Хто ясно мислить, той ясно формулює.
Iscriviti a vagabondo_str
Публікації
Усі коментарі
четвер, 31 березня 2011 р.
середа, 30 березня 2011 р.
Умерла Людмила Гурченко.
http://grani.ru/Culture/Cinema/m.187411.html
В Москве на 76-м году жизни скончалась народная артистка СССР, актриса театра и кино Людмила Гурченко. Как передает РИА "Новости", об этом сообщил муж актрисы Сергей Сенин. "К сожалению, я не могу это опровергнуть", - сказал он. По его словам, Гурченко стало плохо, ей вызвали скорую помощь, однако врачи спасти жизнь актрисы не смогли. Он напомнил, что недавно Гурченко перенесла сложную хирургическую операцию.
По предварительным данным, Гурченко скончалась от сердечного приступа. Об этом сообщил источник в медицинских кругах Москвы. По его словам, вызов на скорую помощь поступил в 18.47. "Вызывали к Людмиле Гурченко с подозрением на сердечный приступ. Приехала бригада, не смогла ее откачать", - рассказал источник агентства.
Людмила Марковна Гурченко родилась 12 ноября 1935 года в Харькове. В 1953 году, после окончания десятилетки, она поехала в Москву и поступила во ВГИК, в мастерскую Сергея Герасимова и Тамары Макаровой. ВГИК она окончила в 1958 году.
В кино Гурченко дебютировала в фильме Яна Фрида "Дорога правды" (1956). В том же году на экраны страны вышла новогодняя комедия Эльдара Рязанова "Карнавальная ночь", в которой главные роли, по настоянию Ивана Пырьева, сыграли известный Игорь Ильинский и студентка Людмила Гурченко. В следующем году актриса снялась в комедии "Девушка с гитарой". Вскоре Гурченко проявила талант драматической актрисы, сыграв роль Марии в фильме "Рабочий поселок" (1966). Переломным для нее стал фильм Виктора Трегубовича "Старые стены" (1973), где она исполнила роль Анны Георгиевны. Гурченко сыграла и спела в музыкальной ленте "Соломенная шляпка" (1974), поставленной Леонидом Квинихидзе.
Среди лучших работ Людмилы Гурченко можно назвать такие фильмы, как "Двадцать дней без войны" Алексея Германа, "Сибириада" Андрея Михалкова-Кончаловского, "Пять вечеров" Никиты Михалкова, "Вокзал для двоих" Эльдара Рязанова, "Любимая женщина механика Гаврилова" Петра Тодоровского, "Полеты во сне и наяву" Романа Балаяна.
В 1982 году вышла книга Людмилы Гурченко "Мое взрослое детство". Позже актриса опубликовала книги "Аплодисменты" и "Люся, стоп!" (2003). Кроме того, вышли несколько пластинок с песнями в исполнении Людмилы Гурченко.
В ноябре прошлого года Людмила Гурченко отметила 75-летие. Накануне юбилея она сняла фильм "Пестрые сумерки", к которому сама написала музыку, сыграла главную роль и спела. До самого последнего времени актриса продолжала выступать на сцене и сниматься в клипах.
версия для печати
В Москве на 76-м году жизни скончалась народная артистка СССР, актриса театра и кино Людмила Гурченко. Как передает РИА "Новости", об этом сообщил муж актрисы Сергей Сенин. "К сожалению, я не могу это опровергнуть", - сказал он. По его словам, Гурченко стало плохо, ей вызвали скорую помощь, однако врачи спасти жизнь актрисы не смогли. Он напомнил, что недавно Гурченко перенесла сложную хирургическую операцию.
По предварительным данным, Гурченко скончалась от сердечного приступа. Об этом сообщил источник в медицинских кругах Москвы. По его словам, вызов на скорую помощь поступил в 18.47. "Вызывали к Людмиле Гурченко с подозрением на сердечный приступ. Приехала бригада, не смогла ее откачать", - рассказал источник агентства.
Людмила Марковна Гурченко родилась 12 ноября 1935 года в Харькове. В 1953 году, после окончания десятилетки, она поехала в Москву и поступила во ВГИК, в мастерскую Сергея Герасимова и Тамары Макаровой. ВГИК она окончила в 1958 году.
В кино Гурченко дебютировала в фильме Яна Фрида "Дорога правды" (1956). В том же году на экраны страны вышла новогодняя комедия Эльдара Рязанова "Карнавальная ночь", в которой главные роли, по настоянию Ивана Пырьева, сыграли известный Игорь Ильинский и студентка Людмила Гурченко. В следующем году актриса снялась в комедии "Девушка с гитарой". Вскоре Гурченко проявила талант драматической актрисы, сыграв роль Марии в фильме "Рабочий поселок" (1966). Переломным для нее стал фильм Виктора Трегубовича "Старые стены" (1973), где она исполнила роль Анны Георгиевны. Гурченко сыграла и спела в музыкальной ленте "Соломенная шляпка" (1974), поставленной Леонидом Квинихидзе.
Среди лучших работ Людмилы Гурченко можно назвать такие фильмы, как "Двадцать дней без войны" Алексея Германа, "Сибириада" Андрея Михалкова-Кончаловского, "Пять вечеров" Никиты Михалкова, "Вокзал для двоих" Эльдара Рязанова, "Любимая женщина механика Гаврилова" Петра Тодоровского, "Полеты во сне и наяву" Романа Балаяна.
В 1982 году вышла книга Людмилы Гурченко "Мое взрослое детство". Позже актриса опубликовала книги "Аплодисменты" и "Люся, стоп!" (2003). Кроме того, вышли несколько пластинок с песнями в исполнении Людмилы Гурченко.
В ноябре прошлого года Людмила Гурченко отметила 75-летие. Накануне юбилея она сняла фильм "Пестрые сумерки", к которому сама написала музыку, сыграла главную роль и спела. До самого последнего времени актриса продолжала выступать на сцене и сниматься в клипах.
версия для печати
вівторок, 29 березня 2011 р.
понеділок, 28 березня 2011 р.
3 ЧЕРВНЯ «БРАТИ ГАДЮКІНИ» ЗІГРАЮТЬ ВЕЛИКИЙ КОНЦЕРТ ПАМ’ЯТІ СЕРГІЯ КУЗЬМІНСЬКОГО.
3 червня у київському Палаці Спорту легендарні «Брати Гадюкіни» разом з кращими українськими рок-музикантами зіграють концерт пам’яті Сергія Кузьмінського «Я вернувся домів». Окрім «гадів» у концерті візьмуть участь «Океан Ельзи», «Воплі Відоплясова», білоруси «Ляпіс Трубєцкой», «ТНМКонґо» , «Бумбокс», «Мандри», «ТІК», «ДахаБраха» та ще десять рок-гуртів.
«Коли Сергій пішов з життя одразу стало зрозуміло, наскільки його особистість як поета та статусної фігури мала великий вплив на людей. Спілкуючись з нашими друзями та шанувальниками, нам стало ясно, що ті пісні, які співали «Гадюкіни» та любили мільйони людей, не мають права тихо вмирати в музичних колекціях чи архівах, і що їм слід дати нове життя. Саме тому ми вирішили зібрати наших друзів-музикантів в одному концерті, та разом з фанами Сергія згадати його пісні» - розповідає музикант групи «Брати Гадюкіни» Павло Крахмальов.
В роботі над кавер-версіями пісень «Братів Гадюкіних» на сьогодні взяли участь 16 рок-гуртів. Авторські трактовки «гадюкінських» хітів представлять: «Океан Ельзи», «Бумбокс», «Воплі Відоплясова», «Перкалаба», «ТНМКонґо», «Ляпіс Трубєцкой», «ТІК», «Кому Вниз», «ДахаБраха», «Мандри», «The Вйо», «Mad Heads XL», «ФлайzZzа», «Гуцул Каліпсо», «Гайдамаки» та «Димна Суміш».
«Слід відзначити, що наш проект «Я вернувся домів» має дві складові: компакт-диск каверів і власне трибьют-концерт. Кожний глядач в додаток до свого квитка отримає в Палаці Спорту компакт-диск з рімейками наших пісень від популярних груп. І вже інша річ концерт, який не відрізнятиметься від диску за змістом, але буде іншим по звучанню. По суті це буде концерт групи «Брати Гадюкіни», в якому під акомпанемент оригінального складу «Гадів» співатимуть фронтмени шістнадцяти популярних груп» - ділиться подробицями музикант групи «Брати Гадюкіни» Павло Крахмальов.
«Брати Гадюкіни» запевняють, що квитки на концерт будуть «більш ніж доступними», а їхня вартість стане відомою вже найближчими днями. На початку квітня «Брати Гадюкіни» разом з учасниками концерту «Я вернувся домів» дадуть велику прес-конференцію, під час якої ознайомлять журналістів з усіма подробицями майбутнього концерту та пов’язаних з ним проектів.
Слід відзначити, що в 2006 році останній концерт «Братів Гадюкіних» у столичному Палаці Спорту зібрав 12 тисяч глядачів, і дотепер жодні українські та закордонні музиканти не змогли повторити шалений аншлаг «Гадюкіних».
http://www.gady.com.ua/
«Коли Сергій пішов з життя одразу стало зрозуміло, наскільки його особистість як поета та статусної фігури мала великий вплив на людей. Спілкуючись з нашими друзями та шанувальниками, нам стало ясно, що ті пісні, які співали «Гадюкіни» та любили мільйони людей, не мають права тихо вмирати в музичних колекціях чи архівах, і що їм слід дати нове життя. Саме тому ми вирішили зібрати наших друзів-музикантів в одному концерті, та разом з фанами Сергія згадати його пісні» - розповідає музикант групи «Брати Гадюкіни» Павло Крахмальов.
В роботі над кавер-версіями пісень «Братів Гадюкіних» на сьогодні взяли участь 16 рок-гуртів. Авторські трактовки «гадюкінських» хітів представлять: «Океан Ельзи», «Бумбокс», «Воплі Відоплясова», «Перкалаба», «ТНМКонґо», «Ляпіс Трубєцкой», «ТІК», «Кому Вниз», «ДахаБраха», «Мандри», «The Вйо», «Mad Heads XL», «ФлайzZzа», «Гуцул Каліпсо», «Гайдамаки» та «Димна Суміш».
«Слід відзначити, що наш проект «Я вернувся домів» має дві складові: компакт-диск каверів і власне трибьют-концерт. Кожний глядач в додаток до свого квитка отримає в Палаці Спорту компакт-диск з рімейками наших пісень від популярних груп. І вже інша річ концерт, який не відрізнятиметься від диску за змістом, але буде іншим по звучанню. По суті це буде концерт групи «Брати Гадюкіни», в якому під акомпанемент оригінального складу «Гадів» співатимуть фронтмени шістнадцяти популярних груп» - ділиться подробицями музикант групи «Брати Гадюкіни» Павло Крахмальов.
«Брати Гадюкіни» запевняють, що квитки на концерт будуть «більш ніж доступними», а їхня вартість стане відомою вже найближчими днями. На початку квітня «Брати Гадюкіни» разом з учасниками концерту «Я вернувся домів» дадуть велику прес-конференцію, під час якої ознайомлять журналістів з усіма подробицями майбутнього концерту та пов’язаних з ним проектів.
Слід відзначити, що в 2006 році останній концерт «Братів Гадюкіних» у столичному Палаці Спорту зібрав 12 тисяч глядачів, і дотепер жодні українські та закордонні музиканти не змогли повторити шалений аншлаг «Гадюкіних».
http://www.gady.com.ua/
субота, 26 березня 2011 р.
пʼятниця, 25 березня 2011 р.
Туманный взор изображает нефть, не муку...
— Тряслися грозно Пиренеи,
Египет трясся и Тунис,
NASDAQ дрожал еще сильнее,
И Dow Jones катился вниз;
Народы Ближнего Востока
Теснят правителей жестоко,
И разгулявшийся ислам
Им добавляет по мослам...
Других, конечно, раздражает
Такая дерзость — но не нас:
Нам это выгодно как раз,
Поскольку нефть подорожает,
А значит — хлеба вдоволь всем,
И соль, и спички, и тандем.
Тряслась поверхность океана,
Дошло до ядерных костров —
Не предрекал и Фукуяма
Таких глобальных катастроф!
На потрясенной Фукусиме
Всемирной помощи просили,
Не уставали клясть прогресс,
Страшась Чернобыльской АЭС...
Другим все это понижает
Доход и тонус — но не нам:
Скорби, скорби — а помни сам,
Что снова нефть подорожает,
А значит — будет все как есть:
Бесчестье, лесть, и месть, и жесть.
Полковник наш — опять мессия,
Опять болото — наш народ,
Опять "Единая Россия"
Процентов двести наберет,
Глядишь — соседи будут рады
Спихнуть нам все Олимпиады,
Глядишь — подтянется Кавказ,
Почти отрезанный сейчас;
Элита в "Бентли" разъезжает,
Под прессом общество хрустит —
Но нам и Запад все простит,
Как только нефть подорожает!
Глядишь — покуда всех трясет,
Она подскочит до трехсот.
Европа евро обесценит,
Владыкой мира будет труд,
Земная ось наклон изменит,
Обаму переизберут,
Один Восток война разроет,
Другой Восток волна размоет,
И мир, трещавший до поры,
Провалится в тартарары —
Уже сейчас, гляди, съезжает
Над нами крыша набекрень —
Но Боже правый! В Судный день
Как сильно нефть подорожает!
Увы, не сыщется людей,
Чтобы воспользоваться ей.
http://www.youtube.com/watch?v=ikFx0J-Ipy0&feature=player_embedded#at=32
Совместный проект Телеканала "Дождь" и журнала "Коммерсантъ-Власть". Автор идеи Андрей Васильев
http://www.kommersant.ru/Doc/1600835?isSearch=True
Египет трясся и Тунис,
NASDAQ дрожал еще сильнее,
И Dow Jones катился вниз;
Народы Ближнего Востока
Теснят правителей жестоко,
И разгулявшийся ислам
Им добавляет по мослам...
Других, конечно, раздражает
Такая дерзость — но не нас:
Нам это выгодно как раз,
Поскольку нефть подорожает,
А значит — хлеба вдоволь всем,
И соль, и спички, и тандем.
Тряслась поверхность океана,
Дошло до ядерных костров —
Не предрекал и Фукуяма
Таких глобальных катастроф!
На потрясенной Фукусиме
Всемирной помощи просили,
Не уставали клясть прогресс,
Страшась Чернобыльской АЭС...
Другим все это понижает
Доход и тонус — но не нам:
Скорби, скорби — а помни сам,
Что снова нефть подорожает,
А значит — будет все как есть:
Бесчестье, лесть, и месть, и жесть.
Полковник наш — опять мессия,
Опять болото — наш народ,
Опять "Единая Россия"
Процентов двести наберет,
Глядишь — соседи будут рады
Спихнуть нам все Олимпиады,
Глядишь — подтянется Кавказ,
Почти отрезанный сейчас;
Элита в "Бентли" разъезжает,
Под прессом общество хрустит —
Но нам и Запад все простит,
Как только нефть подорожает!
Глядишь — покуда всех трясет,
Она подскочит до трехсот.
Европа евро обесценит,
Владыкой мира будет труд,
Земная ось наклон изменит,
Обаму переизберут,
Один Восток война разроет,
Другой Восток волна размоет,
И мир, трещавший до поры,
Провалится в тартарары —
Уже сейчас, гляди, съезжает
Над нами крыша набекрень —
Но Боже правый! В Судный день
Как сильно нефть подорожает!
Увы, не сыщется людей,
Чтобы воспользоваться ей.
http://www.youtube.com/watch?v=ikFx0J-Ipy0&feature=player_embedded#at=32
Совместный проект Телеканала "Дождь" и журнала "Коммерсантъ-Власть". Автор идеи Андрей Васильев
http://www.kommersant.ru/Doc/1600835?isSearch=True
четвер, 24 березня 2011 р.
Карпатська Україна та її армія у фотографіях Каленика Лисюка.
Буремне двадцяте століття розкидало українців по цілому світу. Такою ж розсипаною є їхня історична спадщина. Унікальні колекції документів, фотографій чи артефакти з української історії зберігаються сьогодні в численних закордонних архівах та музеях і ще тільки чекають на своїх дослідників.
Одна з таких багатих колекцій міститься в архіві Українського наукового інституту Гарвардського університету (Harvard Ukrainian Research Institute). Під час роботи в цьому архіві мені вдалося віднайти унікальну підбірку фотографій 1939 року, які висвітлюють історію Карпатської України.
Їх автор - Каленик Лисюк (справжнє ім'я Василь Лепикаш) - громадський діяч, колекціонер та меценат, діяч Української Народної республіки. В 1923 році він емігрував до США.
Лисюк фінансово підтримував Музей визвольної боротьби України у Празі, Український інститут в Берліні, Українську господарську академію в Подєбрадах. У 1932 р. він оплатив адвокатський захист членів ОУН Василя Біласа та Дмитра Данилишина.
На початку 1939 року Каленик Лисюк разом із своїм сином Петром прибув на Закарпаття, аби стати свідком важливих історичних подій, які відбувалися тут. І не лише самому побачити їх, але й залишити для нащадків - він вирішив зняти фільм про становлення Карпатської України.
Йому вдалося зробити унікальні фото та кінозйомки, зокрема зазняти проголошення Соймом незалежності Карпатської України 15 березня 1939 року. Але заплатити за це довелося дуже дорогу ціну - в одному із боїв загинув його син Петро.
Кінохроніка проголошення Карпатської України, знята Лисюком (ВІДЕО)
Після завоювання Карпатської України угорцями, Каленик Лисюк продовжив роботу над своїм фільмом у Словаччині. Тут через кілька місяців він провів реконструкції закарпатських подій. Цікаво, що їх учасниками були реальні вояки Карпатської січі, які вижили після березневих боїв з угорцями.
Підготовку фільму "Трагедія Карпатської України" завершено щойно в 1942 році в кіностудії Василя Авраменка у Нью-Йорку.
У фонді "Kalenik Lessiuk Papers" архіву Українського наукового інституту Гарвардського університету збереглося понад 200 негативів та фотографій, зроблених Калеником Лесюком в лютому-березні 1939 року на Закарпатті та квітні того ж року в Словаччині.
Ідентифікацію фотографій здійснив історик, дослідник Карпатської України Олександр Пагіря.
Підготував Володимир В'ЯТРОВИЧ, старший запрошений дослідник Українського наукового інституту Гарвардського університету
14 фото
http://www.istpravda.com.ua/artefacts/2011/03/16/31888/
Одна з таких багатих колекцій міститься в архіві Українського наукового інституту Гарвардського університету (Harvard Ukrainian Research Institute). Під час роботи в цьому архіві мені вдалося віднайти унікальну підбірку фотографій 1939 року, які висвітлюють історію Карпатської України.
Їх автор - Каленик Лисюк (справжнє ім'я Василь Лепикаш) - громадський діяч, колекціонер та меценат, діяч Української Народної республіки. В 1923 році він емігрував до США.
Лисюк фінансово підтримував Музей визвольної боротьби України у Празі, Український інститут в Берліні, Українську господарську академію в Подєбрадах. У 1932 р. він оплатив адвокатський захист членів ОУН Василя Біласа та Дмитра Данилишина.
На початку 1939 року Каленик Лисюк разом із своїм сином Петром прибув на Закарпаття, аби стати свідком важливих історичних подій, які відбувалися тут. І не лише самому побачити їх, але й залишити для нащадків - він вирішив зняти фільм про становлення Карпатської України.
Йому вдалося зробити унікальні фото та кінозйомки, зокрема зазняти проголошення Соймом незалежності Карпатської України 15 березня 1939 року. Але заплатити за це довелося дуже дорогу ціну - в одному із боїв загинув його син Петро.
Кінохроніка проголошення Карпатської України, знята Лисюком (ВІДЕО)
Після завоювання Карпатської України угорцями, Каленик Лисюк продовжив роботу над своїм фільмом у Словаччині. Тут через кілька місяців він провів реконструкції закарпатських подій. Цікаво, що їх учасниками були реальні вояки Карпатської січі, які вижили після березневих боїв з угорцями.
Підготовку фільму "Трагедія Карпатської України" завершено щойно в 1942 році в кіностудії Василя Авраменка у Нью-Йорку.
У фонді "Kalenik Lessiuk Papers" архіву Українського наукового інституту Гарвардського університету збереглося понад 200 негативів та фотографій, зроблених Калеником Лесюком в лютому-березні 1939 року на Закарпатті та квітні того ж року в Словаччині.
Ідентифікацію фотографій здійснив історик, дослідник Карпатської України Олександр Пагіря.
Підготував Володимир В'ЯТРОВИЧ, старший запрошений дослідник Українського наукового інституту Гарвардського університету
14 фото
http://www.istpravda.com.ua/artefacts/2011/03/16/31888/
Москвофільство. Як галичани вчили росіян любити Росію.
Москвофільство. Як галичани вчили росіян любити Росію
16.02.2011 _ Дмитро Панаїр
Версія для друку Коментарі 146 У звіті 1913 року російський консул у Львові надвірний радник Верховцев характеризував галицьких москвофілів як "огидних комісіонерів з інсценування російського руху в Галичині". (рос.)
"Історична Правда": даємо цю статтю російською, щоб наші сусіди побачили, як втрачаються ілюзії щодо братньої любові. Думаємо, негодуючі вітчизняні коментатори теж зрозуміють російську - зрештою, до її створення й українці доклалися (в тому числі галичани :))
http://www.istpravda.com.ua/articles/2011/02/16/24676/
16.02.2011 _ Дмитро Панаїр
Версія для друку Коментарі 146 У звіті 1913 року російський консул у Львові надвірний радник Верховцев характеризував галицьких москвофілів як "огидних комісіонерів з інсценування російського руху в Галичині". (рос.)
"Історична Правда": даємо цю статтю російською, щоб наші сусіди побачили, як втрачаються ілюзії щодо братньої любові. Думаємо, негодуючі вітчизняні коментатори теж зрозуміють російську - зрештою, до її створення й українці доклалися (в тому числі галичани :))
http://www.istpravda.com.ua/articles/2011/02/16/24676/
середа, 23 березня 2011 р.
понеділок, 21 березня 2011 р.
неділя, 20 березня 2011 р.
пʼятниця, 18 березня 2011 р.
Сергей Мельникофф. Ликвидаторам Японии
Отримуйте заряд оздоровчої енергії щодня.Кліп необхідно слухати вранці перед робочими годинами. Вже через 10 днів ви відчуєте його дію на ваш організм. 170 переглядів (пів-року) забезпечать ваш організм енергією рівної дворічної медитації в монастирях Тибету!
четвер, 17 березня 2011 р.
Le Iene - NOBILE I politici e l'unità d'Italia.
Політики,що оголосили 17.03. святковим днем в Італії НЕ ЗНАЮТЬ,чому саме цей день святковий,яка його історія.
Kurt Wenner.Street Painting.
http://www.kurtwenner.com/street.htm Kurt Wenner's amazingly detailed street artworks conjure images of both Baroque religious murals and a Salvor Daliesque surrealism. They are somehow less tame than Mueller's work, and far less playful than the art of Beever. Wenner is also an architectural designer in the US and Europe, fascinated with classical ornament tied to allegories and myths as well as literature and theater.
вівторок, 15 березня 2011 р.
Il figlio del dolore
Син болю.Війна,насильство,сповідь жінки,згвалтованої солдатами...Щоб зникла ненависть людина має переродитися.
понеділок, 14 березня 2011 р.
неділя, 13 березня 2011 р.
Люстрація – єдині ліки для України.
Люстрація – єдині ліки для України.
З приходом до влади Януковича представництво у вищих органах влади тих, кому мала б загрожувати люстрація, лише зросло. Проте ще більшою серед нинішньої української влади є кількість таємних агентів радянської спецслужби, про яких ми, можливо, й ніколи не дізнаємось.Багатьох українців час від часу відвідують філософські роздуми про те, чому за 20 років незалежності їхня держава не спромоглася реалізувати свій соціально-економічний, науково-технічний та природно-ресурсний потенціал. Особливо гострими ці думки бувають після подорожей країнами, які стартували одночасно з нашою, а тепер залишили Україну далеко позаду. Ще більше здивування викликає той факт, що чимало колег по колишньому соціалістичному табору не могли похвалитись значними природними багатствами чи індустріальною могутністю, але це не завадило їм здійснити серйозний соціальний прорив. А ось Україна вже два десятиліття продовжує стабільно перебувати у точці зависання. Продовжуння тут: http://starog1.ucoz.ru/news/ljustracija_edini_liki_dlja_ukrajini/2011-03-13-123
З приходом до влади Януковича представництво у вищих органах влади тих, кому мала б загрожувати люстрація, лише зросло. Проте ще більшою серед нинішньої української влади є кількість таємних агентів радянської спецслужби, про яких ми, можливо, й ніколи не дізнаємось.Багатьох українців час від часу відвідують філософські роздуми про те, чому за 20 років незалежності їхня держава не спромоглася реалізувати свій соціально-економічний, науково-технічний та природно-ресурсний потенціал. Особливо гострими ці думки бувають після подорожей країнами, які стартували одночасно з нашою, а тепер залишили Україну далеко позаду. Ще більше здивування викликає той факт, що чимало колег по колишньому соціалістичному табору не могли похвалитись значними природними багатствами чи індустріальною могутністю, але це не завадило їм здійснити серйозний соціальний прорив. А ось Україна вже два десятиліття продовжує стабільно перебувати у точці зависання. Продовжуння тут: http://starog1.ucoz.ru/news/ljustracija_edini_liki_dlja_ukrajini/2011-03-13-123
субота, 12 березня 2011 р.
ОСТАННІЙ БУНКЕР(повна версія)
У центрі уваги НКВС-івське кубло, в якому панують цікаві відносини. Повстанці радше на другому плані, хоча постать їхнього командира дуже колоритна. НКВС-исти мають надзвичайно відповідальне завдання: викрити останній упівський бункер в районі. Не виконати його неможливо. Отже, за будь-яку ціну бункер треба знайти й знищити. Сюжет кіна майже детективний, з цікавою й драматичною кінцівкою. На окрему увагу заслуговують сцени, де спецзагін НКВС здійснює провокаційні каральні акції в одностроях УПА, а вже наступного дня той же загін демонструє жертви власного ж злочину, малюючи підпис: "Дело рук бандеровской банды".
пʼятниця, 11 березня 2011 р.
The Soviet Story
The Soviet Story is a 2008 documentary film about Soviet Communism and Soviet-German collaboration before 1941. "BEING burnt in effigy (of film director) on the streets of Moscow by nationalist hoodlums must count as a kind of Oscar" The Economist Directed by Edvīns Šnore. ( http://www.sovietstory.com/ ) Sponsored by the UEN Group in the European Parliament. If you like Film please buy DVD: http://www.sovietstory.com/buy-dvd
середа, 9 березня 2011 р.
вівторок, 8 березня 2011 р.
понеділок, 7 березня 2011 р.
неділя, 6 березня 2011 р.
Сьогодні заблокуємо ЖЕК - завтра Банкову. Тактика революції.
Великою помилкою є чекати на масові протести, як реакцію на якісь суперзлоччині дії влади. Боротись слід тут і зараз. Атакувати систему слід на кожному кроці - холодні батареї - штурмуйте ЖЕКи, хамить чи краде місцевий чиновник - оголосіть йому громадський джихад, зажрався податківець - обвішайте весь район з його фото з підписом "Увага! Розшук рецедивіста!" і т.д.
Лише навколо конкретних проблем та локальних гарячих точок можна формувати реальні осередки опору. Більшість громадян не готові вийти на Майдан, але заблокувати ЖЕК, чи прийти на незаплановану зустріч в місцеву адміністрацію цілком можуть. Чим більше проблема торкається конкретного громадянина тим більша ймовірність його взяти участь у протесті. Українці поки що не готові змагатись за демократію чи незалежність, але виявляють активність у захисті своїх дворів від забудов, у захисті шкіл, парків та боротьбі з незаконними смтієзвалищами.
Громадянин, який один раз ковтнув свободи, один раз вийшовши на протест , один раз кинув виклик чиновникам є потенційним Че, або Кон-Бендітом.
Не шукайте соратників серед політичних активістів, краще об’єднайте бабусь, що тусуються на лавочці біля вашого будинку та домогосподинь проти бездіяльності ЖЕКів, селян проти розкрадання землі, базарників проти адміністрацій ринків чи податкових інспекторів, водіїв проти конкретних ДАІшників, студентів проти хабарників-викладачів. Так формується активна громадянська армія опору, яка атакує режим з різних боків. В процесі локальних боїв новонавернені активісти усвідомлять, що масштаби корупції не обмежуються їхнім районом, що крадуть на самій вершині влади, що потрібні глобальні зміни. Це створить передумови для реальних масштабних революційних подій.
Нещодавняпоїздка до Донецьку переконала мене у вірності цієї тактики. Сотні батьків зі шкіл, які хоче закрити влада протестують не зважаючи на тиск влади та МВС. Почались протести проти закриття ряду лікарень. Ці люди діють і фактично уже усвідомлюють, що вся державна машина прогнила, що потрібно повернути країну собі, громадянам. Якщо такі процеси відбуваються в Донецьку то чому вони не можуть охопити всю країну? Однозначно можуть!
Місія нас, «професійних революціонерів», - допомогти громадянам, які борютья за свої права – навчити їх проводити пікети, малювати плакати, подавати судові позови, працювати з медіа і т.д. Головне не нав’язувати своїх догм, «ізмів» та прізвищ. Ми отримаємо тисячі союзників, які завтра рознесуть цю владу так, що не те що Єгипет – Данія здригнеться)
http://www.facebook.com/?ref=home#!/note.php?note_id=194438037245818&id=100000077905605
Лише навколо конкретних проблем та локальних гарячих точок можна формувати реальні осередки опору. Більшість громадян не готові вийти на Майдан, але заблокувати ЖЕК, чи прийти на незаплановану зустріч в місцеву адміністрацію цілком можуть. Чим більше проблема торкається конкретного громадянина тим більша ймовірність його взяти участь у протесті. Українці поки що не готові змагатись за демократію чи незалежність, але виявляють активність у захисті своїх дворів від забудов, у захисті шкіл, парків та боротьбі з незаконними смтієзвалищами.
Громадянин, який один раз ковтнув свободи, один раз вийшовши на протест , один раз кинув виклик чиновникам є потенційним Че, або Кон-Бендітом.
Не шукайте соратників серед політичних активістів, краще об’єднайте бабусь, що тусуються на лавочці біля вашого будинку та домогосподинь проти бездіяльності ЖЕКів, селян проти розкрадання землі, базарників проти адміністрацій ринків чи податкових інспекторів, водіїв проти конкретних ДАІшників, студентів проти хабарників-викладачів. Так формується активна громадянська армія опору, яка атакує режим з різних боків. В процесі локальних боїв новонавернені активісти усвідомлять, що масштаби корупції не обмежуються їхнім районом, що крадуть на самій вершині влади, що потрібні глобальні зміни. Це створить передумови для реальних масштабних революційних подій.
Нещодавняпоїздка до Донецьку переконала мене у вірності цієї тактики. Сотні батьків зі шкіл, які хоче закрити влада протестують не зважаючи на тиск влади та МВС. Почались протести проти закриття ряду лікарень. Ці люди діють і фактично уже усвідомлюють, що вся державна машина прогнила, що потрібно повернути країну собі, громадянам. Якщо такі процеси відбуваються в Донецьку то чому вони не можуть охопити всю країну? Однозначно можуть!
Місія нас, «професійних революціонерів», - допомогти громадянам, які борютья за свої права – навчити їх проводити пікети, малювати плакати, подавати судові позови, працювати з медіа і т.д. Головне не нав’язувати своїх догм, «ізмів» та прізвищ. Ми отримаємо тисячі союзників, які завтра рознесуть цю владу так, що не те що Єгипет – Данія здригнеться)
http://www.facebook.com/?ref=home#!/note.php?note_id=194438037245818&id=100000077905605
субота, 5 березня 2011 р.
Українські руйнівники Російської імперії.
Ну, а далі – пішло-поїхало. Від Олексія Розумовського та Олександра Безбородька, Віктора Кочубея та Івана Паскевича – й аж до Семена Буденного й Клима Ворошилова, Сергія Корольова й Валентина Глушка, Павла Судоплатова й Володимира Семичасного.
А також мільйонів "ревних малоросів", які запопадливо виконували всі вказівки "згори", чи з туманного Санкт-Петербурга, чи із зореносної Москви...
А водночас як українці народили цю імперію, так вони її й знищили. З того часу як почалося формування модерної української нації, саме українці чи, принаймні, особи з українським корінням й українськими ментальними настановами розхитували цю імперію, аж поки аж удвічі впродовж ХХ століття її не поруйнували.
Якраз у березні виповнюється чимало дат, прямо пов’язаних із нищенням цієї імперії, яку дехто у Москві страшенно прагне відродити, ясна річ, залучивши до неї Україну.
Перша із цих знаменних дат – страта народовольцями російського імператора Олександра ІІ, яка сталася 1 березня за старим стилем (13 – за новим) 1881 року. Не тільки керівне ядро партії "Народна воля" складалося із українців, а й ідеологія цієї організації була несумірна із російськими традиціями.
Бо ж партійна програма у галузі державного будівництва відверто зазначала: імператор повинен відмовитися від влади і передати її "Всенародним Установчим Зборам, обраним вільно за допомогою всезагальної подачі голосів", а на місці імперії створюється "Загальноруський союз", поділений на самостійні у внутрішніх справах області.
Народи ж, які були насильницькі приєднані до Російського царства (згадаймо: не так давно закінчилися бої у Чечні, а перед тим придушене польське повстання), одержують право відокремитися чи залишитися в Загальноруському союзі.
А фактичний лідер "Народної волі" Андрій Желябов (один із активних учасників громадівського руху, поки той не був "прикритий" владою) прямо говорив про свою мету як про "розпад імперії на автономні частини".
Імператор відхилив ультиматуми народовольців, і 1 березня 1881 року замах, спланований Андрієм Желябовим (партійне псевдо – "Тарас"), здійснений виготовленими чернігівцем Миколою Кибальчичем бомбами і керований правнучкою гетьмана Кирила Розумовського Софією Петровською, виявився вдалим.
"Партизани" (як вони себе називали) поставили імперію на грань небуття.
Та імперія тоді вистояла; знайшлося чимало охочих милуватися її позірним зміцненням. І вся ця міць здиміла в 1904-05 роках, розвіяна вітрами війни із Японією.
А далі вдарив грім. 14 за старим, а 27 червня 1905 року за новим стилем артилерійський унтер-офіцер Григорій Вакуленчук вигукнув до матросів українською мовою: "Та доки ж ми будемо рабами!" І на Чорному морі на якийсь час виникла територія, вільна від російського самодержавства – панцерник "Потьомкін", очолена після смерті Вакуленчука (потім більшовики запишуть його до себе – мертві не можуть заперечити) мінним машиністом Панасом Матюшенком.
Активні учасники повстання – інженер-механік Коваленко, стройовий квартирмейстер Денисенко, старші боцмани Димченко і Мурзак, стерновий боцман Костенко, боцман Кузьменко, квартирмейстер Коров’янський, унтер-офіцери і матроси Кулик, Різниченко, Пархоменко, Дорошенко, Осадчий, Шевченко і так далі.
А підготовча арена – український театральний гурток у Севастополі, в якому брали участь майже всі керівники повстань на флоті. До речі, відвідував цей гурток і лейтенант Петро Шмідт. Той самий. А чому б і ні? Адже він був одеситом...
1917 рік. Березень – за новим стилем. У Петрограді заворушення, влада дала наказ військам ці заворушення придушити (тобто стріляти у дружин робітників, з невдоволення яких кількаденною відсутністю хліба в крамницях усе й почалося). Війська виходять на вулиці, знехотя виконують накази і тут раптом напіврота лейб-гвардії Волинського полку замість того, щоб стріляти по простолюду, відкриває нищівний вогонь по поліції.
Наступного дня весь цей полк разом із молодшими офіцерами починає вуличні бої проти поліції та жандармів. За ним підіймаються й інші. А за кілька днів на станції Дно останній російський імператор зрікається престолу...
А за місяць відбувається своєрідний парад перемоги – перша українська маніфестація в столиці імперії. Під жовто-блакитними прапорами на вулицю вийшли понад 20 тисяч вояків столичного гарнізону. Очолювали колону кубанські козаки-чорноморці, котрі несли січовий прапор та бунчуки.
Та імперія врешті-решт відновилася – вже під іншими прапорами.
Для того ж, щоб придушити навіть спробу, навіть порух до інакодумства – і для того, щоб мати майже безплатну робочу силу, оновлена радянська імперія побудувала неозорий ҐУЛАҐ.
Від початку 1920-тих до середини 1940-вих політичні ув’язнені та засланці в СРСР були беззахисними жертвами зеків-кримінальників, заохочуваних до цього табірним начальством.
І тільки тоді, коли в ҐУЛАҐу з’явилися, як писав Олександр Солженіцин, "витримані плечисті хлопці", пануванню блатних і шпани у таборах настав кінець; а далі почалася плеяда табірних повстань, що змусила комуністичний уряд в екстреному порядку звільнити абсолютну більшість політичних в’язнів (до речі, представників усіх націй, далеко не лише самих українців!) і мінімізувати систему ҐУЛАҐу.
Цими хлопцями були партизани УПА, що потрапили до полону, обдивилися, налагодили в таборах контакти із іншими полоненими бійцями Опору – литовцями, латишами, поляками – і продовжили бій. До беззаперечної перемоги над імперією.
І знову знаменна дата, і знову березень. 2.03.1931 народився Горбачов Михайло Сергійович – перший та останній президент СРСР. Звідкіля у ледь не взірцевого компартійного номенклатурника високого рангу взявся такий виразний потяг до свободи? Цим питанням переймаються у ці дні і недруги, і симпатики політика, ім’я якого нерозривне із розпадом Радянського Союзу.
А ще тим, як йому вдалося після стількох років перебування на вершинах влади, з одного боку, не "забронзовіти", з іншого боку – уникнути спокуси нахапати повну торбу яхт із чорношкірою обслугою і палаців у субтропіках...
Важко точно сказати. Але, зрозуміла річ, не останню річ тут мусила зіграти й українська складова ментальності Горбі (до речі, якого дідька деякі ревнителі української мови пишуть його прізвище як Ґорбачов? Сам Михайло Сергійович таке слово і не вимовив би...) та сімейна атмосфера, створена його дружиною Раїсою Титаренко.
Горбачови не тільки знали й шанували, але й розуміли в силу свого походження вірші Шевченка – і закладений у них потенціал свободи і шаноби до людини таки спрацював...
І, до речі, політичні недоліки Михайла Горбачова теж легко пояснюються тією самою підсвідомою українською складовою його ментальності.
Ну, а якщо до діяльності самого Горбачова додати ще й всеукраїнський референдум 1 грудня 1991 року (перешкоджати якому президент СРСР не став, хоч, як відомо, йому пропонували зробити це), то картина другого падіння імперії стане закінченою.
Та це ще не все. Є ще один визначний українець, котрий змусив захитатися останній міф, на якому ще тримається імперська будова, – міф про "Велику Вітчизняну війну", про "армію-визволительку", про Радянський Союз, який, мовляв, порятував увесь світ від "коричневої чуми".
Це Володимир Різун, відомий більше під псевдонімом Віктор Суворов. Він першим чітко сказав те, що крутилося на язику багатьох, – що будь-який тоталітарний режим завжди агресивний, що СРСР був одним із головних винуватців Другої світової війни, що під червоним прапором із серпом і молотом готувалася війна проти всього світу з метою встановлення панування кремлівської братії.
Російський учений-історик Юрій Фельштинський так оцінив заслуги Володимира Різуна: "Для вивчення проблематики початкового періоду Другої світової війни Суворов зробив більше, ніж уся радянська і західна історіографія. Він знайшов відповіді на дуже багато які питання, що десятиріччями нас мучили... Заслуга його неоціненна".
Справді: натовпи підгодованих Кремлем науковців із різних країн ведуть "обстріл" концепції Суворова, бо із міфом про "велику перемогу" впаде й перспектива відбудови "великої Росії", – але спинити процес загибелі "останнього міфу імперії" вже неможливо.
Отож чи не варто новітнім реаніматорам Російської імперії замислитися над тим, що залучення до її побудови українців, звісно, надасть цій імперії певного імпульсу – але невдовзі спрацює за методом: "Рубль на вході, два – на виході", і третього українського удару не витримає вже Росія як така?
Ба більше: палким російським патріотам варто подумати і над тим, як більш обережно залучати деяких українців до своїх державотворчих процесів. Це ж треба було, скажімо, призначити віце-прем’єром особу із прізвищем Шахрай!
А для тих, кому ідея імперії органічно чужа, є гарна нагода ще раз подумки привітати Михайла Горбачова із 80-літтям і згадати у ці березневі дні тих українців, котрі руйнували сакраментальну євразійську "тюрму народів".
Сергій Грабовський, для УП
Путину задают вопрос в прямом эфире! (ПИЗДЮН, ПИДР, ГЕИ)
Путину задают вопрос в прямом эфире! (ПИЗДЮН, ПИДР, ГЕИ)
0:35 Девка дорвалась и её понесло! новые сокращения названий в полиции. ПУПС, ПИЗДЮН (полицейский инспектор защиты детства и юношества), ПИДР, ГЕИ..... А ведь ничего не предвещало.... Я поражаюсь до чего люди дошли, совсем не думают что говорят. Достойный вопрос.
Геть російський шовінізм.
Молодіжна референтура ОУН вітає українок з настанням весни.У Києві за дискримінацію українських дівчат покарано барахолки з російським шовінізмом.Про аналогічні випадки інформуйте - ukr.verdict@yahoo.com Особливо будемо вдячні за будь-яку інформацію щодо власника та розташування кафе, де було дискриміновано Олену Воронову.
пʼятниця, 4 березня 2011 р.
четвер, 3 березня 2011 р.
вівторок, 1 березня 2011 р.
Український віртуальний опір.
Український віртуальний опір.
AlexaVolia
УВО
Шановні друзі, Український Віртуальний Опір відкрив новий форум для користувачів Інтернету, цей новий форум є частина майбутньої Соціальна мережі УВО яка ще будується. Форум має можливість автоматичної публікації блогів на світових сайтах Фейсбук, Твіттер, також форум відкритий для перегляду користувачами інтернету. На форумі дозволена політична агітація і кожен учасник любої української партії може агітувати за свою партію, якщо його партія не сповідує Фашизм , Нацизм , Комунізм , Расизм, Шовінізм. Якщо друзі хтось бажає зареєструватися на форумі і брати участь в його житті ласкаво просимо. http://forum.uvo.cv.ua/index.php
3:16Aggiungi aAggiunto alla coda
Український Віртуальний Опір .
AlexaVolia
УВО
Шановні друзі, Український Віртуальний Опір відкрив новий форум для користувачів Інтернету, цей новий форум є частина майбутньої Соціальна мережі УВО яка ще будується. Форум має можливість автоматичної публікації блогів на світових сайтах Фейсбук, Твіттер, також форум відкритий для перегляду користувачами інтернету. На форумі дозволена політична агітація і кожен учасник любої української партії може агітувати за свою партію, якщо його партія не сповідує Фашизм , Нацизм , Комунізм , Расизм, Шовінізм. Якщо друзі хтось бажає зареєструватися на форумі і брати участь в його житті ласкаво просимо. http://forum.uvo.cv.ua/index.php
3:16Aggiungi aAggiunto alla coda
Український Віртуальний Опір .
Цинізм
Цинізм
Спробував трохи систематизувати думки. Знаю, що багато хто подумає, що я цинік, отож топік так і назвав, щоб одразу все поставити на місце. Це не агітація, а інформація до роздумів.Отож... Що ми маємо на сьогодні? Ситуацію можна коротко характеризувати так:Україна як держава на грані існування, між іншим вже не вперше. Оскільки майбутнє витікає з минулого, то спробуємо з”ясувати, що ж призвело до того, що маємо сьогодні, а потім спробуємо погадати про майбутнє.
Спробував трохи систематизувати думки. Знаю, що багато хто подумає, що я цинік, отож топік так і назвав, щоб одразу все поставити на місце. Це не агітація, а інформація до роздумів.Отож... Що ми маємо на сьогодні? Ситуацію можна коротко характеризувати так:Україна як держава на грані існування, між іншим вже не вперше. Оскільки майбутнє витікає з минулого, то спробуємо з”ясувати, що ж призвело до того, що маємо сьогодні, а потім спробуємо погадати про майбутнє.
Підписатися на:
Дописи (Atom)