Героїчна пісня окрилює людину , загартовує її дух , плекає мужність і відданість. Один з найяскравіших лідерів цього напрямку -- Тарас Житинський , свіжий альбом якого "Пісні козаків" користується нині великим попитом. Тарас -- з родини репресованих галичан , народився у Карагандинській області у Казахстані. В Україну переїхав у 1981-му. На початку 90-х виборов лауреатство на фестивалях "Червона Рута", "Слов'янський базар", "Тарас Бульба", "Оберіг". Від 1996-го Тарас мешкає у Великобританії , в Лондоні. Створив там групу "Земляки", записує альбоми та інколи відвідує Україну , де у 2007-му на фестивалі "Повстанським плаєм" отримав гран-прі. У 2008-му , на запрошення директора аудіо компанії "Наш формат" Влада Кириченка виступив на фестивалі "Уніж" з новою програмою. Тоді ж компанія видала записаний у Лондоні диск "Пісні козаків". Тарас Житинський : - До цього альбому увійшли гайдамацькі , стрілецькі і козацькі пісні різних часів і теренів України. Пісні "Ой у 1791-му році" та "Любо , братці, любо" записані на півдні Олександром Грибом десять років тому. Старші люди не забувають ті мелодії , які співали їхні прадіди. Тож пам'ятаймо і ми.
Ой до Львова доріженька, до Львова,
Обсаджена виноградом довкола. | (2)
Ой до Львова доріженька, до Львова,
Обсаджена виноградом довкола. | (2)
Там молодий парубочок мандрував,
Молодую дівчиноньку підмовляв. | (2)
Йди зо мною, дівчинонько, зо мною,
Будеш мені молодому жінкою, | (3)
Будеш моїй матіночці невісткою. | (2)
Ой до Львова доріженька, до Львова,
Обсаджена виноградом довкола. | (3)
Хто ясно мислить, той ясно формулює.
Iscriviti a vagabondo_str
Публікації
Усі коментарі
неділя, 29 січня 2012 р.
Тарас Житинський.Цвіла калина.
Цвіла калина на весні
Так біло, біло, біло-сніжно,
Тоді приснилась ти мені,
Що цілувала мене ніжно.
Прокинувсь, хоч тебе нема,
А ти стоїш переді мною,
Така прекрасна, чарівна,
Що не даєш мені спокою.
Приспів:
На весні так біло, біло-сніжно,
Уві сні цілуєш мене ніжно!
На весні так біло, біло-сніжно,
Уві сні цілуєш мене ніжно!
Та я цілунки ті зберу,
Складу мереживом у мрії.
Від тебе тайну збережу,
Поки калина не дозріє.
Та все ж до тебе я прийду,
Як сонце зайде за горою.
Незримим птахом у саду,
Як спогад житиму з тобою.
Приспів.
Музика: Ігор Іванців
Слова:Михайло Пархуць
пʼятниця, 27 січня 2012 р.
Дід Відун 94 серия (7 сезон) - Підемія в селі
Є в світі країна, з якою не зрівняється жодна в світі. У нас хоч урожаї найменші - за те чорноземи найкращі, у нас люди хоч і за кордоном - але працьовиті, у нас курс гривні хоч і падає - за те стабільно, у нас влада нічого не робить - за те як гарно обіцяє, у нас бувають негаразди, але як не крути ми Файна Юкрайна і хай йому грець!
"Мина Мазайло" М.Куліша (1991)
ФІЛЬМ - ВИСТАВА ЗА ОДНОІМЕННИМ ТВОРОМ УКРАЇНСЬКОГО ДРАМАТУРГА ПОКОЛІННЯ "РОЗСТРІЛЯНОГО ВІДРОДЖЕННЯ" МИКОЛИ КУЛІША. ТЕМА ВИСТАВИ НАДАЛІ ЛИШАЄТЬСЯ НАЧАСНОЮ В УКРАЇНІ. ДОБРОГО ПЕРЕГЛЯДУ ))
Тарас Житинський.Ой мороз,мороз.
Диск "Їхали батяри" має підзаголовок "Галицький шансон", представляє музику закарпатського композитора Ігоря Іванціва і справді дає певний зріз сучасної батярської пісні, іншими словами — дає уявлення про міський фольклор довоєнної Галичини, який у 20—30--ті роки становив надзвичайно строкате й колоритне полотно із цілим спектром суто галицьких характерів.
Соловейко-співочий птах України.
Соловейко - один з найвідоміших співочих птахів України. Мешкає він не тільки в лісах. За наявності сприятливих умов солов'ї оселяються поруч з людиною навіть у великих містах. Відомо досить багато випадків гніздування солов'їв у селах. У містах вони охоче займають зручні для них місця в парках, скверах, садах, річкових заростях, в придорожніх лісосмугах, на території кладовищ. Соловейко може стати звичайним мешканцем міської екосистеми за підтримки або створенні йому оптимальних умов гніздування.
http://www.pernatidruzi.org.ua/art.php?id=174
http://www.pernatidruzi.org.ua/art.php?id=174
Марійський духовний комплекс у селі Зарваниця.10.01.2012
Марійський духовний комплекс у селі Зарваниця на Тернопільщині - одна з головних святинь греко-католиків всього світу. Здавніх давен Зарваниця прославилася своєю чудотворною іконою Божої Матері. Щоб поклонитися їй, сюди століттями приходили тисячі прочан...
Зарваниця. "Греко-католицький Почаїв", центр паломництва тисяч греко-католиків. Розташована між Теребовлею, Бучачем і Підгайцями: на віддалі 56 км від Тернополя, 40 — від Теребовлі, 22 — від Бучача, 18 — від Підгайців.Історія започаткування монашого життя в селі Зарваниці тісно пов'язана з історією заснування самого поселення. В історичних джерелах Зарваниця вперше згадується 1458 р. А за народними переказами, село отримало назву близько 1240 р. з появою чудотворної ікони Божої Матері. У ті роки татаро-монгольської навали було зруйновано Київ, знищено багато монастирів. Уцілілі монахи пробиралися на Галичину. Одному з них, у лісі біля Теребовлі, уві сні з'явилася Пречиста Діва Марія, поблагословила його та покрила своїм омофором. А недалеко біля джерела монах віднайшов ікону Богородиці. Згодом він збудував біля кринички каплицю і помістив у ній ікону. А місце, де його "зарвав" сон, назвав Зарваницею.
За іншими переказами, на те місце, де сьогодні розташоване село, прийшли сербські ченці і вибудували над джерелом невеличку дерев'яну церковцю на честь Пресвятої Трійці. Так постало село, яке від ченців-сербів названо Сербаницею, а пізніше Зарваницею.
Я спою вам о двух капитанах.
Я спою вам о двух капитанах,
Что и сами понять не могли,
Как они в обстоятельствах странных
Потопили свои корабли.
Все экраны обходит картина,
Где начальник, сердитый, как черт,
Капитана Франческо Скеттино
Заставляет вернуться на борт.
Пошутить захотелось прохвосту,
Заиграл соблазнительный хмель,
Посадил он «Конкордию Косту»
На банальную плоскую мель.
Но круизные лайнеры хрупки,
И с пугающей всех быстротой
Раньше всех он добрался до шлюпки
И смотался с «Конкордии» той.
Над бедой изгаляться противно,
Но Италия – форменный зверь.
«На корабль возвращайся, скотина!» –
Там моднейшая надпись теперь.
Я спою о другом капитане,
Что не худшую участь урвал:
В Ленинграде его воспитали
И вручили московский штурвал.
Но рулить в КГБ не умели,
И при помощи местных элит
Дотащил он Россию до мели –
И сниматься с нее не велит.
«Тут не мель, а стабильности остров, –
Говорит он, калясь добела. –
Не хотите ж вы, как в девяностых,
Чтобы эта махина плыла?!».
И не слушая стонов и жалоб,
Он обвил свою должность, как спрут.
Юнги прут, что понравится, с палуб,
Пассажиры на палубу срут.
Ни базальтовых скал, ни жемчужин –
Там царит безнадежность сама.
Если ж бунт на борту обнаружен –
Он теряет остатки ума.
И уныло втирает матросам,
Обитателям трюмных низин,
Про облитость радийным поносом
И про заговор скрытых грузин.
Крысы съехали вместе с мотором,
Шлюпки продали за три рубля,
Пассажиры кричат ему хором:
«Капитан, уходи с корабля!».
Иногда я боюсь примитивно,
Поглядев в никакой небосклон,
Что уж лучше любая Скеттино,
Чем такая Путтина, как он.
Эту серую гниль и коросту
Не возьмет никакая вода...
Эх, его б на «Конкордию Косту»!
Почему он не хочет туда?!
Что и сами понять не могли,
Как они в обстоятельствах странных
Потопили свои корабли.
Все экраны обходит картина,
Где начальник, сердитый, как черт,
Капитана Франческо Скеттино
Заставляет вернуться на борт.
Пошутить захотелось прохвосту,
Заиграл соблазнительный хмель,
Посадил он «Конкордию Косту»
На банальную плоскую мель.
Но круизные лайнеры хрупки,
И с пугающей всех быстротой
Раньше всех он добрался до шлюпки
И смотался с «Конкордии» той.
Над бедой изгаляться противно,
Но Италия – форменный зверь.
«На корабль возвращайся, скотина!» –
Там моднейшая надпись теперь.
Я спою о другом капитане,
Что не худшую участь урвал:
В Ленинграде его воспитали
И вручили московский штурвал.
Но рулить в КГБ не умели,
И при помощи местных элит
Дотащил он Россию до мели –
И сниматься с нее не велит.
«Тут не мель, а стабильности остров, –
Говорит он, калясь добела. –
Не хотите ж вы, как в девяностых,
Чтобы эта махина плыла?!».
И не слушая стонов и жалоб,
Он обвил свою должность, как спрут.
Юнги прут, что понравится, с палуб,
Пассажиры на палубу срут.
Ни базальтовых скал, ни жемчужин –
Там царит безнадежность сама.
Если ж бунт на борту обнаружен –
Он теряет остатки ума.
И уныло втирает матросам,
Обитателям трюмных низин,
Про облитость радийным поносом
И про заговор скрытых грузин.
Крысы съехали вместе с мотором,
Шлюпки продали за три рубля,
Пассажиры кричат ему хором:
«Капитан, уходи с корабля!».
Иногда я боюсь примитивно,
Поглядев в никакой небосклон,
Что уж лучше любая Скеттино,
Чем такая Путтина, как он.
Эту серую гниль и коросту
Не возьмет никакая вода...
Эх, его б на «Конкордию Косту»!
Почему он не хочет туда?!
пʼятниця, 20 січня 2012 р.
Операція "Вісла","Остання поїздка додому. Повна версія.
Жанр: документальний, історичний фільм
Рік виходу: 2010
Сюжет:
Кілька літніх українців з різних міст Польщі збираються разом і вирушають в дорогу, щоб побачити рідні краї. Там вони зустрічаються зі знайомими, розповідають про жахи переселення, примусову асиміляцію і прожите життя.
Фільм розповідає про долю українців, примусово переселених у 1947р. в ході операції "Вісла" з Холмщини та Підляшшя на захід і північ Польщі. Переселення мало на меті знищити український рух опору на сході польської республіки, розсіяти українців по цілій країні і не дати їм контактувати один з одним.
У фільмі розвінчуються багато міфів про цю операцію - зокрема поляки переконані, що "Вісла" не зашкодила українцям, бо їх буцімто переселяли у будинки, залишені німецькими родинами, які після війни покинули Польщу, і таким чином українцям надавали чудове просторе житло.
Також у фільмі звучать коментарі українських та польських істориків.http://vagabondo-str.livejournal.com/249672.html
Рік виходу: 2010
Сюжет:
Кілька літніх українців з різних міст Польщі збираються разом і вирушають в дорогу, щоб побачити рідні краї. Там вони зустрічаються зі знайомими, розповідають про жахи переселення, примусову асиміляцію і прожите життя.
Фільм розповідає про долю українців, примусово переселених у 1947р. в ході операції "Вісла" з Холмщини та Підляшшя на захід і північ Польщі. Переселення мало на меті знищити український рух опору на сході польської республіки, розсіяти українців по цілій країні і не дати їм контактувати один з одним.
У фільмі розвінчуються багато міфів про цю операцію - зокрема поляки переконані, що "Вісла" не зашкодила українцям, бо їх буцімто переселяли у будинки, залишені німецькими родинами, які після війни покинули Польщу, і таким чином українцям надавали чудове просторе житло.
Також у фільмі звучать коментарі українських та польських істориків.http://vagabondo-str.livejournal.com/249672.html
неділя, 8 січня 2012 р.
Підписатися на:
Дописи (Atom)