вказівки і розпорядження від Президента України, тільки від президента чи прем'єр-міністра Росії. І група, яка пов'язана з ним: Фірташ, який на дуже серйозному гачку там, Льовочкін, якого безпосередньо нав'язали Януковичу ... Ось там політика українська формується. Не в українському парламенті і навіть не в Україну, а приходить безпосередньо з Росії ». На думку Тараса Чорновола, президент Янукович не є маріонеткою Москви, але оскільки він ледачий, то схильний до впливу свого оточення. «Янукович не є російською маріонеткою. Це потрібно забути, такого немає. Янукович дуже схожий на Ющенка, він ледачий і тому він стає маріонеткою оточення. Але Ющенко час від часу радикально міняв своє оточення, а Януковичу його міняти складніше, тому що воно було йому нав'язано. Ось такими людьми, ними дуже легко маніпулювати ... », - заявив Т. Чорновіл в інтерв'ю« Остров »...

А що,вже і помріяти ніззя?

Сходив за овочами-фруктами.А в магазинчику недільна пропозиція:Якщо візьмеш на 10є-можеш взяти ще не 5є безплатно.Я звичайно скористався.Завждиб так.А що,вже і помріяти ніззя?



Про мігрантське питання в Європі. І не тільки...









Нещодавно Європу ховали з причини її стрімкого заселення страшними мусульманськими мігрантами, проти яких у розпещених європейців пасіонарність не та. Потім раптом з'ясувалося, що пасіонарність у європейців просто стояла на запасній колії, дбайливо змащена. І коли знадобилося, її викотили. А мігранти-мусульмани, навпаки, почали викочуватися. Разом з мульти-культи, який, виявляється, «провалився».



























Тим не менш, очікувати особливого повороту «різко вправо» не варто. І всіх мігрантів не виженуть, і мульти-культи ще деякий час пожують. Тому що «не усе готово».







А що саме? І, до речі, навіщо ПОТРІБНІ всі ці мігранти і джига-джага мульти-культи навколо них?







Ні, на побутовому рівні нам пояснюють справу так, що спочатку мігранти потрібні були будівельним фірмам та іншим роботодавцям, потім - лівим політичним партіям, які пропонували бартер: ми вам громадянство і пільги, ви нам голоси. «Толерантність» теж зрозуміла - її, як зазвичай, впроваджував «найкращий у світі народ» зрозуміло чому.







Але є от ще який поворот справи.







Мігранти-то і справді гидко. Сидять на шиї у чесних громадян, ні фіга не роблять, торгують наркотою, промишляють дрібним криміналом, так, нарешті, просто - гидко. І їх багато, а європейські влади їх пестять і влаштовують їм всякі потурання, льготки і так далі. А невдоволення глушить «толерацією» і «політкоректністю».







Але ж це має досить передбачуваний ефект - уявіть собі, розвиток тієї самої толерантності. Тільки не до мігрантів. Європейці починають краще ставитися один до одного. Німці до французів, французи до іспанців, і так далі. Просто тому, що вони однаково білі й однаково не можуть назвати чорне чорним.







Зрозуміло, мігранти дістали не всіх. Багато європейців на чорні пики не реагують зовсім або реагують мляво. Але такі толерастікі і на «інших європейців» не реагують. А тут дуже важливо те, що на мігрантів почуття саме тієї частини евронаселенія, яка має особливо яскраво виражені національні пристрасті і не цілком вільна від шовінізму. Затятих шовіністів у «старій» Європі небагато, але вони зуміли б відмінно побитися і пересварити всіх інших, не було б їхніх увага відвернута на постійно діючий подразник, тобто на чорних і кольорових. Більш того, «праві хлопці з усього континенту» почали дружити, замість того, щоб, скажімо, переглядати підсумки яких-небудь воєн або з'ясовувати, чий Ельзас. Тому що нахабні негри і араби неіллюзорно дістали.







Але коли канал зливу емоцій став працювати як канал їх порушення (тобто шовіністичні почуття стали не тільки відволікатися на мусульман і негрів, але й активно порушуватися про і на них, тому що ті вкрай офонарелі), на крантік лягла невидима рука і рішуче його прикрутила . З'ясувалося, що «є європейські цінності», що «треба дбати не тільки про тих,що приїжджають, а й тих,що приймають», що нелегалів треба висилати і ті де і ті пе. Ну і загальне поправіння на цьому тлі - яке зараз теж дуже в касу.







Однак вигнання «всією гидоти» з Європи не буде. Кількість подразника просто знизять до потрібного відсотка, щоб шовіністам було на що шипіти. Після чого почнеться друга частина марлезонського балету - замість «мультикультурності» мігрантів почнуть «оєврокультурівать» і «інтегрувати у суспільство», причому неодмінно криво-косо, щоб, не дай Бог, і справді не інтегрувати.







Втім, поки що нікого всерйоз не висилали. Чистки тільки намічаються. Хоча дехто вже їде додому на історичну батьківщину.







А ось до речі поворот: як будуть себе почувати люди, які пожили в Європі, а потім їх звідти випхали? Що буде відчувати негр чи араб, надихавшись паризьким повітрям, звиклий до чистих сортирів і до ввічливих поліцейських, до майже безкарних крадіжок в супермаркетах, пивку на свіжому повітрі і інших нехитрих благ - у себе на історичній батьківщині, в зачуханних країнах третього світу, де поліція б'ється, за спробу крадіжки з крамниці можуть що-небудь відрубати (або просто вбити на місці), алкоголь заборонений, вранці кричать бридкі муедзини (ісламізм мігрантів сильно перебільшено: це в Європі вони виставляються «мусульманами», а опиняючись в автентичному мусульманському оточенні, вони, мабуть, виють), ну і при владі тридцять років одна і та ж пика?







Втім, і затяті мусульмани, особливо професійні проповідники, які робили непогану кар'єру на Заході, опинившись на історичній батьківщині, можуть вдаритися в революцію. Просто тому, що нічого більше не вміють, як тільки «розпалювати».







Наприклад - із Франції стали регулярно висилати "проповідників" і "імамів", що закликають до різні капості і хулівшіх західний спосіб життя. Наприклад, рік тому в Єгипет вислали якогось Алі Ібрагіма ель-Судані за проповідь джихаду і апологію насильства. Його взагалі-то висилали два рази - перший раз він нелегально повернувся, щоб продовжувати в тому ж дусі. Але товариша, загалом, вислали. У Єгипет, ага.







Тепер питання: а зараз він що робить? Що робив він - та інші професійні баламути - всі ці гарячі дні? Здогадатися неважко, так.







Хоча, звичайно, поки що це "не фактор" - це поки що так, другий знак після коми. Але якщо вислати з розвинених країн МАСУ мігрантів, по третьому світу покотиться такий пітний вал оновлення, що мама не горюй.







Ось він де, експорт революції-то. Адже і в будь-який момент можуть ...
















ПРЕС-АНОНС

ПРЕС-АНОНС
22 лютого о 13:00 за адресою вул. Банкова, 11, будівля Адміністрації Президента відбудеться акція на захист незаконно арештованих активістів і керівників ВО «Тризуб ім. С. Бандери», ВО «Свобода» та інших політв'язнів.

субота, 19 лютого 2011 р.

Господи,благослови моїх друзів в Неті.Амінь.

РедагуватиПисьменник Володимир Сорокін порівнює Росію з останнім динозавром ("ABC", Іспанія)

Москва, 14 лютого (EFE) .- Неоднозначний і спірний російський письменник постмодерніст Володимир Сорокін, чий роман «Лід» в січні вийшов у світ іспанською мовою у видавництві Alfaguara, порівнює сьогоднішню Росію з останнім історичним динозавром і стверджує, що жити їй залишилося недовго .








«Росія - це величезний тиранозавр із зношеними іклами. Вона ледве пересувається, кожен рух дається їй важко. Я б сказав, що це вмираюче тварина », висловив у розмові з кореспондентом агентства Efe свій палеонтологічний діагноз 55-річний Володимир Сорокін, вже вважається класиком російської літератури.







Як вважає письменник, що є однією із знакових фігур російського концептуалізму, все, що пережила Росія з початку XX століття, являє собою «етапи розпаду Імперії».









«Розпад почався в лютому 1917 року. Потім Російська Імперія,що знаходилася в несвідомому стані з допомогою немислимих зусиль породила більшовиків, які дивовижним чином відродили цю Імперію », стверджує Сорокін, неспішно і з інтервалами вимовляючи одну за одною нищівні фрази.









На його думку, Радянський Союз представляв собою «щось на зразок штучно відродженого трупа Російської Імперії».







«Це був жахливий експеримент, який спочатку проходив успішно за рахунок колосальних жертв, страху, ізоляції. Потім, природним чином, труп почав розкладатися », продовжує літератор.







Як вважає Сорокін, останній період російської історії - президентство Володимира Путіна і Дмитра Медведєва - представляє собою «останній етап життя імперського трупа».







«Що станеться? Впаде вона зараз чи буде падати як при сповільненій зйомці протягом кількох років? Невідомо », додає автор з натягнутою посмішкою, сповненою фаталізму.



Росія, каже він, «країна непередбачувана, загадкова», хоча її народ «не має ані найменшої волі для того, що налагодити своє життя і політичну обстановку».







«Так далі тривати не може. Я навіть десяти років їй не даю », виносить свій вирок автор антиутопії« День опричника », до теперішнього моменту єдиний роман Сорокіна, опублікований не іспанською мовою.



Переконаний противник політичної системи, збудованої Путіним на початку століття, Сорокін заявляє, що його фактично змусили виступити проти існуючого режиму.







«Я хотів стати літератором, але вони (офіційні кола) зробили з мене письменника в класичному російською розумінні цього слова: пророк, наставник, вчитель і т.д.», в іронічному тоні каже письменник, чиї книги були демонстративно спущені на гігантський символічний унітаз членами прокремлівського руху «Наші».







Його погляд стає більш теплим, коли він починає розмову про літературу, «гріє душу» під час «політичної російської зими», інтерес до якої, як стверджує Сорокін, все зростає.







Останнім часом-говорить Сорокін-люди купують книги, як «дрова взимку».







«Я знаю молодих людей і молоді сім'ї, які принципово не бажають дивитися телевізор», каже письменник, підкреслюючи зростання інтересу населення до літератури.











Продовжуючи цю тему, він повідомляє, що на щастя скоротилися тиражі детективних і любовних романів, які переважали на російському ринку в 90-і роки.







«Не можу зрозуміти, як виглядає Росія з Іспанії", говорить Сорокін, вказуючи, що він навіть уявити собі не може, як сприйме іспаномовний читач його роман «Лід».







Написаний у 2002 році, до «Дня опричника» (2006), роман «Лід» є частиною трилогії, яка розповідає історію однієї секти. Як зазначає сам автор, мова в ньому йде про «пошуках втраченого духовного раю», а сама книга є «реакцією на розчарування нинішнім станом суспільної думки».







Твори Сорокіна, який крім романів також пише театральні п'єси, оперні лібрето і сценарії для кінофільмів, були переведені приблизно двома десятками мов.







Оригінал публікації: Sorokin compara a Rusia con el último dinosaurio de la historia







Опубліковано: 14/02/2011 13:11







До мовного питання.

Якби переміг Наполеон, то вся Європа говорила французькою.


Якби переміг Гітлер - німецькою.

Якби переміг Сталін - російською.

Дякувати богові, що всього цього вдалося уникнути, і вся Європа тепер може вільно говорити англійською мовою.

пʼятниця, 18 лютого 2011 р.

четвер, 17 лютого 2011 р.

Занепад імперії: Шахтар б'є Рому в її лігві.

У середу, 16 лютого, в першому матчі 1/8 Ліги Чемпіонів донецький Шахтар на Стадіо Олімпіко в столиці Італії обіграв Рому. Ліга Чемпіонів. 1/8 фіналу. Перший матч




Рома (Рим) - Шахтар (Донецьк) - 2:3

...

Голи: Перротта (27); Менез (61) - Жадсон (29); Дуглас Коста (36); Луїс Адріано (41)



Матч впевненіше почала Рома, і після декількох півмоментів Перротті вдалося відкрити рахунок. Проте через хвилину Жадсон за допомогою рикошету від Де Россі зрівняв рахунок, а ще через шість хвилин Дуглас Коста вивів гірників вперед, виконавши свій фірмовий удар. Апогеєм першого тайму стала помилка Ріїсе, після якої третій м'яч у ворота Роми провів Луїс Адріано.



Після перерви римляни кинулися відіграватися, але все, на що їх вистачило, так це класний удар Менеза, перед яким капітулював П’ятов. Водночас підопічні Луческу могли довести гру до розгрому, але Луїсу Адріано не вистачило швидкості, а Мхітаряну - точності.



За матеріалами: СПОРТ bigmir)net



Матч-відповідь

8 березня 2011 р. · 21:30 - 23:00





Стадіон: Донбас Арена, Донецьк (UKR)

http://ua.uefa.com/uefachampionsleague/news/newsid=1595581.html

Чому я не справжній Медведєв? Як українські прізвища стали російськими.

Є люди, які вважать, що мої тексти дисонують з прізвищем. Слова українські, а "фамілія" мало того що російська, та ще й така непроста.




У модного російського письменника вичитав нещодавно фразу, яка виглядає приблизно так: "Национальность определяется не цветом жопы, а состоянием души". Ну що толку, коли народний депутат Вадим Колесніченко - не Колесніков, а секретар Донецької міськради Микола Левченко - не Льовочкін. Класичні українські прізвища не заважають обом займати найвидніші місця в "іконостасі" українофобів. Ну й Чаленко з ними!



Напівросіянин Дмитро Донцов став ідеологом українських націоналістів, росіянин Фітільов перетворився на Миколу Хвильового - і навіть заплатив за це своїм життям.



Прізвище ніколи не заважало відчувати себе українцем, навіть тоді, коли 1986 року у військкоматі при постановці на облік мене переконували в п'ятій графі записатися росіянином.



Пам'ятаю як нині: стою в трусах на медкомісії, а якась матрона з халою на голові аж під стелю втовкмачує мені, ніби я росіянин. Бо балакаю з нею по-російському. Бо в школі вчуся російській (ніби була інша!), і "фамилия же у тебя русская". Тоді я думав, що їй просто хочеться побазікати з напівголим юнаком, а тепер-бо знаю, що то була не похіть, а політика радянської влади. Словом, русифікація.



Не відав я тоді й іншого: ми, насправді, ніякі не Медведєви.


http://www.istpravda.com.ua/columns/2011/02/11/23632/

субота, 12 лютого 2011 р.

Lechner Buam - Lechner Boarisch

Чудні ці тірольці,і музика їхня чудна.Мені вона завжди настрій піднімає.

Доктор Хренов - Сергей Минаев


Доктор Хренов - Сергей Минаев
Отчего у нас в больнице третий день переполох? Оттого что из бюджета не ворует только лох! К нам же вдруг приехал молодой Премьер Мы ему конечно, показали... всё. Все, что взяли у соседей, всё, что было по домам. А в родильную палату, прямо в кресло лег я сам, Только доктор Хренов недоволен был, Он всех нас Премьеру заложил. А за это мы уж сразу объяснили всё ему. Показав прокуратуру, и психушку и тюрьму, А ему вдруг снова позвонил Премьер, В общем, доктор Хренов, подал всем пример. И теперь в любой конторе Всякий хрен пойдет стучать Так что взятки и откаты стукачам начнут давать! Воровать не брошу, доктор тоже рад. Хрен с ним, я по-братски распилю откат!
- Рабинович, чому ви весь час купуєте газету, дивіться першу сторінку і викидаєте?


- Я шукаю некролог.

- Але некрологи друкують на останній сторінку!

- Той, що я чекаю, надрукують на першій.

Grzegorz Turnau, Stanisław Soyka & Anna Maria Jopek - Anna Maria (Live)

Сумні очі,гарні очі,Сумні губи без посмішки...

пʼятниця, 11 лютого 2011 р.

Кремль закрив кримські проекти Лужкова.

Енвер Абібулла




для Бі-Бі-Сі, Сімферополь







Чи вплине Путін на нового мера Москви?



Влада Москви припинила фінансування Російського культурного центру у Сімферополі та Будинок Москви у Севастополі, що були створені та активно фінансувалися за часів колишнього мера російської столиці Юрія Лужкова.



Якщо в найближчому майбутньому фінансування не буде поновлено, керівництво Російського культурного центру розпочне процедуру ліквідації закладу. Натомість, Будинок Москви спробує сам заробляти гроші.



Надія на Путіна та Медвєдєва



Російський культурний центр відкрили 10 років тому. Він має великий офіс у центрі Сімферополя, дев’ять філій в інших містах Криму та навіть власну телестудію, яка готує програму про Росію "Куранти". Центр також провадить видавничу справу, організовує культурні заходи, серед яких виставки, вечори поезій тощо.



Колектив Російського центру звернувся до президента Росії Дмітрія Медвєдєва... з проханням розібратися у ситуації... Якщо звернення не матимуть потрібного ефекту, на превеликий жаль, більшість співпрацівників, через ліквідацію організації, доведеться звільнити.

Міхаіл Голубєв, директор Російського центру

Директор центру Міхаіл Голубєв каже, що річний бюджет закладу - близько півтора мільйона гривень, але влада Москви цього року відмовилася їх фінансувати через брак коштів у міському бюджеті та жорстку економію. За словами пана Голубєва, багато проросійських організацій та політиків висловили готовність допомогти центрові.



"Колектив Російського центру звернувся до президента Росії Дмітрія Медвєдєва, прем’єр-міністра Владіміра Путіна з проханням розібратися у ситуації та вплинути на неї. Це підтримали багато різних організацій. Наскільки всі ці звернення допоможуть, покаже найближчий час. Якщо звернення не матимуть потрібного ефекту, на превеликий жаль, більшість співпрацівників, через ліквідацію організації, доведеться звільнити", - каже пан Голубєв.



Москва каже про самофінансування





Дім Москви у Севастополі - один з п'яти у світі

За його словами, Російський центр вже призупинив роботу телестудії та випуск програми "Куранти".



Пан Голубєв сказав, що під загрозою закриття опинився і Будинок Москви у Севастополі, споруджений 2006 року.



Він опікується, як йдеться на його офіційному сайті, реалізацією міжнародних культурних та гуманітарних програм, сприяє позитивному висвітленню досягнень Росії у різних галузях та організовує відпочинок росіян.



"З 2011 року фінансування й Будинків Москви припиняється. Вони переводяться на самофінансування. На мій погляд, за цих умов можуть мати шанс на виживання Будинок Москви у Ризі – у них прекрасний, великий комплекс з кіноконцертними залами, театральною залою, рестораном і, здається, готельним комплексом також... Така ж ситуація, я не був там, але з розповідей знаю, з Домом Москви в Софії. Тобто, вони можуть якось переорієнтуватися. Решта ж Домів Москви в інших місцях до комерційної діяльності не пристосовані".



Політика і гроші



Зараз Будинків Москви по всьому світі п’ять: в Україні, Болгарії, Латвії, Вірменії та Киргизстані.



Пан Голубєв не захотів відповідати на запитання, чи пов’язано припинення фінансування цих об’єктів із відставкою колишнього мера Москви Юрія Лужкова.



Експерти ж називають це чи не першопричиною всього процесу.



Справа у тому, що на місцевих виборах російський рух у Криму не показав гарних результатів. Новий мер не зрозумів, навіщо фінансувати проросійську громаду тут у Криму – вони невдахи. Крім того, є дуже важливий процес – зв’язки президента Януковича з російським керівництвом...

Ян Сініцин, кримський політичний оглядач

Кримський політичний оглядач Ян Сініцин: "Справа у тому, що на місцевих виборах російський рух у Криму не показав гарних результатів. Можна сказати, що це був крах. Новий мер не зрозумів, навіщо фінансувати проросійську громаду тут у Криму – вони невдахи. Крім того, є дуже важливий процес – зв’язки президента Януковича з російським керівництвом: якщо можна розмовляти з президентом, навіщо розмовляти з місцевими?"



Він вважає, що говорячи про брак коштів, уряд Москви лукавить, бо кілька днів тому, мер російської столиці Сергій Собянін підтвердив відкриття у найближчому майбутньому Будинків Москви у Абхазії та В’єтнамі.



Представники українських правих сил заявили, що давно треба було закрити ці заклади. Як каже голова кримського відділення Української народної партії Олег Фомушкін, ці організації створили для підтримки міфу про доцільність перебування у Криму Чорноморського флоту Росії.



Та після підписання харківських угод про пролонгацію перебування флоту до 2042-го року, каже пан Фомушкін, потреба в них відпала. Однак у російському культурному центрі такі припущення називають нісенітницею.



IРЧИК УКРАIНО

четвер, 10 лютого 2011 р.

Народна війна.

http://www.narodnaviyna.org.ua/index.html
"Кожна нова жертва - цеглина


у наш національний будинок,

бо ніколи людська

кров не ллється намарно"

Гордость за разрушение.

Их было много. Много разных везде и всюду. Я встречал их на просторах интернета, я встречал их в разных странах в разных компаниях и сообществах. И не важно какое образование, и не имеет значения должность, и нет разницы в социальном статусе.


Они из инкубатора. Одинаковые, ровные под армейский шаблон и под чекистскую копирку пропечатанные и размноженные. Это русские.




И дело не в этносе. Русские - это не этнос. Это образ жизни и сущность мыслей. Русским может быть человек любой национальности. Русский - это краткое и емкое определение морального и нравственного человеческого дна. Ниже этого предела лишь черви и мокрицы.



...Он еврей. Живет в Германии. Но он стопроцентный русский. Он отчаянно глуп, страшно свереп, и ненавидит всех вокруг себя. Ом мечтает о том прекрасном дне, когда Путин пульнет на Германию ракету с ядерным зарядом, чтоб всех их уничтожить. Он мечтает погибнуть, от руки русского ракетчика и отлетающей душой ощутить гибель той страны, которая дала ему приют и пищу. Страны, которая предоставила его детям будущее не в подвале многоэтажки на зассаном матрасе в окружении отморозков со шприцами. У этих подрастающих детей есть свои планы, им дано право, перед ними весь мир. Но их папаша - русский. У него непонятная, ничем не оправданная тяга к разрушению. Тяга к уничтожению чуждой страны, так и не ставшей домом. Но из которой он ни за какие коврижки не вернется в Россию. У него навязчивая патологическая мечта о Великой Российской Империи и её гегемонии в мире. Зачем ему это нужно он и сам не понимает, но он страстно всей душой этого хочет. Он русский.



...Сижу в каком-то крошечном уютном пабе в северной Англии. Добрый легкий эль, чипсы с сосиской, блок новостей по ТВ... "Израильская авиация нанесла серию бомбовых ударов... Силы коалиционных войск в иракских провинциях... Флот Её Величества в Перситском заливе бла-бла-бла..."



- А вот вы мне скажите! Да, мне скажите вот вы все, а чем вам гордиться? - из угла доносится до меня очень не плохой английский с чисто лондонской шепелявостью. Чем вы воюете-то? Вот этими консетвными банками? Плаваете на ржавых корытах и считаее это флотом Её Величества? Наш т-90 лучший в мире! У нас есть... (далеше следует перечень вооружений из реестра поставок братским людоедским народам). А вы чем можете гордиться ? А?



- А мы гордимся тем, что у нас есть "Манчестер юнайтед".



- Да? И скольких х врагов смогут они убить?



Он русский. У него гордость за державу измеряется числом трупов.



... Строгие тонкие прямые расчерчивают, режут серое небо. Отсветы блестящего металла в мириадах вздымающихся окон.... Вставшая на дыбы площадь опрокидывается, влекомая вверх многометровыми исполинами. Здесь же негр в нелепой шапке, на нетвердых ногах толкает тележку из супермаркета.



- Вот сюда прямиком и нужно попасть самым первым ударом.



- Интересно, а если обойтись одними гражданскими самолетами, то сколько пендосов сможет запиз-чить наш Аэрофлот, к примеру?



- А если наш Су-34 отбомбится, это будет больше чем было, когда Буш башни взорвал?



Им некогда думать о прекрасном. Они не видят ни отточенность линий, ни перекличку света и тени, ни гримассы отражений. Они жаждут только смерти. Смерти всем на земле...



Они на фотовыставке перед фотографиями ночного Манхеттана.



Они русские.



вівторок, 8 лютого 2011 р.

MONTEROTONDO - CAVALCATA DI SANT'ANTONIO anno 2011

MONTEROTONDO - CAVALCATA DI SANT'ANTONIO anno 2011

Россия против русских.

Россия против русских


01:06 18/05/2010



Кто является истинным врагом русского народа, из-за которого он веками так плохо живет? На этот вопрос царская, советская и современная пропаганда дают разные варианты ответов - кому что больше нравится. Это и масоны, и евреи, и Запад, и ислам, и кавказцы и дураки с дорогами. Однако все эти варианты ответов на извечный русский вопрос лишь отвлекают от единственного реального врага. И враг этот, как ни парадоксально это звучит - сама Россия.





С детства со страниц казенных учебников истории нам вдалбливали в головы, что Россия ведет свою историю из древней Руси, а потому является ее наследницей, национальным государством русского народа, действующим в его интересах.





В действительности, Россия ведет свою историю с более позднего времени, а именно с 1327 года, когда монгольский хан Узбек решил создать на оккупированных Ордой русских землях марионеточное государство, состоящее из русских предателей.





Дело в том, что гигантская монгольская империя нуждалась в местных "полицаях", чтобы контролировать ситуацию на столь огромных пространствах, а постоянные русские антимонгольские восстания, грозившие вылиться в изгнание захватчиков из Руси, требовали привлечения на службу империи местных коллаборационистов. И такие предатели нашлись - их возглавил князь захолустного тогда города Москва Иван Калита.





Он решил, опираясь на монгольские копья и луки, расширить свои владения ценой предательства русской освободительной борьбы. И получил за это от Узбека ярлык (полномочия наместника) и военную помощь. В обмен Иван Калита должен был подавлять все русские антимонгольские выступления, что и делал с изощренной жестокостью, как это и свойственно всем предателям своего народа. Как писал известный историк Л. В. Черепнин, «Этот князь (Калита) жестоко подавлял те стихийные народные движения, которые подрывали основы господства Орды над Русью... Жестоко расправляясь со своими противниками из числа других русских князей, не брезгуя для этого татарской помощью, Калита добился значительного усиления могущества Московского княжества».





Время шло, и Орда, повинуясь извечному закону краха всех империй, постепенно слабела. А созданная ею марионеточная Московия - напротив, все более укреплялась, захватывая русские княжества. В конце-концов Орда канула в лету, и Московия отправилась в "самостоятельное плавание". Однако это уже была не Русь, это была наследница Орды, кровь от крови и плоть от плоти. Московские цари, первым из которых был печально известный Иван Грозный - по природе своей безграничной власти и были теми самыми ханами. Только еще хуже, поскольку власть хана держалась только на его жестокости и личном авторитете, в то время как власть царей обосновывалась еще и религиозным подтекстом, перенятым в православной Византии, отколовшейся от единой христианской Церкви. Царь провозглашался "помазанником" Бога и фактически стоял и над народом, и над Церковью, сосредоточивая в своих руках и светскую, и религиозную власть. Он был подобен даже не ханам, а языческим римским императорам эпохи упадка античной цивилизации, обладавшим абсолютной властью и от того, как правило, безумным (вспомним Нерона). Эту концепцию ясно выразил в своих письмах к беглому князю Андрею Курбскому московский "Нерон" Иван Грозный, который писал, что все русские являются его "холопами", которых он волен казнить или миловать по своей прихоти, так как является "помазанником Божьим".





Избавившись от покровительства своих создателей-монгол, Московия первым делом добила остававшиеся свободными русские земли - прежде всего, конечно, вольную и процветающую Новгородскую республику, входившую даже в Ганзейский союз и имевшую столь развитую демократию, что никаким европейским государствам того времени и не снилась. Московиты под предводительством своего "богоносного" царя разграбили Новгород и устроили в нем настоящую резню русского населения. С тех пор Новгород из процветающей жемчужины Европы навсегда превратился в серый провинциальный город с нищим населением, как и все города России, за исключением Москвы.





С приходом к власти царя-реформатора Петра I, который перенял у Европы полосатый флаг, бритье бород, моду на пьянство и парики для знати, для русского народа ничего в лучшую сторону не изменилось. Правда, к тому времени Московия (ставшая называться Россией) стала захватывать земли уже не только русского, но и других народов. Положение же самих русских все более усугублялось - их рабский труд использовался на "великих стройках" царизма (вроде строительства Петербурга), на войне они играли роль пушечного мяса, а в мирной жизни - закабаленных, бесправных крестьян, фактически мало отличавшихся от классических рабов древнего Египта или Рима. Только вот Рим все-таки не провозглашал себя национальным государством тех, кого он порабощал, и в отличие от России, действовал в интересах своих граждан. Показательный факт - положение "национальных меньшинств" в Российской империи было куда выгоднее положения русских - им предоставлялось освобождение от военной службы (которая в те времена длилась десятилетиями), налоговые и другие льготы.





Угнетение русских в России продолжилось и в XX веке, когда пришедшие к власти "освободители"-большевики сначала устроили геноцид русских, а потом закидали русскими трупами немцев, как будто совершая ритуальное жертвоприношение, окропляя кровью русского народа свою безбожную власть. О методах ведения Великой отечественной войны и о том, как русские в ней намеренно уничтожались московской властью свидетельствует множество фактов, уже достаточно хорошо освещенных в литературе. Достаточно вспомнить высказывание Жукова о русских: "бабы еще нарожают". Для него, как и всегда в России, русские были всего лишь расходным материалом, теми самыми "холопами" из письма Ивана Грозного, чья жизнь стоила меньше, чем жизнь лошадей или сохранности военной техники. Кстати говоря, "подвиги" советских генералов времен той войны по бессмысленному уничтожению русских повторили генералы российские. В частности, Грачев во время, например, штурма Грозного.







Ничего принципиально не изменилось и по сей день, когда имперская вертикаль власти рассматривает русских как рабское быдло, единственным смыслом существования которого является обслуживание "богоносных" хозяев, переименовавшихся из царей и генсеков в президенты, премьеры и олигархи.





Московия, изначально создававшаяся как государство предателей для борьбы с русским народом, этому своему назначению не изменяла на протяжении веков. Русские в этом образовании всегда были наиболее угнетаемым населением и главная ложь России состоит в том, что она, якобы, является государством русского народа.





При этом не нужно искать врагов в каком-то другом народе. На самом деле те, кто боролся за свою свободу от Московии среди представителей других захваченных Ордой№2 народов - украинцев, кавказцев, прибалтов, поляков и т.д. являются естественными союзниками русского народа. К сожалению, понимание это к самому русскому народу приходит только сейчас. Только сейчас русские начинают принимать, в знак солидарности, участие в таких акциях, как марши в Риге и на Украине в честь воинов, сражавшихся против Московии.





Собственно говоря, чем раньше русские поймут, что в поисках врага не нужно ни далеко ходить, ни вдаваться в глубокие философские рассуждения о "дураках и дорогах" - тем быстрее они смогут сбросить с себя иго Орды №2 в лице Московии-России и возродить вольную, европейскую и конфедеративную Русь.





А что до России - то она, как и первая Орда, ее создавшая, по тому же извечному закону рано или поздно канет в лету. И оставит после себя столь же нелицеприятный след в истории, каковым в памяти русских является монгольское иго, которое ее и породило.







Петр Ниеншанский, для Ингрии.Инфо





МОХІТО - Щедрик